Президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції про запобігання насильству над жінками у суботу, 18 червня. 20 червня Верховна Рада ратифікувала Стамбульську конвенцію щодо запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Про це повідомили народний депутат Ярослав Железняк та Андрій Осадчук. «За» проголосували 259 депутатів, проти — лише 8.
Від фракції "Слуги народу" надійшло 193 голоси, один проти і 6 утрималися, від "Європейської солідарності" - 9 "за", один утримався, від "Батьківщини" утрималися всі 13 нардепів, які голосували; від "Голосу" - 10 "за" і 2 "проти", від "Платформи за життя і мир", "Довіри" й "Відновлення України" всі депутати, які проголосували, дали голоси "за", від "За майбутнє" - 2 голоси "за", один проти і 6 - утрималися.
Ратифікація Стамбульської конвенції вважається гарним сигналом напередодні саміту ЄС щодо готовності України впроваджувати необхідні реформи, оскільки для держав-членів ЄС це є своєрідним "маркером цивілізованості".
Це рішення, що відкладалося багато років - зокрема через позицію Всеукраїнської ради церков - було особливо важливими для Нідерландів та Швеції – двох країн-скептиків, які зрештою погодилися підтримати статус кандидата для України.
Що таке "ганяти родину"
Перед тим, як перейти до більш детальної розповіді про важливість ратифікації цього документу для України, хочу нагадати типовий для Біляївки та тисяч інших невеликих населених пунктів нашої країни вираз - “ганяти родину”.
За ним – тисячі і тисячі однакових історій домашнього насильства, які передаються з покоління в покоління як “традиційну” стереотипну поведінку в родині. Суспільством воно нібито не вітається, але вголос засуджується лише одиницями та й то – лише останні роки.
Ось одна з історій (ім’я героїні змінено за її проханням):
- Ми знали, що кожен місяць після зарплати батько буде нас ганяти, – поділилася із нами своєю історією 62-річна біляївчанка Марія Г. – Мама заздалегідь домовлялася з кумами, сусідками, які приймали нас до себе на тиждень-півтора. Батько приходив напідпитку, чіплявся за будь-який надуманий привід (занадто гарячий борщ, не так покладений предмет, невчасно відчинена для нього хвіртка), хапав сапу та починав бігати за матір’ю навколо хати. Ми ховалися – хто куди. Якщо впіймає – битими будемо всі. Ближче до ночі він заспокоювався та лягав спати.
Ми з клумаками, які склали в кущах, виходили на залиту місяцем вулицю та йшли попід двори. Бувало, влітку, ночували прямо у городі. Вранці намагалися не потрапляти батькові на очі, чекали, коли він піде на роботу. У холодну пору – ходили ночувати до сусідів. Навіть графік розробили, щоб не обтяжувати одну родину собою частіше, ніж раз на 2-3 місяці.
Мама дуже намагалася годити. Коли не було приводів для сварки, тоді батько злився ще більше. Супив брови та казав: все одно, [цензура], ганяти буду. Такі історії були через хату-дві. Ганяли свої родини чоловіки, незалежно від соціального статусу чи матеріального добробуту. Хоча, звісно, алкоголь підживлював ю нездорову схильність. Коли агресія минала, батько приходив до місця, в якому ми переховувалися, і казав: «Все, вертайтесь додому». Ми знали, що деякий час він буде найкращим господарем, дбайливим батьком та чоловіком…До наступного разу.
На фото: інсталяція, присвячена жертвам домашнього насилля, 440 пар взуття за кількістю жінок, які були вбиті протягом року у Туреччині від рук своїх чоловіків
Верховна Рада ратифікувала Стамубльську конвенцію: що це означає
Стамбульська конвенція — це міжнародна угода Ради Європи, яку станом на січень 2020 року підписали уже понад 35 країн Європейського Союзу. Україна була однією із держав-авторок Конвенції та однією з перших підписала її (у 2011 році), однак понад 10 років не могла її ратифікувати.
Важливість конвенції у тому, що це — перший міжнародний юридично обов'язковий законодавчий акт, покликаний захищати права жінок в усьому світі й у будь-який час — як мирний, так і упродовж війн.
Цей документ встановлює кримінальну відповідальність за насильство проти жінок. У низці статей її автори конкретизують, про які форми насильства йдеться: це не лише сексуальне й фізичне — ще психологічне, економічне, примусовий шлюб, примусовий аборт або стерилізація, каліцтво жіночих геніталій, «злочини, вчинені в ім’я так званої честі», переслідування.
За та проти ратифікації Стамбульської конвенції: агрументи
Далі ми підготували детальне роз'яснення, які аргументи проти ратифікації Конвенції висували прихильники "традиційних цінностей", зокрема, і рада церков України. 16 червня Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій на своєму сайті опублікувала заяву, де закликає Верховну раду зняти з розгляду питання про ратифікацію Стамбульської конвенції — щоб запобігти "ескалації напруженості та розколу українського суспільства".
