17 червня медики відзначають своє професійне свято. У цій професії багато залишається за кадром: повсякденна важка фізична праця, виснажливі чергування, людський біль, горе та біда. У фотопроекті Біляївка.City "Медицина за кадром" медики розповіли про найскладніше в їх професії.
Молодший медичний персонал — це переважно жінки. Чоловіки не йдуть в професію, бо тут мало платять. Жінки піднімають важкохворих з першого поверху до реанімації, перекладають прооперованих з ліжка на каталку та назад. Вони піднімають бікси з обладнанням, відра та кастрюлі з їжею для тих, хто лікується в станціонарі, переносять гори білизни для прання.
У кожному відрі - по 7-8 кілограмів супу
Світлана Гіжиця. Ноги пацієнтки два місяці були загіпсовані
Світлана Гіжиця, молодша медична працівниця хірургічного відділення:
— За 27 років звикла до всього. Доглядати за хворими, переносити їх, мити, прибирати, обробляти рани та пролежні, інколи навіть відвозити померлих до моргу. Робота дуже важка, перш за все, фізично. Думала, йти на відпочинок, але пенсія така маленька, що доводиться продовжувати працювати.
Пацієнт чекає на перев'язку
Людмила Барабаш, лікар-гінеколог та УЗД-діагностики
— Необхідна повна концентрація, щоб розпізнати один з 330 відтінків УЗД. Очі за день дуже втомлюються. Хвилююсь, щоб не випустити з уваги дуже важливі моменти, побачити аномалії розвитку дитини, які в утробі ще можна виправити. Найбільший страх — щось не помітити, не попередити біду.
У кабінеті УЗД грає музика, а стіни в репродукціях Гапчинської з янголятами. У лікаря за спиною теж інколи є крила
Сергій Крачковський, лікар-отоларинголог
— Все важко. У нашій професії легкого нічого нема. Але ми до всього готові!
Процедури — не з приємних. Але, в результаті, дитина матиме легке дихання
Найдорожче, що є в людини — її здоров'є. Шкода, що це помічаєш тільки, коли його втрачаєш
Емілія Рибак, лікар-педіатр
— Найважче доводиться з батьками, які приходять за допомогою, вислухають, отримають призначення, а вдома зроблять все по-своєму. Потім повертаються і нарікають, що нічого не допомагає.
У роботі з дітьми важливо не тільки поставити правильний діагноз, а й розважити дитину, відволікти
Сергій Іванов, лікар-рентгенолог
— Інколи в день буває до 70 відвідувачів. Але втома — це не найгірше в роботі. Важко спілкуватися з пацієнтами, які вимагають здоров’я, а його ніде взяти.
Сергій Іванов
Микола Попов, лікар-хірург
— Інколи вибиває з рівноваги психологічна напруга в черзі за дверима кабінету, неуцтво деяких пацієнтів, які не можуть дати відповідь на прості питання, сформулювати свою скаргу.
Микола Попов
Черги до кабінетів. І у кожної людини — своя біда, своя проблема, яку треба вислухати
Мая Слизька, постова медсестра хірургічного відділення
— Труднощі із власною зайвою вагою. По відділенню треба ж літати, а пишні форми заважають (посміхається). Якщо серйозно, важко на душі, коли можливості допомогти пацієнту немає. Не знаєш інколи, де силу брати, щоб піднімати важкохворих, класти їх на каталку, переправляти. Все доводиться робити самій або удвох з напарницею.
Мая Слизька — 40 років на посту
У відділенні доводиться бігати
Наталія Підмазко, сестра приймального відділення
— Нелегко хворих у реанімацію відправляти, бо стаєш свідком справжнього людського горя. Нічого важче цього не вигадаєш. Важко фізично, адже переправляти їх у відділення доводиться самій, без санітарів.
Наталія Підмазко на прийомі
Ірина Шевченко, медсестра терапевтичного відділення
— Найбільший страх — неадекватні родичі і нетверезі хворі. Емоційно важко стримуватись, коли пацієнт запитує, що в нього. Ти вже знаєш діагноз, і він не надто втішний, але повідомити його має право лише лікар.
Медсестри перев'язочного кабінету
Світлана Колеснік, лікар-терапевт, завідувачка терапевтичного відділення
— Багато часу забирає паперова робота. Години, витрачені на неї, можна було б приділяти хворим.
Іван Гросу: "Біда в тому, що люди не хочуть бути здоровими, вони хочуть лікуватися"
Іван Гросу, лікар-санолог, фахівець індивідуального здоров'я людини
— Хворобу простіше попередити, ніж вилікувати. Цей постулат, на жаль, так і залишається на папері. Зростає кількість діагностичної техніки, як гриби після дощу ростуть аптеки (роками Біляївці вистачала одна, зараз їх 8-9). З іншого боку, ми маємо зростання захворювань, "запущених" випадків, смертності. Люди звертаються за допомогою, коли вже хворі! А зробити людину здоровою може тільки вона сама — фіззарядкою, харчуванням, загартовуванням тощо.
Алла Паладийчук — медсестра кабінету забору крові для вагітних, військових
А ще медикам, які хочуть, щоб пацієнтам було комфортно та зручно, доводиться долучатися до ремонтів. Наприклад, медсестра центру ПМСД Надія Палатаєва та медсестра з кабінету забору крові Алла Паладийчук вирішили купити фарбу за власні кошти та освіжити коридор. Роботи виконали техпрацівники лікарні.
Замість післямови
Ми провели в лікарні всього дві години. Після побаченого та почутого, хочемо просто подякувати кожному медичному працівнику за їх титанічний труд. Закликаємо всіх наших читачів, якщо у вас є знайомі лікарі, медсестри, санпрацівники, привітайте їх з професійним святом. Вони того варті!
Фото Біляївка.City
