На днях Кабінет міністрів представив проєкт земельної реформи. Основний пункт реформи — скасування багаторічного мораторію на продаж сільськогосподарської землі; це дозволить створити ринок землі.
Реформа землі дискусійна: близько половини українців, зокрема, багато аграріїв, виступають проти мораторію. Прихильники реформи стверджують, що мораторій сильно сповільнює економічний розвиток і заохочує корупцію. Розбираємося, у чому суть земельної реформи, та які її переваги й ризики для Біляївки і всієї України.
Що сталося?
Вчора Кабмін затвердив Проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення". Під цією громіздкою назвою ховається масштабна реформа ринку сільськогосподарської землі — в першу чергу, зняття мораторію на її продаж (про це детальніше поговоримо далі).
Цей законопроєкт уже подано на розгляд Верховної Ради; він має стати частиною "пакету" законів земельної реформи. За словами прем’єр-міністра Олексія Гончарука, інші законопроєкти пакету подадуть згодом депутати. Президент Володимир Зеленський раніше обіцяв, що земельна реформа буде прийнята до 2019 року, а наступного року вона створить ринок землі на 40 мільйонів гектарів.
Тобто земельна реформа точно відбудеться?
Важливо розуміти, що наразі земельна реформа у поточному вигляді не є доконаним фактом. Зараз вона перебуває на стадії проєкту закону, який Кабмін направив до Верховної Ради. Цей законопроєкт ще має пройти усі стадії обговорення і голосування в парламенті, а потім бути підписаний Президентом; тому він може змінюватися. Крім того, ще не опубліковані усі законопроєкти планованого пакету.
Утім, шанси того, що реформа в цілому буде прийнята, високі. Вона ініційована урядом Зеленського, а президентська партія "Слуга народу" має абсолютну більшість у Верховній Раді. Офіційний ресурс Президента України називає земельну реформу серед пріоритетів команди Зеленського.
Що змінить реформа для України (і як зачепить Біляївку)?
Ключова зміна, яку має перенести з собою земельна реформа — зняття мораторію (заборони) на продаж землі з 1 жовтня 2020 року.
У незалежній Україні ніколи не було повноцінного ринку сільськогосподарської землі, а з 2001 року діє формальна заборона на її продаж; землю можна лише здавати в оренду. Під дію заборони підпадає 96% сільськогосподарських земель. Мораторій розглядався як тимчасовий захід із прийняттям Земельного кодексу, але з 2001 року його кожного разу продовжували (востаннє — у 2018 році до 1 січня 2020).
Мета реформи — запустити ринок землі. Скасовуючи мораторій, законопроєкт також пропонує ввести обмеження на продаж землі: її не зможуть купувати іноземці, а одна особа чи компанія матиме право розпоряджатися не більше 15% сільськогосподарської землі області й не більше 0,5% по Україні. Люди чи компанії, які зараз орендують земельні ділянки, матимуть пріоритетне право на їхній викуп.
Держава також надаватиме підтримку малим фермерам і фізичним особам, що купують невеликі обсяги землі (до 500 га) — розширюватиме програму кредитів для них (деталі умови цієї підтримки поки не оголошені). Для боротьби з корупцією процес реєстрації землі планують максимально автоматизувати.
Сільське господарство є важливим для розвитку Біляївського району і Біляївської громади. Дві третини загального земельного фонду району становлять сільськогосподарські угіддя, а оборот у сільському господарстві вимірюється кількома сотнями мільйонів гривень щорічно. Як писала Біляївка.City, земельний податок є важливим джерелом бюджету Біляївської ОТГ. Тому масштабні зміни на ринку землі відіб’ються і на Біляївській громаді також.
Статистика надходження плати за землю до бюджету Біляївської ОТГ
Які переваги у реформування землі?
Основний аргумент за земельну реформу — користь для економіки. Українські родючі чорноземи — це не просто стереотип: за даними Національної академії аграрних наук України, на одного українця чи українку припадає 61 гектар чорнозему, що значно більше, ніж в розвинутих країнах Європи й Північної Америки (більше з проаналізованих країн — лише в Росії). Однак їхній економічний потенціал наразі не використовується достатньо.
Втрати для економіки вимірюються десятками мільярдів доларів. Експерти Київської школи економіки Ольга Галиця та Олег Нів'євський оцінюють, що тільки минулого року через мораторій Україна втратила 22,5 мільярда доларів. Саме стільки український ВВП міг отримати, якби заборони на продаж землі не було — тобто ВВП був би на 17% вищим. Як пишуть автори у статті для "Економічної правди", якби мораторій узагалі не запровадили, "зараз продуктивність у рослинництві могла б бути приблизно удвічі вищою".
