Весна. Кругом все сяє та готується до оновлення, квітне, набирається сил та вибухає квітами, різнотрав'ям...У ці дні майже 2000 років тому Господь був зраджений та розіп'ятий. Але спочатку жителі Єрусалиму взяли пальмове гілля і йшли назустріч Христу, вигукуючи: «Осанна! Благословенний, хто йде у Ім`я Господнє! Цар Ізраїлів!». Цей же натовп всього лише за кілька днів буде кричати: "Розіпни Його!"
Однак ця стаття не про Великдень. Це роздуми про закони натовпу, які за 2000 років залишилися незмінними. Просто максимально яскраво та алігорично вони зображені у Книзі Книг.
Друга заповідь проголошує: "Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм".
Однак людям притаманно спочатку наділити когось або щось своїми надмірними сподіваннями, своїми власними уявленнями про те, якими ці люди мають бути в ідеалі, а коли вони не виправдовують цих сподівань - скинути з уявного п'єдесталу та розпинати.
При чому, здається, наше суспільство заточене на негатив, на невдячність, на обезцінювання більше, ніж на просте "дякую", "спасибі". І це страшно для самого суспільства. Бо замість нації, громади, ми маємо переважно натовп. А коли люди стають натовпом - в них пробуджуються примітивні первісні істоти, а не розумні люди, які наділені розумом, здатністю до емпатії, до роздумів, до творчості.
Звернемося до близького нам прикладу. Нещодавно у Біляївці відкрився перший мережевий універсам "Точка". І це дуже добре. Бо конкуренція завжди грає на користь споживача. Вона змушує конкурувати бізнес цінами, якістю послуг, сервісом. Біляївка давно хотіла магазин, де товар можна брати з полиці. В цьому є своя магія. І автору статті це також подобається.
Втім для багатьох, з ким спілкувалися не в цьому була фішка "Точки". В чому? Читайте самі.
- Це було педсмертне свято власнюка Саши, тепер з його цінами до нього мало, хто ходитиме.
І такі ж коментарі далі:
- Интересно, что там Бубелич? Не горит у него?
І таких повідомлень або думок за ці дні автор статті чула з кілька десятків. Одна справа радіти новому сервісу, новим можливостям, а зовсім інша - радіти тому, що у когось можуть бути проблеми.
Вимагати нормального сервісу для себе - нормально. Хотіти платити там, де тобі більш зручно - нормально. Отримувати задоволення, коли в іншого виникають проблеми - ненормально, це ознака хворого суспільства.
Тим паче, не пам'ятаю ситуацій, аби хтось знайшов мудрість в собі подякувати за роботу, яка була для міста зроблена підприємством: ПП "Саша" було першим в місті, хто після пустих полиць радянських магазинів почало на свій страх і ризик завозити товари у Біляївку, це підприємство - один з найбільших платників податків у Біляївці, воно забезпечує роботою десятків жителів Біляївки та передмістя.
Схожа ситуація була з магазином "Наталка" та "Ева". У кожного є свої переваги. Однак не на них зосереджені були коментатори - на тому, хто потоне, а хто випливе.
Така ж ситуація виникає кожен раз, коли у місті відкривається щось нове - і не встигає навіть прижитися, тому що поруч з'являється десятки критиканів, які займають позицію: так, зараз будемо шукати щось погане. І знаходять. Тому що за дуже якісний сервіс доводиться дуже багато платити. А таких грошей, на жаль, не має 90% біляївців. А хто має, той везе їх в Одесу або кудись в інше місце, де концентрація заможних людей на сотню населення буде значно більшою, ніж у Біляївці.
І цілком закономірно, що навіть довгоочікувана "Точка" вже через кілька днів отримала свою першу порцію негативу: на касі не так обслужили, товар виклали не так, як би хотілося, і не там.
Таке ж обезцінювання виникає і щодо вчителів, педагогів, вихователів. Спочатку люди самі ж створюють з них кумірів: лестощами, одами, а потім так само своїми ж руками (точніше язиками) обливають брудом та отрутою.
Багато людей не здатні на елементарну вдячність. І це страшне. Бо почуття вдячності - ознака гідної людини, гідної громади та нації. Коли ти вмієш бути вдячним - природі за гарний день, мамі за теплі млинці до сніданку, дитині за саморобну листівку, коханій людині за каву в ліжко чи за відремонтовану парасольку, коли на вулиці дощ, - то життя з кожним днем ставатиме світлішим, бо ви самі будете його робити таким внутрішнім сяйвом своєї душі. І, можливо, від цього зникатиме бажання обезцінювати чужу працю, чуже бажання взяти на себе відповідальність та принести в місто новий сервіс, нову послугу, відкрити нову справу. І розпинати нікого не захочеться - словами, зловтіхою, осудом.
Звісно, це не знімає з бізнесу обов'язку ставитися до своїх покупців, клієнтів, як до партнерів, до друзів, до роботодавців, до годувальників. А значить захочеться пропонувати їм найкращу якість, справедливі ціни та людяне відношення. Це факт, який перевірений роками спостережень: хто не боїться вкладатися в розвиток бізнесу, сервісу, той тримається в лідерах роками. Хто економить кожну копійку, намагається продати зіпсований товар, неякісно виконати роботу - той швидко зникає з горизонтів біляївського бізнесу. Однак добрі починання - потребують добрих слів, підтримки з боку жителів біляївської громади. Навіть свої зауваження можна висловити в конструктивній формі. Правда ж?
Давайте спробуємо бути більш вдячними та добрими один до одного? Як вам така ідея?