Домашнє насильство сьогодні
Дуже часто можна: «Хіба зараз аж така актуально проблема домашнього насильства?» Стереотипно вважається, що ця проблема стосується лише неблагополучних родин. І, нібито, останнім часом, із пожвавленням суспільного обговорення проблеми, домашнього насильства стало менше.
Однак статистика каже про зворотне. Якщо публічно вже не прийнято хизуватися, як гарно ти “поганяв” свою дружину навколо хати, то сама проблема нікуди не зникла, а поруч із фізичним насильством, дуже поширеними є економічне, психологічне та сексуальне.
За даними ООН, кожна шоста жінка в Україні пережила, принаймні, одну з форм насильства протягом останніх дванадцяти місяців. За даними Мінсоцполітики, пише видання BBC, у 2013-2018 роках 90% тих, хто зверталися щодо насильства в сім'ї до органів держави, - були жінки, 8,5-9 % - чоловіки та 1-1,5 % - діти. За період карантину звернень на гарячу лінію із запобігання домашньому насильству побільшало на 30%.
Це проблема не лише України, яка тільки почала позбавлятися тоталітарного режиму з його патріархальністю. Вона залишається однією з найбільш соціально гострих фактично у всіх куточках світу. Журнал “НВ” підготував інфографіку про поширеність насильства над жінками у світі.
Третина опитаних фахівцями ВОЗ жінок заявили, що вони піддавалися насильству з боку їхніх чоловіків. Очолюють список країни Південно-Східної Азії (37,7%). Однак і в країнах Європи, де законодавство максимально захищає права жінок, 23% опитаних мають такий сумний досвід. 38% вбивств жінок у світі — справа рук їхніх партнерів.
Лише у маленькій Біляївці і районі у 2019 році трапилося декілька випадків домашнього насильства, в яких від рук партнерів загинули або постраждали жінки. В одному випадку чоловік у Біляївці вбив жінку за відмову у сексуальному контакті, потім намагався видати це за її природню смерть…, Чоловік прийшов до партнерки на роботу, зачинився у приміщенні, та підірвав гранату…,У Граденицях батько, захищаючи доньку від домашнього насильника, вбив його.
Суспільство шукає нові шляхи боротьби із домашнім насильством, а Стамбульська конвенція якраз і є тим документом, який пропонує найефективніші засоби.
Що таке Стамбульська конвенція
Це – документ Ради Європи (відкрита для підписання 11 травня 2011 року у Стамбулі, Туреччина, звідси назва “Стамбульська конвенція”) про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.
Її революційність полягає у комплексному підході. Конвенція включає 81 статтю, згруповану у 12 розділів. Структура ґрунтується на «чотирьох П»: Prevention (Попередження), Protection and support of victims (Захист та підтримка постраждалих), Prosecution of offenders (Суд над злочинцями) та Integrated Policies (Загальні принципи). Для кожного напрямку передбачається набір специфічних заходів.
Стамбульська конвенція є першою міжнародною угодою, де пояснюється поняття гендеру. Вона визнає насильство щодо жінок водночас і порушенням прав людини, і видом дискримінації, встановлює чіткий зв'язок між досягненням рівноправності між жінками і чоловіками, та викоріненням насильства над жінками.
Пояснимо це на простих прикладах. У суспільстві нав’язуються змалку безліч стереотипів, які толерують насильство щодо жінок та змушують їх приховувати цей факт: б’є – значить любить, тягає за косички – так виявляє свою увагу, не вимітай сміття з дому, всі так живуть, сама винна, мовчи.
Ви не знайдете таких фраз, які б так само були адресовані чоловікам. Навпаки, традиції вчать: жінка не бита, що хата не мита; не бита жінка, як коса не гострена тощо.
Окрім того, гендернодискримінаційне середовище створює багато інших обставин, за якими жінки знаходяться у більш вразливому до насильства становищі, більше жінок, аніж чоловіків стосується поняття “скляної стелі” у кар’єрному зростанні, вони отримують на 21% меншу заробітну плату, жінки вдвічі більше займаються хатньою роботою, вихованням дітей, відповідно мають менше часу та сил для побудови кар’єри.
Ця різниця викликана зовсім не біологічними чинниками, а винятково гендерними ролями та моделями, які нав’язує патріархальне суспільство. Адже чоловіки так само мають всі фізичні можливості мити посуд, прати речі, прибирати вдома, готувати їжу, займатися дітьми. А жінки, натомість, працюють у багатьох сферах, виконуючи вдома ще велику кількість додаткової неоплачуваної праці, тобто мають «подвійне» навантаження.
Що дасть ратифікація Конвенції звичайній українській дівчині чи жінці
Вона буде в більшій безпеці та матиме кращий захист. Після ратифікації Конвенції Україна буде зобов’язана виконати її положення. Зокрема, ввести кримінальну відповідальність за домашнє насильство та створити притулки-шелтери для потерпілих. Вони необхідні, аби жінка, яка боїться за власне життя, могла тимчасово знайти безпечне місце.
