Після публікації статті "Нам загрожує екологічна катастрофа - експерти під час засідання громадської ради у Біляївці" до нас зверталися читачі з пропозицією організувати народне віче, щоб почати рятувати річку від забудови нових шести гідроелектростанцій.
- Ми втрачаємо воду, у нас стає все менше і менше риби, постійні пожежі в плавнях, але думали, що це пов'язано зі змінами клімату, - говорили вони, - а виявляється, причина в тому, що ми недоотримуємо воду. Якщо збудують ще шість гідроелектростанцій - це знищить річку. Потрібно збирати народне віче, бо ця проблема найбільш важлива сьогодні! Біляївка без річки - це Біляївка без якісної питної води, без станції "Дністер", без сотень робочих місць, без рибальства, без зеленого туризму.
Через відсутність достатньої кількості води - пожежі стануть звичним явищем
Люди звикли до багатьох речей, навіть до найганебніших. Звикли, що в порушення всіх норм, через невизначеність або двозначність законів в Україні забудували майже всі береги річок.
Яскравий приклад нехтування вимогами екосистеми та порушення екологічного балансу регіону - забудова схилів Дністра у селі Маяки, Біляївського району
Звикли, що річка стала джерелом збагачення. Ніхто не думає про неї, як про живий організм. Він може хворіти, його може лихоманити від неправильного поводження. А це - вплине на життя кожного, зокрема і тих, хто бездумно спилює сук, на якому сидить.
Ось невеликий лише фрагмент з життя перлини нашого регіону, глибокого Турунчука, який описаний захисником природи Петром Тєстовим.
Сьогодні ми живемо в такому правовому середньовіччі, що навіть голосні розкриття злочинів проти природи - не караються та не стають предметом офіційних розслідувань та покарань.
Проблема з екологією - спадок радянської доби
Можна було б говорити, що ця ситуація народилася в Незалежній Україні, однак це не так. Серед багатьох інших причин, саме екологічна тематика стала одним з головних поштовхів розпаду Радянського Союзу.
На його рахунку - сотні екологічних злочинів проти людства та природи: захоронення уранових відходів на території Краснодарського краю, поблизу поселень засуджених за політичні злочини. Там же випробовування ракет, токсичне паливо яких отруювало величезні лісні масиви. Серед екологічних злочинів радянського режиму - операція "Тайга". Тоді за допомогою ядерних вибухів намагалися "повернути сибірські ріки" проти їх русла. Експерименти зі зміни клімату, знищення заповідних зон заради (наприклад, вирощування кукурудзи на території заповідника Асканія Нова), будівництво заводів зі шкідливим виробництвом поблизу мегаполісів, бездумна хімізація сільського господарства - цей перелік можна продовжувати до безкінечності.
Тиск радянської державної машини на природу порушував біологічний кругообіг речовин у природі. Зокрема, нераціональне використання міндобрив спричинило появу і поширення таких явищ як кислотні дощі, перенасиченість ґрунту солями, зростання кількості алергічних та виразкових захворювань у людей.
Все це робилося приховано та негласно. Через підконтрольні владі ЗМІ до населення доносилася викривлена або спотворена інформація. Влада не вважала за потрібне радитися не тільки з громадськістю, але й з експертами наукового кола. Населення не мало доступу до правдивої інформації про справжні масштаби і характер забруднення навколишнього середовища, що також не сприяло ефективності екологічної політики. Після кожного чергового експерименту було десятки, сотні та тисячі постраждалих. Точних цифр ніхто, на жаль, не наводить, оскільки таких досліджень влада офіційно не проводила, а від громадськості все приховували під грифами "секретно".
Люди могли працювали на шкідливому виробництві, а тільки потім, через роки, страждаючи на онкологічні захворювання, дізнавалися, що їх дитинство, юність та молодість пройшли в зонах або на підприємствах екологічного ризику.
Як апогей нехтування безпекою та екологією - жахлива Чорнобильська катастрофа, яка поставила величезну крапку на радянській державі. І знову - страх влади брати на себе відповідальність за погане адміністрування, за неувагу до безпеки громадян та навколишнього середовища.
Сьогодні, коли ми кажемо, що в Україні люди мруть через погану екологію - то варто відзначати, що ця проблема народилася далеко не сьогодні. Ми - діти покоління, чиє здоров'я формувалося протягом останніх 50-70 років. І формувалося в умовах тотального та цинічного нехтування вимогами природи.
