Коли троїцька черешня стала візиткою села? Все про ягоду-бренд знає сельчанин Микола Матвійчук

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 08.07.2019 16:31
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Черешню, яку вирощують у Троїцькому, знають далеко за межами села. Місцеві сади та смачна ягода – це перше, що спадає на думку, згадуючи це село в Біляївському районі Одеської області. Все про черешню знає місцевий мешканець, садівник із 26-річним стажем, Микола Матвійчук. Він розповів нам, що найстарші дерева черешні з’явилися тут ще до ІІ-ої світової війни, які сорти подобаються одеситам та про складнощі з продажами.

- Саджати черешню масово стали тому, що у нас сприятливий регіон і родючий грунт, - розповідає Микола Матвійчук, - черешня наливається сонцем і набирає максимум смаку. А от коли тут з’явилися перші дерева, точно не скажу, але бачив у людей дерева, яким 40 та більше років. Є й такі, що посаджені ще до ІІ-ої світової війни.

Наш співрозмовник розповів, що він захопився цією професією зі школи, де працював гурток садівництва.

- Нас вчили прищеплювати плодові дерева, доглядати за ними. Також за рослинами, мене це захоплювало.

Попрацювати коло дерева доводиться немало, а прибуток від садівництва невеликий. Закладка саду починається з пошуків саджанців. Треба знати перевірені місця, де продадуть якісні сорти. Бо врожаю доводиться чекати 7-8 років. Тому важливо не помилитися вже на моменті вирощування дерева.

Потім обприскування, боротьба зі шкідниками, обрізка для формування крони, полив, підкормка.

Деякі домоволодіння самі прищеплюють саджанці. Тож тут варто мати хоча б якесь розуміння агротехнічних наук.

Поливають зараз крапельним способом, але тим, у кого сади на пагорбах, доводиться й сьогодні підвозити воду технікою.

- Праця важка. Якщо порахувати все, що вкладаєш, всю працю, то якщо чверть прибутку від цього маєш – це вже добре.

Для того щоб отримати прибуток, необхідно мати великий сад, але ніколи не знаєш, який рік буде вдалим.

- Зараз важко з реалізацією продукції. Обсяги великі, а купують мало. Тому зі 100 деревами можна бути у прибутку, а з 400 пролетіти. Тут або пан, або пропав. Кожного року різний врожай.

При гарному догляді з одного дерева, розповідає Микола Матвійчук, можна зібрати від 50 до 80 кілограм. Але тут і погода має допомогти. В історії сельчан бували роки, що через надмірні дощі всі надії на врожай пропадали повністю.

Троїцька черешня - в ній саме сонце та енергія природи

Набравши надмірну кількість вологи, черешня лопалася, її не можна було транспортувати до ринків та магазинів. Доводиться викидати.

Але найбільшою проблемою Микола називає збут.

- Українці стільки черешні не потребують, скільки ми збираємо за сезон. Створюють конкуренцію турецькі та інші закордонні виробники, які заполонили супермаркети та магазини. Хоча з нашою, троїцькою, черешнею не йдуть в жодне порівняння. Вона соковита, смачна, ароматна, налита сонцем та енергією нашої української землі.

Працює в саду Матвійчук сам та залучає родину. Винаймає помічників тільки в сезон збору врожаю.

Каже, що на роботу його надихає дружина. В аграрному бізнесі все залежить від примх природи. Тому жіноча підтримка та мудра порада, втіха – часто стає в нагоді.

Ще один важливий момент, який варто враховувати – це закупка підкормки, засобів проти комах. Вони всі іноземного виробництва, тож реагують на всі коливання долару. Але продавати доводиться у гривні. Це теж б’є по кишені.

Хтось з сельчан продає черешню на ринку, хтось зміг домовитися з супермаркетом.

- Я багато років здаю черешню у супермаркети, - розповідає садівник, - У цьому випадку прибуток йде за рахунок гарного вигляду товару і його кількості. Навіть якщо іноді ціна нижче за ринкову оптову, це зручніше і вигідніше, бо маєш постійного клієнта.

Троїцька черешня обов'язковий елемент оформлення на всіх сільських святах

Поки що в селі не має ініціативи якось брендувати та рекламувати продукцію, хоча вона могла б за рахунок цього стати ще більш відомою. А це додана вартість, яка б могла окупити важкий труд жителів Троїцького.

Своїм улюбленим сортом черешні садівник називає мелітопольську пізню.

- Це один зі старих сортів, дуже смачний, м’ясистий, соковитий. А ще він добре переживає доставку і не тріскається від дощів.

Різні смаки у жителів Одеси та столиці, вважає Микола.

- В Одесі люблять красивий зовні товар, а у Києві ставлення до цього інше - там цінують більше смакові якості.

Троїцька черешня для багатьох родин в селі стала чи не основним джерелом прибутків та підробітків. Тому тонкощі та секрети догляду передаються з покоління в покоління.

Микола Матвійчук в своєму саду

- Я не проти, якби і мої діти займалися цією справою. Праця на землі завжди була почесною. Головне, щоб був ринок для продажу та, можливо, навіть експорту. Тоді це буде і для душі, і для заробітку.

Фото Катерини Богославець 

 

Медіакіт сайту/ціни на рекламу
Коментарі:

Останні новини