Також Конвенція розширить перелік людей, які підпадають під категорію “постраждалих від домашнього насильства.
Цей документ також передбачає появу можливостей для профілактики насильства, а саме: відкриття “гарячих” ліній, юридичні консультації, психологічну та матеріальну підтримку постраждалим, а також реабілітацію для агресора, в межах якої фахівці працюватимуть над коригуванням його поведінки у майбутньому.
Ніна Потарська, представниця Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу, пояснює, що ратифікація Стамбульської конвенції дозволила б експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання, також Україна матиме право вимагати посилення відповідальності для кривдників українських громадянок за кордоном. Це дуже актуально з огляду на кількість заробітчанок, шлюбів з іноземцями. Крім того, це дає можливість вимагати відповідальності для кривдників-українців, які переховуються за кордоном.
За які злочини конвенція вводить кримінальну відповідальність
Конвенція встановлює кримінальну відповідальність або іншим чином забороняє таке:
► домашнє насильство (фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство);
► переслідування (сталкінг);
► сексуальне насильство, зокрема, зґвалтування;
► сексуальні домагання;
► примусовий шлюб;
► каліцтво жіночих геніталій;
► примусовий аборт та стерилізація.
Стамбульська конвенція передбачає популяризацію теми запобігання домашньому насильству у ЗМІ, навчальних та дошкільних закладах тощо.
Чому чинних українських законів не досить
Не так давно в Україні ухвалили Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Однак фахівці стверджують, що все одно не вистачає дієвих механізмів реагування на ситуацію.
Зокрема, на засіданні депутатської групи “Рівні можливості” у Біляївській міській раді, обговорюючи тему домашнього насильства, директорка центру соціальних послуг Катерина Селіхова великою проблемою назвала відсутність приміщення для організації притулку для жертв домашнього насилля.
Жінки змушені повертатися до оселі, в якій зазнають систематичної кривди, бо їм просто немає куди йти з дітьми. Єдиний центр для жінок на всю Одеську область створений в самій Одесі за грантові кошти фонду ООН. Водночас, як зазначає в звіті Біляївський відділ поліції, у 2019 році сталося 12 випадків сімейного насильства за участю дітей та було десятки викликів щодо ситуацій з домашнім насильством.
Обов’язковість створення таких центрів на певну кількість населення, можливість тимчасово прибрати кривдника із сім’ї, заборонити наближатися та застосовувати методи профілактики випадків насильства у родинах без окремого законодавства практично неможливо.
Які країни ратифікували конвенцію?
Україна – одна з перших країн, які підписали цю Конвенцію в 2011 році, але досі не ратифікувала
Її ратифікували 46 країн та Європейський Союз. Першою Конвенцію ратифікувала Туреччина. Із 2013 до 20109 років – 31 країна. Це Албанія, Андорра, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Греція, Данія, Естонія, Іспанія, Ісландія, Італія, Кіпр, Північна Македонія, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Румунія, Португалія, Сан-Марино, Сербія, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Швеція, Швейцарія.
Синім позначені країни, які ратифікували Конвенцію
Хто виступає проти ратифікації в Україні?
Якщо Конвенція така важлива, то чому її до цього часу не ратифікували – запитаєте ви? Із застереженнями щодо цього документу виступила Рада церков і релігійних організацій. Також проти ратифікації Конвенції виступає низка ультраправих націоналістичних організацій.
Що могло поєднати між собою, здавалося б, такі різні структури? На їх думку, Стамбульська конвенція може стати інструментом для популяризації в українських школах і університетах нових «гендерних ролей» та одностатевих стосунків.
Центр інформації про права людини підготував аргументовані відповіді, що це введення суспільства в оману. Оскільки Стамбульська конвенція жодним чином не містить таких інструментів. Ознайомитися з повним текстом можна за посиланням.
На думку експертки Центру інформації про права людини Альони Луньової, більше того, ґендерний підхід – врахування інтересів обох статей – не просто не суперечить Конституції, але й прописаний в основному законі країни.
“У статті 24 проголошується заборона будь-якої дискримінації, зокрема і за ознакою статі”, – наголошує вона.
У Стамбульській конвенції поняття «гендер» вживається в своєму прямому значенні– це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, для жінок та чоловіків. У слові «гендер» немає нічого, що може загрожувати тим речам, які намагаються захистити церква та ультраправі – родині, дітям. Навпаки – Стамбульська конвенція спрямована на те, щоб зробити родину та дитинство безпечними та щасливими.
В українському законодавстві вже введені поняття «гендерної ідентичності», наприклад у Кодексі законів про працю в статті 2.
Поняття «гендерна рівність» зустрічається в низці інших законів України. У багатьох місцевих радах давно створені координаційні ради з питань гендеру, сім'ї та протидії насильству в родині. Є ціла низка посадових осіб, уповноважених вирішувати гендерні проблеми та впроваджувати гендерну рівність.
