Приватного підприємця з селища Хлібодарське Дмитра Кабаненка у Біляївському районі знають як власника готелю “Хлібодарський”. Це тут щороку під час заметілі пропонують водіям місця, щоб зігрітися, або допомогу на дорозі. В основному бізнесі — виробів з хутра — карантин поставив майже остаточну крапку. Втім підприємець знайшов для себе заняття в іншій сфері. Багато років поспіль він займався на громадських засадах благоустроєм рідного селища, боровся з амброзією, навіть уклав угоду з місцевою селищною радою. Тепер досить успішно намагається розширювати цей напрямок та бере участь у тендерах на виконання робіт з благоустрою.
— Кілька років поспіль основною справою для нас був пошив речей з хутра, підприємство “Сніжинка ТМ” виробляло хутряні шапки, шило шуби за індивідуальними замовленнями, продавали вироби на “Ринку 7ий кілометр”, — розповідає Дмитро. — Ми були досить успішними в цьому і конкурували з виробниками з усього світу. Наприклад, одними з перших на початку 2000-их почали видавати дворічні гарантійні талони на шапки та шуби. Навіть якось у складі делегації з України були у Китаю, де дивилися процес виробництва хутряних виробів. Після поїздки у мене було 12 замовлень від учасників групи, які оцінили нашу якість, порівнявши її з з іншими. Якість ми тримали, але змінилися часи. З'явилося розуміння, що це дуже негуманна індустрія. Тому спочатку я продав обладнання, і лише замовляв вироби. А карантин, стан економіки та гаманця покупців змусив думати над іншими напрямками у бізнесі.
Ідею підказало захоплення Дмитра — вже кілька років від моменту переїзду з Одеси до Хлібодарського — разом з однодумцями він займається благоустроєм села. Переїхав через те, що жити у передмісті подобається більше, ніж в мегаполісі.
Вони влаштовують екологічні акції, прибирання, підрізку дерев, вивезення сміття.
Відсипати узбіччя дороги, полити молоді дерва чи прибрати сміття - ці та інші акції ініціював Дмитро Кабаненко у своєму селищі
Навіть до організації бізнесу він підійшов відповідально. Вони не приймають далекобійників взагалі, щоб не псувати дороги у селищі, клиенти готелю автотуристи, експедитори маловантажних машин, працівники у відрядженні, комбайнери, підприємці. Категорично не приймають клиентів, які шукають розваг, також суворо заборонено вживання алкоголю в готелі.
Серед тем громадської роботи з'явилася ще одна - боротьба з амброзією.
— Сам страждаю від пилка амброзії. Це дуже серйозний алерген, — ділиться Дмитро. — Спочатку наслідки для здоров'я були незначними. Червоніли очі, серед літа з'явився нежить. Я пив якісь ліки, але з кожним роком вони допомагали все менше і менше. Дійшло якось до того, що потрапив до реанімації. Це зараз з ковідом всі чують про апарати штучної вентиляції легень. Я ж змушений був ним скористатися від не менше складної хвороби — алергії. Проблема у тому, що тривалий час лікарі не могли визначити причину мого занедужання. І лише через тривалий час ми зрозуміли, що справа в амброзії.
Саме тоді чоловік почав самотужки боротися з цією карантинною рослиною. Він пробував викошувати, виривати її з коренем, звертався до односельчан з проханням долучитися до цієї кампанії та навіть ініціював ухвалення селищною радою програми зі знищення амброзії.
— Односельчани приносили мені амброзію з корінням. Я документально це фіксував, платив людям певну суму за кожну рослину, потім належним чином знищував її, здавав документи до селищної ради, а вони відшкодовували частину цієї суми. Виходив не те, що в нуль, а в мінус. Але так процес пішов.
Ще тут пробували обробляти ділянки спеціальними розчинами, але вони були дуже шкідливими, хоча і дозволеними для використання.
— Оскільки у нас в готелі зупиняються різні люди, та й сам багато подорожую за кордон, почав цікавитися, як там знищують амброзію. З’ясував, що є дуже нешкідливий препарат — бішофіт. Це мінеральна сіль, яка дуже якісно знищує амброзію у період до її цвітіння. Пізніше також впливає, але краще обробляти рослину до того, як вона викине насіння. Воно настільки живуче, що може прожити у землі до 40 років. За другою освітою я агроном, тож дуже детально ознайомився з цим питанням.
Зі знищення амброзії розпочалася робота Дмитра у сфері благоустрою села. Він укладав угоду із селищною радою та виконував її ретельно та відповідально.
