Тривалий час ця історія вважалася міською легендою та вигадкою. Розповів мені її нині покійний Григорій Серафімович Філіпов, тоді голова ветеранської ради Біляївки. Якось ми були на Меморіалі Слави, де знаходяться пам'ятники різним героїчним та трагічним сторінкам історії Біляївки. Серед них є пам'ятник "героям червоного козацтва" – більшовицького інтернаціоналу під начебто українською вивіскою. Тоді вперше я почула, що цей пам'ятник був...вкрадений комуністами з одного з місцевих кладовищ, на нього лише додали зверху табличку. Нещодавно виявилося, що ця історія – не вигадка.
Пам'ятник стояв над могилою Григорія Шакина, прадідуся Капранових
Звернула увагу на цю історію авторка нашого видання Наталія Олійник. Вона побачила допис Віталія Капранова. Брати Капранови – це відомі українські письменники, видавці, публіцисти та блогери. На жаль, Дмитро Капранов, інший брат-близнюк, помер у квітні 2024 року.
У своєму дописі на Фейсбук Віталій Капранов розповів про свого діда та проілюстрував розповідь його фотографією біля пам'ятника у Біляївці. Цитуємо цей пост повністю:
"Коли ми з батьками перебралися до Очакова (а було це у 1974 році) дід Павло пішов до міськвиконкому і сказав: "У житті міста сталася визначна подія. Наша родина переїхала жити до нього".
Він з бабусею теж кинув Дубоссари та перебрався до Очакова, ближче до внуків. Отже дід сказав: "На честь цієї визначної події я хочу посадити дубову алею".
Місцева влада розгубилася від такої заяви, тому запитала: "А що вам треба?"
Дід сказав: "Нічого. Просто покажіть, де це можна зробити".
Йому показали місце на краю парка, де стояв пам'ятник матросам, що їх колись задраїли у пороховому погребі корабля, де починалася пожежа, щоб врятувати життя якомусь члену ЦК, який був на борту. Дід викопав десь молоді дубки, посадив і потім багато років ходив їх поливати, бо Очаків – місце сухе. Ми теж періодично носили воду під ці дубки.
Ну, алеї там не вийшло, але кілька дубів ростуть – принаймні один я бачив років двадцять тому. А на фото дід Павло у рідній Біляївці Одеської області біля могили якогось червоного героя, що на її спорудження плити вкрали з могили його батька, нашого прадіда Григорія, якого розкуркулили та вбили".
Цей пам'ятник досі стоїть на Меморіалі Слави у Біляївці. Там був цілий ансамбль, присвячений тому періоду: узагальнений пам'ятник червоним козакам, яких набирали, переважно, з місцевого українського населення, а також Григорію Котовському, який демонтували у 2022 році.
"Всі, хто хоче боротися проти буржуазії і контрреволюції, хто почуває себе вільним сином вільного народу Української Народної Республіки, - всі записуйтесь у полки Червоного козацтва!" – такими закликами запрошували українців приєднатися до армії за часів Української революції 1917-21 років. Україна тоді програла ще й тому, що багатьом ідеї більшовиків здалися привабливими. Не знали, що вже через пару років будуть помирати від Великого голоду.
Багато людей, які жили на українських землях, були долучені до загонів Червоного козацтва, допомагали більшовикам. Тому й "заслужили на вшанування". Таким дивним чином, коли довелося вкрасти пам'ятник з чужої могили.
Пам'ятник "Вечная слава героям красного казачества" у Біляївці
Шакинівська дорога
Цю історію було важко повірити, тож ми перепитали у Віталія Капранова, чи дійсно йдеться про цей пам'ятник, про Біляївку на Одещині. Виявилося, що це справді так. Родинне коріння братів Капранових дійсно простягається до нашого міста.
"Це не вигадка. Наш дід — Павло Григорович Шакин. Він виріс на хуторі біля Біляївки, коли батька вбили, а хутір забрали. Родина перебралася в підвал на Пересипу в Одесі. Дід тоді, коли сфотографувався, їздив на хутір, щоб відвідати батьківщину", — розповідає Віталій Капранов.
Що стосується хутора, то Віталій Капранов не знає точно, де він знаходився, але десь недалеко від центру Біляївки. Він навіть згадував, що місцеві люди називали дорогу до нього "Шакинівською", бо там жили Шакини.
Про діда Павла брати Капранови згадують у своєму романі "Щоденник моєї секретарки". Дід головного героя, Іван, є списаний з їхнього діда Павла. В книзі також є згадки про історію родини, зокрема про життєвий шлях родини Шакиних з Біляївки. Послухати книгу можна тут.
Письменники часто переосмислюють історію української бездержавності, що призвела до трагічних подій у кожній родині. Як каже Віталій Капранов:
"Двоє наших дідів воювали по різних боках. Один воював за Червону армію, а інший сидів у таборі як 'ворог народу'. Це не тільки у нас така історія, а у тисяч українців. До речі, один з наших дідів у Чернівцях працював на німців. Він був фізиком-ядерником, і працював над ядерною бомбою у 40-і роки. Це був чоловік бабусиної сестри. Тому виходить, що у нас 'повний комплект'. У всіх українців предки так воювали. Тільки в німецькій армії воювало 200 тисяч людей. А скільки в румунській армії на Буковині? А на Закарпатті в угорській?"
Навіть в праві залишитися спокійно спати після смерті одному з їхніх дідів було відмовлено, а його могилу сплюндровано заради чужої мети.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber, Telegram та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
