ибори закінчились і ми вже майже знаємо, що ж ми там наголосували. Можна оглянутись і на інші події - а що ж ми там пропустили?
Я, наприклад, пропустила справжні війни за борщ!
Ще минулого року в російському урядовому Twitter-акаунті написали, що борщ - "одна з найвідоміших та найулюбленіших страв та символів традиційної кухні Росії". Це викликало шквал незгоди українських користувачів Інтернету: виявляється, що сусідній країні мало розорення Донбасу та крадіжки Криму, їй ще подавай наш борщ! Розгорнулись справжні мережеві бої.
Цікаво, що про їх напругу та кипіння 13 жовтня 2020 року розповідала британська Тimes!
(https://www.thetimes.co.uk/.../knives-come-out-in-the...)
Бажаючи поставити крапку над “і”, ше в минулому році шеф-кухар
створив разом з однодумцями - фольклористами, істориками, аналітиками та людьми, які мають стосунок до культурної спадщини - громадську організацію "Інститут культури України". Ця команда відправилась в “борщову” експедицію, яка по всіх куточках нашої чудової Держави збирали родинні рецепти борщу.
"Треба було захищати борщ, бо мова вже йшла не про їжу, а про культурну ідентифікацію нації" - написав Клопотенко у Facebook.
Більше року щоденної та монотонної роботи пішло на відпрацьовування 12 підготовчих етапів зі збору та оформлення потрібної документації. Висновок групи Клопотенка: “Всі українці різні, але нас об'єднує любов до борщу".
І останній акорд цієї роботи - 5 літрів борщу))) для членів Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини, що зібралась 6 жовтня 2020 року щоб остаточно вирішити чи є борщ нашою нематеріальною культурною спадщиною.
Є! Дві з половиною години дискусій і вперше в історії України борщ офіційно зареєстрований у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини.
Наступний крок — підготовка номінаційного досьє до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Виявляється, що перший рецепт борщу був записаний в Україні майже 4 століття тому, але кількість варіантів приготування борщу, які знають українські господині, величезна! Хтось любить борщ із квасолею, а хтось варить його з лисичками, одні додають корінь петрушки, інші - селери. Дехто готує його на буряковому квасі, тиждень настоюючи буряк із цукром та житнім хлібом. А хтось готує його за екзотичним рецептом - з сушеною рибою, чи навіть з лісовими ягодами, а чи вишнями! Я зустріла опис такого борщу в збірнику «Кулінарна спадщина Гощанського району».
Також пишуть, що дехто варить борщ без капусти, хоча переконана, що для наших територій - це обов'язковий інгредієнт. Адже якщо така звична нам (і обов'язкова нині в борщі) картопля з’явилася в Україні лише 300 років тому, то капуста, як і цибуля, часник, капуста, огірки їлась нашими предками ще 2500 років тому. А писемні згадки про капусту на території Київської Русі відомі з XI століття. Така згадка про капусту дійшла до нас в «Ізборнику Святослава», переписаному в 1073 році в Києві для чернігівського князя Святослава Ярославича, що саме того літа захопив був великокнязівський престол. Там є спеціальний розділ, присвячений використанню та зберіганню цього овоча.
Декілька разів борщ згадується Іваном Котляревським у виданій рівно 222 роки тому невмирущій “Енеїді”, яку можна розглядати як справжній довідник колоритних національних страв. Цікаво, що в одному випадку автор вживає слово “борщ” у дуже широкому сенсі – як їжі загалом. Так само вживають слово “хліб” чи "каша". І це не випадково - для українця і хліб, і каша, і борщ мають як утилітарне, так і ритуальне значення, а також є найуживанішими символами домашнього затишку.
Мене ж страшенно зацікавили такі рядки Котляревського:
І зараз попросив до столу
Латин Енеєвих бояр...
Був борщ до шпундрів з буряками,
А в юшці потрух з галушками,
Потім до соку каплуни…
З борщем все зрозуміло, як і з юшкою з потрухами та галушками, і каплунами в соку... А от що таке шпундрі з буряками?!
Виявляється, це ще одне культове українське блюдо, яке, на жаль, в наш час майже забулось. А раніше ця дуже смачна і в той же час проста криваво-рубінового кольору страва красувалась на святкових столах.
Знайшла, спробувала приготувати - рекомендую!
Якщо коротко, це свинина в квасі, причому буряковому. Останній інгредієнт звучить як екзотика. Але морочитись доведеться зовсім трохи, проте результат буде приголомшливим! Отже беремо:
- 500 г свинячої грудинки
- 1,5 ст. л. смальцю
- 500–750 г буряка
- 4–5 цибулин
- 1 склянка бурякового квасу (див. нижче)
- 1 ст. л. борошна
- 1 ст. л. зелені петрушки
- сіль, перець.
1. Свинячу грудинку нарізати дрібними шматочками, обваляти в борошні, обсмажити в смальці з цибулею.
2. Закласти в каструлю, перемішати з нарізаним шматочками буряком, залити квасом, посолити і поперчити.
3. Тушкувати до готовності.
Що стосується «правильного» бурякового квасу, навряд чи хтось буде його самостійно робити - занадто довго. Тому скористайтесь одним з двох спрощених способів на вибір — зовсім простий і більш просунутий:
1. Візьміть звичайний квас і змішайте з буряковим соком в співвідношенні 1:1. Усе!
2. Запечіть великий буряк в духовці, остудіть, зніміть шкірку, натріть на крупній тертці, злегка відіжміть, додайте 1 ст. л. оцту і залийте водою так, щоб вона покривала буряк. Залиште маринуватися на годину. Потім процідіть отриманий квас.
А хто хоче більше дізнатись про рецепти смаколиків, згаданих в “Енеїді” рекомендую заглянути до книги «Смачного від «Енея» авторства Віталія Закладного - полтавського лікаря-психотерапевта. В "Енеїді" він нарахував понад сто двадцять різних напоїв, наїдків, закусок. До його книги ж ввійшло 27 рецептів напоїв та 85 - страв, серед яких й такі таємничі як - баба-шарпанина, рябко, тетеря, саломаха, путря, ягни...
Смачного!
