Карантин розігнав людей по домівках. Від багатьох, не тільки моїх ровесників, а й їх батьків, часто чую гострі слова про молодіжне дозвілля у Біляївці. Кажуть, чим тут займатися, у нас взагалі нічого не відбувається, у нас немає цікавих молодіжних гуртків та заходів. Хочеться після цих слів відрекомендуватися: мене звати Оля, я студентка, у вільний час працюю, мені 18, ми з вами точно про одне місто говоримо?
Завжди було цікаво, чому люди не помічають можливостей, які є навколо них? Чому їх розуміння дозвілля зводиться до банальних, давно навіть не модних та не сучасних - дискотек, барів? Чому ці люди обезцінюють все, що робиться для них?
У нашому місті є чудова Молодіжна Рада, з якою я фактично виросла. Це дуже яскраві моменти мого шкільного, а зараз студентського життя. Вони мене підтримували, коли брала участь у міському конкурсі "Дністровська красуня", ми разом готуємо заходи, зустрічаємося просто поговорити.
Конкурс "Дністровська красуня", Біляївка, 2018
Влітку Молодіжна Рада організовувала кінопокази на центральному стадіоні. Молодь приходила, але як себе вони поводили, - це вже інша справа. Голосно розмовляли, викрикували нецензурні слова, не реагували на зауваження організаторів.
Замість подяки залишили після себе купу сміття, яке добрих години дві доводилося прибирати, бо чистота після кінопоказів була умовою їх продовження.
Ми намагалися влаштовувати вечори з піснями і живою музикою. Я отримувала велике задоволення і від участі, як співачка, і як глядачка теж. Люди у великих містах платять немалі гроші, щоб потрапити на такі заходи, у нас завжди все було безкоштовним.
І знову ж, від деяких "ввічливих, обдарованих, вихованих та сучасних" чули: "скукотіща", "краще б діскач зробили", "кому це треба". При чому це могло говоритися голосно під час "живих" виступів.
Замість того, щоб потанцювати, послухати музику - отака була реакція. Нудгуючим людям не догодиш. Самі вони не здатні нічого організувати, тільки критикують. Це відбиває все бажання приймати участь у таких заходах.
До карантину Молодіжна Рада проводила також дискотеки. Чи здивую, що деякі закінчувалася бійками? Можливо, це головна причина, що ніхто не хоче в місті братися за організацію дискотеки чи нічного клубу?
Ще один момент. Я люблю брати участь в різних акціях, волонтерських рухах. У Біляївці активна молодь регулярно проводить благодійні ярмарки, концерти, екоакції.
Це не тільки робота для свого міста, це спілкування, знайомства. Коли питаєш у тих, кому все нудно, чому тебе не було, відповіді стандартні: чому ми повинні за кимось прибирати, це не смітили.
Ну так і я не смітила. Це абсолютно точно. Але це цікаве та корисне для себе та інших заняття. Хтось же має змінювати цей світ? Чому не ми? Скільки ж можна чекати, що хтось все зробить за нас?
Хочете заходів - висувайте ідеї, пропонуйте щось, організуйте. Чомусь ті, хто приходить на такі заходи, не задаються питанням - мені нудно, чим би мені зайнятися, де ж ці цікавинки у Біляївці знайти? У них просто немає на це вільного часу.
На цьому коло моїх інтересів не вичерпується. Я надихаюся своїми друзями та подругами, які навіть (!) у свої 18+ відвідують гуртки та секції, мають різноманітні хобі. Йога, танці, музика, бокс, футбол, велосипед, фітнес, фотографія тощо. Це все можна спокійно реалізувати у Біляївці. І я знаю моїх ровесників, які живуть цими захопленнями, заводять собі друзів у цих осередках спілкування.
Знаю молодь, яка створює розмовні клуби з вивчення іноземних мов. Зустрічаються, п'ють чай, спілкуються. Таким людям ніколи сумувати, вони дійсно проводять час із користю для себе, розвиваючись фізично, розумово і морально, а не в телефонах, псуючи зір, поставу, а деякими іграми – психіку.
Та й взагалі, завжди дивувало, коли люди самі собі створюють обмеження. Якщо хотілося драйву, то цього року нашою річкою на каяках можна було потрапити на Біле озеро, милуючись дивовижними ліліями.
Знаю, що на цьому місці хтось обов'язково подумає, а гроші на це де брати? Так є купа драйвових безкоштовних занять. Я, наприклад, люблю займатися спортом на нашому стадіоні, грати в бадмінтон, волейбол, кататися на велосипеді. Бачу, що багато молоді збираються так само, грають у баскетбол, волейбол.
Ще дуже люблю прогулянки з сім'єю на річку. Обходила пішки та об'їздила на велосипеді всі околиці, зробила купу гарних фото, дихаю свіжим повітрям, насолоджуюся спілкуванням з дорогими мені людьми, просто обмінюємося цікавими думками.
Коли прохолодно, то у нас із друзями завжди є в запасі настільні ігри. За ними цікаво та весело проводити час, коли на вулиці задощило.
Ще хочу пройтися по одній темі. Навіть якщо людина живе у Римі чи Нью-Йорку для того, щоб змінити картинку за вікном, вона все одно час від часу виїжджає кудись у мандрівки, у сусідні міста, в інші країни.
Біляївка дуже зручна в цьому сенсі. Година - і ти в Одесі. Навіть коли вчилася у школі, час від часу відвідували з родиною якісь вистави, концерти, або змінювали картинку, просто відправившись на прогулянку одеськими вулочками.
Є така приказка: "Вбрання із щастя лише одягни, і життя вмить стане досконалістю". Що я хочу цим сказати? Ті, хто дійсно бажають зайнятися чимось корисним і цікавим – знайдуть собі заняття, а ті, кого нічого не цікавить, будуть нещасливими навіть у найбільш модному та багатому на культурні заклади місці на землі.
Матеріал опубліковано в рамках програми Local Media Innovations, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
