Деякий час тому наша читачка Вікторія Коваль написала нам комент під інформацією, що Біляївська міська рада шукає на роботу інспекторів з благоустрою. Оскільки там є прямі зауваження до однієї з тем, про яку ми часто пишемо - благоустрій та безпека проживання в місті, хочемо раз та для всіх пояснити свою позицію.
Ось цей коментар. Нас звинувачують в тому, що ми нібито заохочуємо "стукачество", хоча ми впевнені, що навпаки - заохочуємо відповідальне ставлення до свого міста та оточуючих.
Стукач, доносчик - це жаргонне слово, яке прийшло спочатку зі світу крадіїв та злочинців, але набуло згодом більш широкого розповсюдження. Спочатку так називали у світі злочинців тих, хто викривав для міліції чийсь злочин. А потім так називали людей, які таємно в колективах слухали, що говорять люди, та вишукували в цих словах елементи антирадянської пропаганди. Переважно, висліджували тих, хто мріяв про незалежну Україну, демократію, свободу, дотримання прав людей, мав якісь релігійні переконання чи політичні симпатії тощо. Тобто, стукач намагався залізти в голову людини та змусити її думати так, як того хоче партія.
В ситуації, коли через нас інспекція з благоустрою чи інші жителі звертаються до біляївців з проханням встановити винних, мова йде про вже вчинені негативні дії, які впливають на життя всієї громади або певних її мешканців.
Для тих, хто хоче жити в хліву - жити серед смітника та в бруді - це норма. Але життя може бути іншим. Більш комфортним, екологічним, благоустроєним та безпечним.
Зібрали декілька фото: чим відрізняється життя у нас в Україні, від життя, наприклад, в такій же пострадянській країні, яка живе в Європейському Союзі - Естонії. Ми навіть не брали такі країни, як Швейцарія, Данія, Швеція, де, до речі, нещодавно офіційно заявили: у них закінчилося сміття і влада готова завозити його з інших країн для утилізації.
Перше, що кидається в очі - чистота та відсутність сміття. Можна проїхати країну вздовж - і не знайти жодного папірця. Хоча наші краєвиди не поступаються красою.
Як думаєте, яка річка знаходиться в Україні?
Немає сміттєзвалищ в українському розумінні. Фактично 90% сміття йде на вторинну переробку. Тоді як у нас - майже стільки ж заривають у землю. Потім ми п'ємо та їмо цю отруту. Хворіємо та помираємо на 10-15 років раніше, ніж європейці.
Завдяки тому, що в країні безпека на першому місці - люди навчилися довіряти один одному. Наприклад, на фото, що нижче, гуляти коло річки може кожен, - хоча всі будинки вздовж річки приватні. Про це свідчить лише невеликий напис на будинку. Щось типу, будь ласка, це приватна територія, не заглядайте у вікна. Немає парканів, немає загородження.
Так виглядають контейнери, поруч з будинками в Естонії. Сміття всі сортують, а за вивіз платять далеко не 3,20 гривень на місяць з людини, як у Біляївці. Праворуч - так можуть виглядати контейнери у нас в місті. Саме щодо них інспекція з благоустрою Біляївки використовує наш сайт для того, щоб запитати: хто зробив такий безлад.
Так виглядають контейнери поруч з будинками естонців. Праворуч - у нас в Біляївці
А тепер питання: чому в Естонії, Латвії, Литві за 28 років після проголошення Незалежності позбавилися від радянських звалищ, ставлення до екології та ментальності, а ми - так і продовжуємо жити в цьому хліву, де люди не дуже люблять один одного, свої міста, свої країни та, скоріш за все, самих себе?
Адже у нас фактично однакові правила благоустрою, закони та обов'язки, які визначені головними правовими документами. Різниця, на наш погляд, в тому, що там зібралася критична маса людей, які мають нульову толерантність до порушників цих правил та законів. Саме вони тиснуть на свою владу, поліцію, щоб ті суворо захищали права кожного на безпечне життя в комфортному та чистому середовищі.
