На початку карантину найпопулярнішим питанням серед мешканців громади було, чи є у когось знайомі серед хворих на COVID-19. Багатьом здавалося, що це вигадки та всесвітня містифікація. Відсутність знайомих, які захворіли, ніби спростовувала рекомендації медиків та епідеміологів. Однак зараз ситуація стрімко змінюється. Майже у всіх є ті, хто захворів. З власного досвіду ці людини знають, як це — пережити хворобу та бути ізольованим від світу в інфекційному відділенні Біляївської лікарні. Маємо три історії від біляївців та біляївчанок.
У місті фактично немає колективів, яких би обійшов вірус. Першими постраждали ті, які ведуть активний прийом громадян. Це відділення Пенсійного фонду, Управління праці та соціального захисту населення, суд, лікарня.
Більшість намагаються не поширювати інформацію про перебіг захворювання. Часто соромляться осуду сусідів, знайомих. Хоча вірус не обирає, кого йому заражати.
Однак три людини погодилися поділитися своїми досвідом, мотивуючи це тим, що можуть уберегти інших, допомогти зупинити поширення хвороби.
Людмила Борисенко, секретар Біляївської міської ради
— Буду відверта. Вважаю, що нікого не можна звинувачувати, окрім нас самих. Якби ми поставили чіткі вимоги — у міськраду ніхто не заходить без маски, і ми ведемо прийом тільки у масках, обмежили всі візити, зустрічі, — цього могло не статися. Ми ж намагалися служити людям, не створювати їм труднощів, — усіх приймали. У результаті постраждали самі, наші родини та близькі нам люди.
Людмила Борисенко
Людмила Борисенко розповідає, що у кожного хвороба протікала по-своєму. Хтось скаржився на закладений ніс, у когось боліло горло, у когось пекельно боліла голова. У неї не було жодних “класичних” проявів вірусного захворювання.
— Просто піднялася температура до 38,5, було відчуття слабкості. Почалася задишка. Але одна з ознак була спільною для всіх, — світ став абсолютно стерильним. Пропали запахи, смаки. Коли ці відчуття почали повертатися, то були, наче несправжніми, синтетичними.
Жінка одразу звернулася до сімейної лікарки. Та відправила на комп’ютерну томографію. З’ясувалося, що у неї два ускладнення. Вони розвилися миттєво — запалення легенів та рідина, яка зібралася навколо серця.
— Саме через це мене госпіталізували. І для мене це було дуже важливо. Бо вдома — хворий на діабет чоловік, донька, 16-річний онук та 2-річна онучка. Я панічно боялася, що могла їх заразити. У мене в той же день взяли ПЦР-тест на COVID-19.
В інфекційне відділення Біляївської лікарні жінка потрапила у важкому стані. Воно не входить до переліку опорних. Відповідно тут немає жодних доплат за роботу з COVID-хворими для медиків, як і немає безкоштовних ліків для пацієнтів.
— Один день лікування, а я перебувала на лікуванні 12 днів, обходився від 400 до 800 гривень.Усе, що у лікарні було в наявності або у залишках, вони давали безкоштовно: катетери, шприці. У перші дні, коли була між цим світом і тим, я навіть просто слово “дякую” не могла сказати. А дякувати дівчатам є за що.
Жінка розповідає, що медперсонал працює у дуже важких умовах. Коли на вулиці була спека у 37-38 градусів, вони ходили у пластикових костюмах, щитках, рукавичках. Перевдягалися по кілька разів за день. Весь час дезінфекція. Піт котився градом, адже одночасно 5-6 пацієнтам треба було ставити крапельниці, комусь налагодити подачу кисню, зробити уколи.
— Пацієнтам з інфекційних палат не можна виходити на вулицю. Так молодший медичний персонал бігали та купували ліки в аптеці. Де інфекційне відділення, а де аптека - не одна сотня метрів. Інколи і по два-три рази на день для одного пацієнта, якщо змінюється призначення. Усі палати заповнені, у деяких лежать родинами. У моїй нас було двоє, я та колежанка. Ми захворіли одночасно.
Лікарняна палата
Коли у соцмережах піднявся гвалт через звернення молодших медиків до влади з вимогою підняти їм зарплату та виплачувати обіцяні надбавки, то пацієнтки інфекційного відділення були цим дуже обурені. Адже дехто навіть писав, що санітарки та медсестри — корупціонерки у золоті, яким не треба багато платити, бо вони добре живуть “на калимі”.
— У мене, у колег, у знайомих ніхто нічого не вимагав та не просив, навіть натяків не було. Навпаки, серце боліло, що їхній важкий труд так низько оцінюється. Усі професії заслуговують на нормальні зарплати, але тільки в їхніх руках знаходяться наші життя, життя наших близьких у критичні, кризові моменти. Вони нас витягують з того світу.
Місце для перевдягання персоналу, який працює з людьми, які ймовірно інфіковані COVID-19
Раніше внутрішнє вікно палати, яке пов'язує пацієнток та персонал, показувала завідувачка інфекційного відділення Світлана Бондарчук. Легенький стук — і санітарний пост вже тут.
Людмила Борисенко навіть півслова претензій та зауважень вигадати не може. Хоча тут трапляються всякі люди серед пацієнтів. Скандальні, дуже “грамотні”, але без медичної освіти, які знають краще, як лікувати та доглядати за хворими. Медики демонструють ангельське терпіння.