Повертаючись до теми Дністра. У програмі "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" (дивіться з 15.05 хвилини - примітка Біляївка.City) згадується, що колись це була найчистіша річка Європи. Після створення гідроелектростанції у верхів'ї Дністра ця річка втратила цей статус, а разом з ним безліч безцінних видів риб, птахів.
Дамбування русла Дністра призведе до відсутності течії і знищенню природної екосистеми річки - говорять екологи та природозахисники
Своїми спогадами в програмі "Історична правда з Вахтаном Кіпіані" діляться люди, чиї домівки були затоплені під час будівництва гідроелектростанції. При чому особливий цинізм радянського добровільно-примусового підходу полягав в тому, що вартість втраченого майна компенсували тільки тим, хто власноруч руйнував свій будинок.
- Коли ти зруйнуєш хату, тобто зробиш чистим місце свого проживання, прийде комісія, подивиться і ти отримаєш часткову компенсацію на придбання або будівництво нового житла, - розповідають очевидці тих подій.
Чи будемо ми такими ж, що дадуть зруйнувати, знищити своє місце життя? Свою річку? Свій край? Що може змінити цю ситуацію?
Чому імплементація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом може врятувати Дністер та не тільки його
На жаль, власне українське законодавство в сфері екології виписано таким чином, що воно більше плутає, чим щось захищає, містить сотні "мертвих норм", зарегулюване, неінтегроване в інші сфери життя. Для України протягом тривалих років екологія, як була, так і залишалась у кінці списку пріоритетів.
Про це, зокрема, говорили під час зустрічей, які відбулися в рамках візиту регіональних журналістів до різних міністерств України, що відбувся в рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.
Експерти від громадськості та представники Міністерства екології говорили про те, що Україна, підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, взяла на себе низку зобов'язань в сфері захисту екології та збереження навколишнього середовища.
Співпраця ЄС та України у впровадженні екологічної реформи є надзвичайно важливою. Євросоюз тут виступає прикладом ведення найефективнішої екологічної політики.
Європейський Союз виділив 35 млн. євро у рамках Програми секторальної бюджетної підтримки на впровадження Стратегії державної екологічної політики. Які головні пріоритети цієї підтримки?
- підтримання інтеграції екологічної політики у галузеві політики та політику територіального розвитку
- наближення екологічного законодавства України до норм ЄС
- спрощення системи видачі природоохоронних дозволів
- модернізація системи екологічного моніторингу
- покращенні доступу до екологічної інформації та участі суспільства в ухваленні рішень, що впливають на довкілля
У рамках імплементації Угоди про Асоціацію, зокрема, 18 грудня 2017 року почав діяти Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», прийнятий Верховною Радою 23.05.17 (№ 2059-VIII).
Закон впроваджує нову європейську модель процедури оцінки впливу на довкілля. Він прямо вимагає узгоджувати всі проекти з громадськістю та оцінювати через, зокрема, незалежні експертизи вплив проектів на довкілля.
Процедура оцінки впливу на довкілля спрямована на попередження та запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно законодавства від сьогодні:
- - подача документів здійснюється безпосередньо шляхом внесення їх до відкритого Єдиного реєстру з ОВД, що забезпечить відкритість та обмежить контакт чиновника з суб’єктом господарювання
- чітко визначені стадії подачі, строки подання, опрацювання та зразки документів, визначених у Законі та необхідних для отримання висновку з ОВД
- визначено порядок встановлення плати за забезпечення громадського обговорення в процесі оцінки впливу на довкілля та напрями, за якими можуть використовуватись кошти.
У громад та небайдужих громадян тепер є певні елементи впливу на ситуацію.
Для довідки
Відділ оцінки впливу на довкілля
Електронне звернення на сайті Мінприроди
/content/electronne_zvernennya.php
Гаряча телефонна лінія Мінприроди
/content/garyacha-telefonna-liniya.html
Долучитися до групи захисників Дністра можна у соцмережі Facebook
Втім, це лише інструменти. Дуже багато буде залежити від принципової та небайдужої позиції кожного з нас.
Збирати чи не збирати народне віче? Сьогодні, як мінімум, через широке обговорення, звернення до своїх депутатів всіх рівнів, прийняття відповідних рішень на рівні місцевих рад, громадськість повинна сказати свою думку - чи потрібна нам річка чи ми готові віддати її під забудові ГЕС?