Інша перевага — боротьба з корупцією, яка зараз існує на ринку. У пояснювальній записці до згаданого вище законопроєкту Міністерство економіки (повна назва цього відомства в уряді Гончарука — Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства) відносить до негативних наслідків чинного мораторію "тіньове використання земель, корупцію у земельній сфері, відсутність конкуренції та заниження ціни орендної плати за землю...". Міністр економіки Тимофій Милованов також наголошує, що "cьогоднішній тіньовий ринок надає можливість тому, хто може собі дозволити найняти юристів або купити депутатів чи чиновників, і провести тіньові схеми на свою користь".
Прихильники земельної реформи посилаються на міжнародний досвід. Ринок землі існує практично у всіх розвинутих країнах світу, а наявність мораторію ставить Україну в компанію із соціалістичними державами (Куба, Венесуела, Північна Корея), які традиційно перебувають на дні рейтингів економічного розвитку, та іншими країнами умовного "третього світу".
У чому ризики потенційних змін? Чи зможе уряд їм запобігти?
Земельна реформа не є універсально популярною. Останнє опитування Фонду "Демократичні ініціативи" показало, що 50,3% відсотка українців підтримують загальне право на продаж землі. Це помітно вище, ніж вісім років тому, але все одно не становить переконливої більшості (прихильників права на продаж на 0,6% більше за противників, а теоретична похибка опитування — 2,3%). Противники реформи висувають кілька великих аргументів; із них найбільшими є три.
Протести проти земельної реформи
"Українську землю можуть викупити іноземці". Це чи не найбільший страх тих, хто виступає проти реформи. Наприклад, нардеп попереднього скликання Дмитро Добродомов казав (ще перед публікацією законопроєкту реформи), що литовські депутати радили українцям не відкривати ринок землі: у Литві 90% землі скупили іноземці.
Поточний варіант реформи забороняє продаж землі іноземцям. Утім, скептиків реформи цікавить те, наскільки дієвою буде фактична імплементація цієї заборони. Зокрема, за поточним проєектом, землю зможуть купувати українські компанії з іноземними власниками. За словами прем’єр-міністра Гончарука, уряд готовий додати певні захисні механізми, але не хотів би повністю обмежувати іноземців: це зашкодить інвестиційному клімату України.
"Землю можуть скупити великі агрохолдинги". Інший поширений страх — кілька іноземних чи й українських монополістів монополізують значну частину ринку землі. Проєкт реформи відповідає на це побоювання уже згаданими обмеженнями в 15% на область і 0,5% на країну — однак, як і у випадку іноземців, багато буде залежати від фактичної імплементації обмежень, боротьби з можливістю їх обійти.
З іншого боку, точиться дискусія, чи взагалі існує ризик скупки землі іноземцям чи агрохолдингами-монополістами, навіть без урахування обмежень. Експерт Міжнародної фінансової корпорації Гайнс Штрубенгофф сумнівається, що іноземцям цікаво скуповувати українські землі. Заступник міністра економіки Тарас Висоцький стверджує, що великим компаніям цікаві великі масиви землі, для викупу яких не треба домовлятися з десятками власників — а таких масивів в Україні небагато. Однак їхні думки не є загальним консенсусом: багато українських аграріїв так не вважають (наприклад, колишній депутат Вінницької облради Сергій Медвідь описує теоретичну схему, за якою великі землевласники змогли б обійти описану Висоцьким проблему).
"Землю скуплять за безцінь, і селяни недоотримають гроші". Нарешті, третій великий страх щодо зняття мораторію — селяни розпродадуть землі заради миттєвих заробітків чи швидкоплинних потреб і зрештою залишаться в мінусі. Такий ризик справді існує (хоча точаться дискусії щодо того, наскільки він великий), і тому влада — як центральна, так і місцева — має працювати з ним. Наприклад, варто приділити достатньо уваги ефективному роз’ясненню реформи і умов продажу землі населенню. Знову ж таки, те, наскільки ефективно це буде реалізовано в рамках реформи, залежить не від її загальних обрисів, а від конкретних деталей державної політики, які поки не презентовані.
Проєкт земельної реформи також критикують і з протилежного боку ідеологічного спектру — мовляв, зміни є недостатньо рішучими: та ж заборона продажу землі іноземцям обмежить розвиток ринку, а держава взагалі не повинна патерналістично втручатися у рішення дорослих людей продавати чи не продавати землю. Однак така критика є значно менш активною і навряд чи буде грати помітну роль у дискусії.
Загалом, поки що земельна реформа є лише проєктом. Загальна дискусія щодо неї серед парламентарів, експертів, фермерів, великого бізнесу та інших стейкголдерів лише починається. Тому остаточну відповідь на питання, чи вдасться Зеленському і уряду "Слуги народу" вирішити потенційні проблеми і успішно запустити земельний ринок, ми отримаємо згодом — скоріш за все, вже наступного року.
Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