Для співрозмовниці шоком було дізнатися, що лікарка-інфекціоністка, яка всім років вчилася цій професії, пройшла інтернатуру, підняла на ноги вже сотні біляївців та мешканців району, отримує 4500 гривень чистими на руки, це за півтори ставки, а молодші медсестри та санітарки — по 3200-3500 гривень. Ця оплата замала для такої важкої праці.
У той же час, Людмила Борисенко застерігає від нехтування заходами безпеки своїх земляків.
— Я ніколи не могла подумати, що мене так накриє. За 14 років роботи у міській раді я жодного разу не була на лікарняному. Якщо були легкі застуди — то брала 1-2 дні за рахунок відпустки, і одразу поверталася в роботу. А тут перші дні біля мене чергували медсестри, приглядали у віконечко, бо слабкість була неймовірна. Ми дихаємо, і не помічаємо цього. А я змушувала себе дихати. Кожен вдих-видих - це вже перемога. Засипала і прокидалася від того, що бракує повітря.
Окрім хвороби основної, загострилися хронічні. Наприклад, серед ліків був препарат, який негативно впливає на підшлункову залозу. Відповідно, довелося приймати ліки, які її підтримували у цей час.
Після виписки — довгий процес реабілітації. Слабкість, перепади температури — від 35 до 36,7. Утруднене дихання, залишився кашель. На повну реабілітацію треба кілька місяців щонайменше.
— Зробила за порадою лікарки банку з трубочкою, щоб можна було розпрацьовувати легені.
До речі, кілька ПЦР-тестів, які робили Людмилі Борисенко, були негативними. Матеріал для досліджень беруть з носової порожними, а у неї, пояснювали медики, вірус вже опустився у легені. А от тест, який роблять з венозної крові засвідчив, що у неї є антитіла від COVID-19. Відповідно, саме цей вірус викликав важку хворобу.
У період перебування у лікарні моральний дух підтримували думки про родину та рідних, переживала за колег.
— Увесь час телефонувала, щоб запитати, як себе почувають ті, хто був у ще більш важкому стані. Підтримували думки про рідних, про родину. Є для кого жити, тому мусила побороти хворобу.
Людмила Борисенко каже, що коли міськрада відновить прийом щонайменше для себе сформувала чітке правило — веде прийом у масці, і жодна людина не зайде у її кабінет на прийом без маски.
Тільки той, хто пережив складний перебіг захворювання, може зрозуміти, як це страшно. А ті, хто ще не пережив, мають вчитися на чужих помилках.
Родина Руденків — Андрій та Галина
Це мама та син. Андрій так само працівник міської ради, молодий 39-річний чоловік. Віднедавна за сімейними обставинами переїхав до Одеси. Там піднялася температура, стало погано, тож звернувся до одеської швидкої. Діагноз — полісегментарна пневмонія.
Але в Одесі в лікарнях для нього не знайшлося місця — не було на руках тесту з позитивним COVID-результатом, а ще біляївська прописка, тож порадили лікуватися вдома за рекомендаціями сімейного лікаря.
За шість днів ситуація погіршилася. Оскільки родина має страховку у клініці Святої Катерини, то звернулися туди. Вже там лікар викликав швидку, яка доставила чоловіка до Біляївки в інфекційне відділення. Тут він ще перебуває на лікуванні разом зі своєю мамою.
За словами Галини Руденко, викладачки Біляївського БЮДТ, Галини Руденко (на головному фото), її хвороба так само почалася з підвищення температури. Після консультації із сімейною лікаркою, вона отримала призначення, купила препарати та почала лікування.
— Стан погіршувався. Температура посилювалася. Потрібно було вже 3-4 пігулки на добу. У телефонному режимі лікарка прописала антибіотики та рекомендувала зробити КТ-легень. У Біляївці було зачинено, тож поїхала в Одесу. Діагноз — двостороння полісегментарна пневмонія. Для кращого розуміння: на знімку мої легені мали вигляд простріляних через дуршлаг, тобто, всі в горошок. Тільки після цього я отримала направлення на ПЦЛ-тест та змогла потрапити на лікування до інфекційного відділення Біляївської лікарні. Дякувати Богові, там було одне вільне місце.
Тут зразу ж приступили до лікування. Медсестри і лікар приходили у спецодязі, так як статус більшості хворих не визначений. Результат тесту прийшов за кілька днів, як сумнівний. Тому взяли повторний.
— Якщо хтось думає, що це простий грип чи запалення легень, то він помиляється. Температура стрибає до 40,2. Дихати важко та боляче. Була температура до 40, плюс задишка, слабкість, ти просто валишся із ніг, апетит ніякий, кашель. Постійно треба киснева підтримка. Медсестри і санітарний пост постійно ризикують, не отримуючи ніяких доплат, бо наша лікарня не є опорною з COVID-19.
Апарат, який подає кисень
Пані Галина розповідає, що у палаті рядом лежала жінка, яка поступила в той самий день що і вона, але її тест одразу був "позитивний". Її направили в Одесу в опорну лікарню водників. Але до цього її лікували наші медпрацівники, не маючи ніяких доплат і щохвилини ризикуючи своїм здоров'ям.
Усі співрозмовники, хто перехворів, вдячні біляївським медпрацівницям, та закликають інших не нехтувати своїм здоров'ям.