Саме тому, наприклад, найкращий піар для президентки Естонії - це одягнути рукавички та стати поруч з людьми на екологічних акціях, де збирають сміття. Будете здивовані, але нещодавно вона робила це в Україні. Прилетіла спеціально, щоб долучитися до акції з прибирання у день довкілля.
Як вдалося їм "дійти" до такого життя? Ви думаєте, що там якісь інші люди? Ні. Наприклад, всі захоплюються німецької чистоплотністю. Втім, вона штучно привита, примусова, а не вроджена.
Довгий час німці вивалювали сміття, золу, здохлих домашніх тварин, кістки і помиї з кухні просто за паркан, або куди доведеться. Як результат мали антисанітарію, хвороби і загиджені до неможливості села і міста.
У XV столітті граф Вюртембергського більше не витримував цей сморід, і він почав видавати укази, що, мовляв, гній і лайно, яке виробляють скотина і люди, треба вивозити за околицю або хоча б «на річку», причому тільки вночі. Укази звичайно проігнорували, оскільки перевіряти їх виконання було нереально, а поліцію до кожного сараю ставити було дорого, та й хабарі і частування для служителів закону скасувати було важко.
Тоді граф видав новий указ, в результаті якого в містах різко стало чисто. Суть указу зводилася до наступного: якщо ви помітили, що ваш сусід декілька тижнів не прибирає сміття, і не донесли на нього, то покараний буде не тільки він, а й ви. А якщо ви донесли, то у вас є право на частину його землі. В результаті щосуботи всі демонстративно і ретельно прибирали сміття перед своїм двором, резонно побоюючись сусідських підступів.
Або в Польщі в 90их роках почали облаштовувати прокати велосипедів. Перші, звісно, покрали. Тоді поліція оголосила винагороду. Скажіть, хто вкрав і отримаєте певну суму. За кілька днів всіх крадіїв знайшли. Вони заплатили штрафи, яких вистачило, щоб покрити не лише премії для відповідальних громадян, а й мати прибуток для бюджету.
До речі, в Естонії, також любов до чистоти - примусова. Вулички в старих містах - вузенькі. Це видно з фото, що нижче. І люди часто виливали нечистоти, помиї просто на бруківку. Правда, було це ще в Середньовіччі.
Для того, щоб боротися з цим, в країні вигадали Правила благоустрою. Серед наказів було мити бруківку чистою водою хоча б раз на добу. Спочатку не всі хотіли це робити.
Функцію інспектора з благоустрою в період Середньовіччя виконував міський палач. Кілька порушень та пропусків у митті бруківки, і до родини з вузликом речей приходив палач. Він селився в родині на кілька тижнів. Його потрібно було годувати м'ясом, наїдками різними. А він слідкував, щоб родина не пропускала свій обов'язок мити бруківку. Не послухався - і без голови можна було залишитися. А ще часто палач приводив з собою друзів, які так само вимагали гарного до себе ставлення та смачної їжі. Тому буквально за кілька років естонці почали дуже ретельно дотримуватися правил.
Люди - повсюди однакові. Озирніться навколо себе, і ви побачити суспільство в мініатюрі. Є сусіди, які працюють, вчаться, прагнуть до кращого життя, а є ті, які пиячать та живуть, наче свині. Є люди, які прагнуть вивчити дітей, дати освіту, а є ті, які купують дорогі іграшки, одяг, натомість нічого не вимагають, а потім плачуть, що діти від рук відбилися. Є відповідальні громадяни, які сортують сміття, які намагаються вчасно косити траву біля дворів, їздити за правилами, сплатити податки, які відгукуються на заклики допомогти ближньому, а є ті, що можуть навіть у хворого вкрасти копійку на ліки. Це, на жаль, така людська натура.
Збалансовують здорові суспільства як раз відповідальні громадяни. І саме від їх кількості залежить - ми будемо жити в хліву чи в чистому, комфортному, безпечному та благоустроєному місті.
А що ви думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях.
