Трішки філософії для початку. Що стоїть за будь-якою перемогою, золотим п'єдесталом, медаллю? Удача? Випадок? Фортуна? Праця, перш за все. А потім все інше. Бо людина, яка опинилася на вершині гори, з неба туди не впала. Це вам точно скаже будь-який спортсмен, чемпіон, людина із червоним дипломом. Другий раз за три роки відколи існує конкурс громадських проєктів Біляївської ОТГ, його переможцем стає селище Повстанське. Минулого разу ми виграли спортивний майданчик, цього разу - обладнання для кінопоказів під відкритим небом та у Будинку культури. Хочемо поділитися з громадою досвідом, як нам це вдається.
Спочатку трохи цифр та реальності. Сьогодні у Повстанському проживає близько 400 жителів. У Біляївці – 12500, у Мирному – 2400, в Майорах – 1400, в Широкій Балці – 700.
Ну, от просто об'єктивно: які шанси були у нашого проєкту, якщо б ми просто сиділи і чекали, що за нас проголосують? Риторичність цього питання зашкалює, правда?
За цією перемогою – від першої до останньої цифри – стоїть ціла команда. Навіть я б сказала "банда-команда". Ми прокидалися, заходили на сайт і вмикалися у роботу. Я, наприклад, відправляла повідомлення у Viber та Telegram – усім, хто був у списку контактів. Дівчата в основному агітували у соцмережах. Хтось – телефонував рідним, друзям. Були й такі, хто в обідню перерву робив "обхід" на підприємстві та просив своїх колег проголосувати за нас, допомагав, якщо виникали труднощі.
А труднощі були. І з цим, гадаю, зіткнулися усі, хто агітував за свої проєкти. Одні – не розуміли, як проголосувати, інші – просто не пам'ятали пароль та не могли зайти у Фейсбук. Тоді Катерина Домброван, одна з найактивніших представниць нашої команди, записала відеопояснення та розмістила його у групі Повстанського в ФБ. Пропонувала свою допомогу усім, хто не міг розібратися, але хотів віддати голос.
Були й такі, які ігнорували наші повідомлення, відкривали їх та не відповідали. Тридцять днів трешу, стресу і напруження. Так, мабуть, я б описала ці наші проєктні перегони.
Повстанському пощастило, що правила участі дозволяли агітацію і можливість проголосувати за будь-який проєкт з будь-якої точки планети. І не приховуючи, можу розповісти, що в остаточній суммі голосів, які набрало "ПовстансьКІНО" – є один голос з Аляски та один – з Дубаю. Нас підтримали українки, які бували у Повстанському, бачили це миле та затишне місце, знайомі з його мешканцями. І вони також віддали свій голос за наш проєкт.
Знаю, що були пропозиції дозволити голосувати лише мешканцям Біляївської ОТГ. Але у випадку, з тією кількістю жителів, які має Повстанське, не бачити нам перемоги, як цвіту папороті на Івана Купала.
І мета проєкту була сама в тому, щоб активізувати людей. Змусити їх хоч щось зробити заради рідного села чи міста, розповісти про нього іншим, привернути до нього увагу України та світу, показавши, що тут живуть не байдужі люди. Ми з цим справилися на відмінно.
Агітація, реклама, розповідь про свій проєкт – це був єдиний шанс на перемогу, і ми на всі сто відсотків ним скористалися.
І коли ти місяць моніториш ситуацію, зустрічаєш з посмішкою кожен +1 навпроти свого проєкту, робиш скріни голосів на випадок, якщо, не приведи Господи, на сайті стануться якісь проблеми, і все обнулиться, а в тебе будуть скріншоти з точною кількістю голосів і датою, і це дозволить повернути усе на місце, ти раптом в одній із спільнот громади зустрічаєш здивування когось із жителів: як так трапилося, що Повстанське та Майори лідирують?
У таких повідомленнях ніби відчувалася певна недовіра стосовно чесності набраних голосів. І тоді адміністратор групи, головна редакторка сайту пояснювала, що немає інших шляхів, аніж увімкнутися у роботу та пропонувати проголосувати за свій проєкт, ти розумієш, що нічого протизаконного ти не робиш. Ти просто любиш своє селище і всім серцем вболіваєш за все, що в ньому відбувається. А такі проєкти – це велика можливість, за яку хапається маленьке Повстанське, бо розуміє, що не прилетить до нас "чарівник на блакитному вертольоті" з безкоштовним ескімо... А у нашому випадку – проектором, який дозволить втілити давню мрію – проводити вечори кіно у нашому Будинку культури, як це було колись. І як це буде зараз.
І раз уже мова зайшла про кіно, то тут без фінальних титрів з перерахуванням усіх причетних до реалізації проєкту – точно не обійтись. Отже, основні діючі особи, вони ж і режисери, і постановники, і головні ідейні генератори: Домброван Катерина, Башинська Ольга, Лавренюк Інна, Бондаренко Вікторія, Комерзан Ірина, Івасюк Юлія, Гижиця Анастасія, Казимир Інна, Зубар Наталія, Бондаренко Лілія, Балтян Ніна, Земська Майя, Гордуз Ірина та усі, хто відгукнувся, не полінувався попросити друзів проголосувати і, можливо, залишився поза кадром... Усім вам щиро дякуємо!
І наостанок. Найприємніший момент: конкурс показав, як багато у нашого селища хороших приятелів в громаді та районі, які навіть після закінчення голосування цікавилися перебігом подій та запитували: ну що, Повстанське, коли вже до вас на кіно можна їхати?
Приїжджайте, звісно. Перший кінопоказ відбудеться вже 10 жовтня 2020 року о 19.00 в нашому селищному Будинку культури. На всіх чекає цікава кінострічка та тепла атмосфера, яка панує у Повстанському.
Свій сертифікат на обладнання для кінопоказів ми отримали у День міста Біляївка від Біляївського міського голови Михайла Петровича Бухтіярова, коли відкривали стелу при в'їзді до села. Ми вдячні всій Біляївській громаді за цей подарунок нам, і щасливі бути частиною громади, де тримають слово та допомагають мешканцям здійснювати їх мрії.
