Кожен мій день починається з читання стрічки новин – українською, англійською та польською. Пару днів тому прочитала повідомлення, що в Польщі з господарства втекла корова, яку запланували пустити під ніж. Вона прибилася до стада зубрів. Пристосувалася до життя з дикими тваринами. Зубри навіть захищають її від людей. Тепер корова живе у Біловезькій пущі. Вона - wybrała wolność, обрала свободу, пишуть польські ЗМІ.
Втекачка
Навіть корова з Польщі обрала свободу та зуміла нею цілком нормально розпорядитися. Що з нами не так? Останнім часом мене просто переслідує це питання. Враження, що людям потрібен цербер та людина з нагайкою над головою, аби вони професійно та якісно виконували свою ділянку роботи. Щоб перестали сприймати фразу, що кожному потрібно починати з себе, як глузування чи насмішку.
Свіжий приклад. Ситуація зі спалахом корі. Це абсолютна правда, що частина провини за масове нещеплення лежить на державних інституціях. Це оборудки колишніх міністрів з продажем неякісної вакцини призвели до того, що підірвали довіру до щеплення. Втім, спалахи хвороби налякали людей. Вони кинулися до лікарні.
У середу так само прийшла до районної лікарні, щоб зробити щеплення дитині. У коридорі – 50 або 60 мамочок з дітьми. Хтось – з 9.30 ранку. Діти втомлені та зморені, плачуть, хочуть їсти, їм жарко.
Люди чекають на щеплення
Однак всім – байдуже. Перш за все – медичним працівникам, які користуючись правом проходити без черги (хоча зрозуміло, що це правило має стосуватися вирішення поточних робочих питань) – проводять з собою по 2-3 дитини. Не знаю, за гроші чи просто з любові до своїх друзів, знайомих та приятелів.
До речі, хочу сказати тим батькам, які шукають можливість пройти поза чергою – вам краще не чути, що лунає в спину ваших нащадків та їх “провідників” від мам, чиї діти виморені, голодні та втомлені стоять в черзі по кілька годин.
Поки одні чесно чекають на чергу - інші користуються своїм правом пройти поза чергою
Звісно, через цю ситуацію – більшість тих, хто чекав – до кабінету не потрапив. Більше того, отримав порцію негативу від працівників, коли запитали, чому ж не повідомили ще годину-півтори тому, що вакцина закінчується і людям потрібно прийти через кілька днів?
Питання до професійних якостей менеджерів, адміністраторів та управлінців закладу. Якщо надійшло 40 або 50 доз вакцин. Невже треба закінчити Оксфорд або Гарвард, щоб здогадатися цю ситуацію розрулити цивілізовано та з думкою про людей? Наприклад, повідомивши відвідувачам, що вакцин – саме така кількість та запропонувати людям сформувати список з 40 осіб, а всім іншим дати номер телефону регістратури, аби дізнаватися, коли прийде нова партія вакцини. Чому відвідувачам пару годин говорили, що вакцин вистачить на всіх? Вони б не витратили купу часу на марне очікування.
Всі покричали – та пішли. Одна я пішла та написала скаргу з пропозиціями, як, на мій погляд, можна було б організувати роботу, щоб люди не вийшли з лікарні із зарядом негативу та словами: ця країна безнадійна, у нас немає порядку, лікарі – хабарники та байдужі…З цим негативом вони підуть на свої робочі місця. І точне так же будуть ставитися до своєї роботи. І там вже інші, в тому числі медики, будуть стояти в чергах, задихатися, скаржитися, відчувати себе комахою, а не людиною.
Мене запитували, коли ділилася обуренням від ситуації: ти що не могла зателефонувати комусь, попросити вирішити її? Могла б, думаю. Але не хочу. Я хочу жити в суспільстві, де кожна людина, не залежно від посади, статків, матиме рівні права. Хочу, як це відбувається в Європі, записатися в електронну чергу, або просто записатися на час, коли можна підійти та зробити щеплення. Не хочу витрачати години у безцільному сидінні в коридорі. Я навіть готова разом з усіма відсидіти чергу, але знати, що в цьому є якийсь сенс. Чи моє бажання відрізняється від бажання інших жити в такому ж нормальному, людяному та цивілізованому суспільстві?
Говорила потім з медиками, бо моїй дитині зробили щеплення в той день. Почула їх аргументи – не вони винні, що інформація про наявність вакцин змінюється щогодини, що люди раніше не зробили дітям щеплення і вони не очікували таку кількість відвідувачів, що медсестри працюють, не покладаючи рук, щоб зробити щеплення максимальній кількості дітей, не винні, що інші медпрацівники йдуть поза чергою…мають право в робочий час, як всі люди, взяти перерву на їжу-туалет-відпочинок...
Усе це я – почула. Але я не можу прийняти думку, що корова з Польщі змогла втекти від бійні, пристосуватися до життя в дикій природі, знайти собі друзів серед зубрів, та влаштувати свій побут та життя, а ми, розумні ніби люди, не можемо організувати свою роботу так, аби не виникало конфліктів, сварок та напруги…
Правда ж, країна – це не щось абстрактне? Це мама, яка хитріша за інших та намагається провести дитину поза чергою, це працівник паспортного столу, який вводить неправильну інформацію та псує людям документи; це людина, яка приймає заяви на нарахування субсидій та не може одразу порадити, який пакет документів та довідок треба зібрати, ганяє людину з місця на місце; це керівник, який створює таку нездорову напругу в колективі, що всі соцмережі переповнені анонімними негативними повідомленнями про нього; це і ми, журналісти, коли закриваємо очі на суспільні проблеми; це комунальники, які десь недопрацьовують та працівники влади, які погано адмініструють вирішення якихось проблем, це державні менеджери, які продають погану вакцину (як було під час керівництва міністерки-втікачки Богатирьової), а потім недовіра до щеплення вбиває наших з вами дітей…це все - і є держава.
Так що з нами усіма не так?