— До того, я та мої однодумці якось навіть зверталися на “гарячу лінію Уряду”, щоб привернути увагу до стану полів навколо Хлібодарського, бо селищна рада може виділяти кошти тільки на загальні території, за межами села приватні землі мають обробляти від амброзії фермери. Вийшла анекдотична ситуація. Звідки мені зателефонували та повідомили, що моя проблема вирішена, бо у Хлібодарському є класний підприємець Кабаненко, який поборов амброзію. Питаю, а ви хоч дивитися, кому телефонуєте? Я і є Дмитро Кабаненко.
За словами Дмитра, знищення амброзії бішофітом досить економне. Бішофіт — мінерал, насичений магнієм, його видобувають в селі Затурине під Полтавою. Бішофіт має рідку форму, заливається в розприскувач, його розприскують безпосередньо на рослини в місцях масових скупчень. У той же день воно починає "крутити" листя, а на другий день чорніти, всихати і опадати.
Так виглядає амброзія до та за кілька годин після обробки препаратом
На Полтавщині її добувають на глибині 2,5 кілометрів, і це є найглибшим місцем у світі за заляганням бішофіту. Мінерал використовують у косметології та медицині. Полтавський науковець Павло Писаренко довів ефективність використання мінералізованої (пластової) води у боротьбі з амброзієї. Він захистив кандидатську на цю тему й запатентував пластову воду. Також проводилися дослідження, що препарат не шкодить навколишньому середовищу, тваринам, комахам та людям.
— На літр суміші треба препарату на 8 гривень. Важливо, щоб обробка була до цвітіння амброзії. Коли вона зовсім молода та тільки набирає сік. Це найкращий момент. Пізніше ефективність вже не така. Спокійно можна використовувати на прибудинкових територіях та у власному саду.
Згодом підприємець почав надавати нові послуги з благоустрою. Займався прибиранням стихійних звалищ, обрізкою дерев, розчищенням чагарників. Усю роботу виконував з господарським підходом. Якщо викос трави — то тільки газонокосарками, прибравши перед цим каміння, сміття. Місцева рада компенсувала частину затрат, допомагала технікою, а підприємець разом із працівниками виконували роботи з благоустрою селища.
— Мої розцінки на послуги були завжди нижчими, ніж собівартість. Сприймав це більше як благодійність та облаштовував місце свого життя.
До та після -роботи виконував підприємець
Часто до таких акцій долучалися волонтери, а за отримані кошти Дмитро влаштовував для них пригощання, пікнік на природі, купував воду.
Усі заходи, які підприємець виконував на замовлення селищної ради, він детально висвітлював на сторінці підприємства у Facebook. Відгуки були різними. Дехто шукав підводне каміння, не міг повірити, що хтось може виконувати роботи за покликом душі. Були ображені ті, хто звик створювати у селі стихійні звалища. Ці люди подекуди критикували та засуджували. Але більшість коментарів були схвальними, а розголос про відповідального підприємця поширився за межі селища. Це принесло перших клієнтів.
— Наприклад, одеська фірма замовляла нам обрізати дерева, покосити траву, посіяти газон. І потрібно було зробити це у вечірній чи нічний час, щоб це не вплинуло на роботу підприємства. Ми приїздили після закінчення робочого дня, до 23.00 працювали інструментом зі звуком, потім все прибирали, десь вже ножицями, і на ранок здавали чисту та прибрану територію. Таких замовлень було достатньо, щоб пережити застій у прибутках на карантині.
Замовлення підказали новий шлях у бізнесі — це сфера послуг з благоустрою. Дмитро вже спробував подаватися на невеликі тендери та виграв деякі замовлення. Втім каже, що з цим поки що складно.
— По-перше, складається враження, що всі тендери пишуть під своїх, настільки деталізовані умови його виграшу. Друга проблема — техніка. Дещо я купив, дещо дали на виплату знайомі, але намагався взяти пільговий кредит для підприємців — не виходить. Хоча така комунальна техніка дуже б спростила можливість виконувати більші обсяги робіт та брати участь у тендерах на більші суми.
Цю роботу виконали на замовлення власника невеличкого магазинчику - підрізали гілки
Наразі найбільший виклик для Дмитра — навчитися формувати правильні комерційні розцінки на свої послуги. За звичкою хочеться весь час поставити ціну менше, ніж вони коштують. Але з часом, відзначає підприємець, він налагодить цей момент.
Впевнений, хто вміє працювати і головою, і руками завжди буде затребуваним. Просто треба робити, що любиш і вкладати в це трішки душі.
