Біляївка.Сity підготували для вас декілька реальних, але анонімних історій про те, як жінки знайшли в собі сили та розірвали коло насилля, в якому перебували тривалий час. Ці історії можуть надихнути вас: не бути байдужими до горя іншої людини, до своїх власних токсичних та травмуючих відносин. У кінці публікації є координати, куди звертатися за допомогою.
В Україні триває інформаційна кампанія “Розірви коло”, яка закликає суспільство до нульової толерантності до насилля. Її автори впевнені, що одна з причин толерування насилля - стереотипи, які вкладаються з дитинства та переходять з покоління в покоління.
За даними дослідження UNFPA Україна, кожен п’ятий чоловік вважає, що має право вдарити або побити дружину, якщо дізнається про її зраду, кожен десятий переконаний, що жінка має терпіти насильство заради збереження сім’ї, більше половини опитаних саме чоловіків-кривдників впевнені, що проблема має вирішуватися виключно в межах родини.
Втім це лише стереотипи. Життя доводить, що з насиллям можна та треба боротися.
Стопом стало вилучення дітей
Типова, але від того, не ставша нормальною ситуація, чоловік почав випивати. Коли не пив - то нормальна цілком людина. Роботяга. Все в дім. Коли напивався, то нападав на дружину, на дітей. У Біляївці це називають: ганяв.
Чоловік починає виганяти дружину з будинку, бігає за нею вулицею, б'є, скандалить. Потім, проспавшись, або через кілька днів, він буде просити її повернутися. На деякий час в родині буде спокій та тиша.
У ситуації, про яку йде мова, дружина не витримала та почала пити разом з чоловіком. Так в ній він бачив не об'єкт для насилля, а собутильницю. Однак все одно історія закінчувалася тим, що він розпускав руки.
В ситуацію втрутилися небайдужі люди, яким шкода стало дітей. Аджк вони разом з матір'ю ночували під мостами, на вулиці.
Соціальна служба після кількох розмов з попередженнями змушена була вилучити дітей з родини. Їх передали до лікарні. Звідти їх забрала мати, пообіцяла, що не повернеться до чоловіка та почне нове життя.
Вплинула ця ситуація і на нього. Зрозумівши, що залишився сам, чоловік погодився закодуватися від п'янки.
Тепер ця сім'я перебуває під соціальним супроводом. Батьки не п'ють вже тривалий час, а чоловік, який створив ситуацію насилля, ділиться:
- Мені шкода, що я втратив на п'янку стільки часу свого життя. В ньому зараз є дуже багато інших, цікавих занять. Я шкодую, що зрозумів це зараз.
Він же вас не гвалтував
Ця історія сталася з жінкою, яка знайшла в собі сили сказати стоп насиллю з боку вітчима, але не знайшла підтримки у власної матері.
- Все почалося з того, що в будинку з'явився чоловік, приятель матері - згадує Л. (ініціали змінено - примітка ред.), - вона була кілька років у розлученні. Батько оженився майже одразу. І вона не могла йому пробачити своєї самотності. Приятель матері був дуже привітним. Прийшов з подарунками. Мені було приємно отримати їх. Нас у матері було двоє - я та молодша на кілька років сестра.
На той час дівчині було вісім. З часом чоловік перебрався до їхньої оселі. Він не гвалтував, як потім закидала матір, але робив інші непристойні речі, які наклали відбиток на все подальше життя дівчини.
- Коли була маленькою, не дуже розуміла, чому це погано. Просто мені було неприємно. Вітчим міг увійти без стуку в ванну, коли я купалася, хоча я просила не робити цього. Міг жартувати з того, що у мене почали рости груди та піднімати мені майку. Коли ображалася, то він з мене робив дурну якусь. Міг плескати по сідницях. Або купатися та виходити з ванни без одягу, закрити мене в кімнаті та говорити якісь непристойності.
Дівчина говорила про це матері, але та не звертала уваги, списуючи все на дитячі ревнощі. В якийсь момент Л. не витримала. Попросила дозволу переїхати до бабусі.
У жінки не склалося особисте життя. У цьому вона звинувачує матір та її чоловіка. Ті живуть разом до цього часу.
- Коли кажу матері про всі ті ситуації, за які ненавиджу їх обох, вона мені відповідає: він же тебе не гвалтував? Ні тебе, ні сестру. То були жарти.
З сестрою жінка не обговорює цю тему. Але обидві негласно знають, чому до матері з вітчимом вони не їздять в гості навіть на свята.
- Я щаслива, що тоді вистачило розуму переїхати до бабусі. Якби було більше розуму - то написала б на нього та матір заяву до поліції.
Петрик - коханий син, який ледве не вбив матір
У неї їх було двоє - Петрик (ім'я змінено - прим.ред.) та ще один син. Петрика вона любила понад усе. Для нього найкращий шматочок, заради нього не спала ночей, а працювала у дві зміни. Іншого сина теж любила, але якось менше. Без надриву.
- Петрик у дитинстві хворів, - згадує жінка, - ми його ледве врятували. Другий син народився пізніше, значно пізніше. Коли ми встали на ноги. Він не знав злиднів.
Петрик виріс в егоїстичного та емоційно нестабільного чоловіка. Ситуація стала гіршою, коли він одружився. Жінка вимагала від нього чоловічих рішень, а він був "маминим синочком". Розлучившись, повернувся жити до матері. Почав пити. Кинув роботу. У всіх бідах звинувачував матір.
- Він забирав пенсію, потім вкрав та продав все моє золото, - говорить мати Петра, - не могла повірити. Це ж мій Петрик. Мій синочок.
Жінку багато разів кликав до себе молодший син. Говорив з братом, просив його не ображати матір. Але вона не йшла. Бо Петрика треба годувати.
Сусіди зателефонували молодшому сину, коли Петро побив матір та вночі вигнав її на вулицю. Той забрав матір. Брат приходив та просив матір повернутися. Він став менше пити, але на шлях нормального життя так і не повернувся.
Куди звертатися жертвам домашнього насилля
Для мешканок Біляївського району можна звернутися за допомогою до бригад соціально-психологічної допомоги з Одеси. Телефони 0731574936, 0958191189.
Національна гаряча лінія з попередження доманшнього насильства - 0(800)500333 або 116123 (з мобільного).
В Одесі за підтримки фонду ООН відкрили центр допомоги для жінок та жінок з дітьми, які постраждали від насилля. Знаходиться він в Одесі за адресою вулиця Педагогічна, 24.
Всього тут працюватиме два відділення: денне, від центру соціально-психологічної реабілітації "Розірви коло", та притулок для постраждалих від насилля. Максимальний термін перебування - 3 місяці, втім його можуть подовжити до 6 місяців. В центрі жінки можуть отримати необхідну їм психологічну та емоційну підтримку, щоб почати нове життя. Також соціально-побутову підтримку, медичну, юридичну та інформаційну допомогу.
В Біляївці працює Координаційна рада з питання запобігання гендерного та домашнього насилля. Сюди також можна звернутися за консультацією та підтримкою. У випадках, коли є загроза життю та здоров'ю, не вагаючись, звертайтеся до поліції. Навіть в Біляївському районі вже є випадки, коли домашні тирани отримали цілком реальні терміни у в'язниці.
