У звичайному житті людина зазнає стресу чи не щодня. Звичайно, коли війна, стресових ситуацій набагато більше, і їх вплив значно глибший і більший. Але стрес - це не смерть. Ми не можемо обмежити вплив на нас стресорів. Але питання в тому, що ми можемо навчитися цим станом управляти, правильно на нього реагувати, щоб зберегти своє здоров'я, особливо в період військових дій. Спробую пояснити, чому це важливо, і чому пережитий стрес може бути корисним.
Стресом можна управляти
Стрес супроводжує нас постійно, від колиски (народження) до труни. І навіть, коли ми спимо.
Якщо дотримуватися наукового визначення, то згубно на організм впливає гострий стрес (війна є гострим стресом або дистресом) і хронічний стрес. У всіх інших випадках стрес навіть допомагає організму. "Стрес - двигун життя "- казав вчений Ганс Сельє.
Саме слово "стрес" давно налякало людей. Війна, військові дії – це все стресори (фактори, які викликають стрес). Важливо, як людина реагує на них. А ще важливіше - не вводити себе в глибший стрес. В умовах війни ми можемо сховатися в безпечному місці, залишити цю територію або зі зброєю в руках захищати нашу країну, що роблять наші ЗСУ.
Треба розуміти, що почуття страху властиве будь-якій нормальній людині. Якщо людина втратила почуття страху, то втрачає самоконтроль і йде або на подвиг, або просто на смерть.
Тобто питання не в тому, що стресу треба уникати - так, якщо це можливо, стресу треба уникати! Але можна знаходитись в цьому стані і навчитися ним управляти.
Чим стрес може бути корисний
Стрес – це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу. Стрес корисний тим, що стресори пред'являють вимогу до перебудови. Наприклад, на морозі ми тремтимо, щоб виділити більше тепла. Під час спеки ми пітніємо, а випаровування поту охолоджує тіло. Вибух снаряда організовує людину на боротьбу або до втечі, рятуючи.
На війні людина через стрес отримує нові виклики: солдат на лінії вогню, льотчик у бою, люди, які бачили щоденні руйнування, смерть. Тобто людина перебудовується, набирає досвід, мужність, стійкість. Вона загартовується, бо змушена вчитися краще керувати собою, правильніше реагувати на інший стрессор. Але важливо не плутати стрес зі страхом, станом афекту, емоціями.
Через війну в людини загартовується воля, характер на фоні захисних механізмів. Стрес таким чином часто перетворюється на потребу. Для прикладу, у мирний час хтось обливається крижаною водою – це стрес, але з часом без цього організм не може обійтись. Під час війни, ті, хто на передовій, звикають воювати. Стресори викликають в організмі однакові біохімічні зрушення, і не має значення, приємний або неприємний стрессор.
Життя завжди залишає нам можливість впоратися з неприємностями. І чим ми більш підготовлені, тим легше і краще ми з неприємностями справляємося. Стресс змушує нас вчитися спокійніше реагувати, як на вибухи бомб, снарядів, так і різні події життя. Стрес змушує оцінювати проблему, обстановку і при цьому зберегати свій внутрішній спокій, тобто і здоров'я.
Шкодить не стрес, а реакція на нього
Вирішальним чинником стресу є загроза. Але цю загрозу люди оцінюють по-різному. Залежно від ставлення людини до загрозливого фактора, від інтелектуальних можливостей його оцінки, формується мотивація, щоб подолати проблему або її уникнути.
Тому важливо знати, що організм може загинути не через вплив на нього стресора, а через захисну реакцію спрямовану на ці фактори.
Життя - це боротьба. Головне не допускати емоційного навантаження. Стрес визначає тривалість життя. Є безліч прикладів, коли життя людей було справжнім пеклом, проте прожили вони дуже довго.
Багато людей не тільки не намагаються уникати стресу, але й самі кидаються йому назустріч, у пошуках нових вражень, відчуттів, штурмуючи гірські висоти, спускаючись у морські глибини, стрибаючи з парашутом. За допомогою стресу людина отримує емоційну розрядку, внаслідок якої знаходить вихід емоційна енергія, і таким чином знімається надмірна напруга.
Ми не можемо обмежити вплив на нас різних стресорів, але ми цілком можемо прислухатися до мудрої поради Сельє: "Секрет не в тому, щоб жити менш напружено, а в умінні жити розумніше".
