У школі села Мирного є дуже незвичний кабінет праці. Він більше схожий на музей дерев'яних виробів. Тут є предмети різної складності - від простеньких дошок для кухні до цілого церковного подвір'я. Це все вироби вчителя школи Сергія Незамаєва та його вихованців.
Сергій Незамаєв - корінний мирненець. Народився саме в цьому селі, бо раніше тут було невеличке пологове відділення. З дитинства мріяв стати військовим. Вступив до сільськогосподарського технікуму, потім забрали до армії. І там він на другому році служби вступив до військового училища.
Після закінчення служби повернувся до Мирного. Знайшов у школі роботу вчителя, йому запропонувала цю посаду. Це було у 2005 році. З того часу минуло 15 років.
- На той час у приміщенні, де зараз наш мінімузей, протікав дах, була зіпсована електропроводка, - розповідає Сергій Незамаєв. - Станків не було. Я звернувся до тодішнього голови РДА Євгена Ігнатовського. Він знайшов спонсорів, і вони на 60 тис.гривень купили станки.
Оскільки жодного досвіду користуватися станками не було, тож вчитель почав читати літературу, шукати журнали.
- Я включив станок і зробив першу свою качалку, - згадує вчитель. - У минулому я кадровий військовий, у нас був такий принцип: командир має вміти робити все, чого вимагає від учнів.
У майстерні
Коли з'явився Інтернет, справа пішла швидше. Можна знайти багато уроків, майстер-класів, пояснень. Для того щоб, наприклад, зробити портрет Шевченка, лише у чорно-білих кольорах, довелося освоїти Photoshop.
- Це було найважче, бо я не знаю англійської, - говорить майстер, - все інше - це терпіння та труд.
Так, вчитель сам собі збудував будинок - від фундаменту до даху. Подивися відео - і роби. Жартує, якщо б показали, як збирати літак, то за умови наявності матеріалів, легко зміг би відтворити це.
- З матеріалами - найважче. Ходжу, побираюся. Пощастило, коли у школі міняли старі рами на нові, металопластикові. Зміг відібрати багато деревини.
А ще проблема зі станками. Ті, що були - застаріли. Є багато нових більш професійних.
- Раніше в районі не було на це коштів, тому поставив у кабінеті коробку, збираємо гроші на станок.
Відзначимо, що під час робочої поїздки у село Біляївського міського голови Михайла Бухтіярова він пообіцяв купити станок за кошти громади.
У майстерні - багато експонатів. Їх під час уроків робить вчитель разом з учнями. Але найкращі - забирають діти додому.
- Це їх право, бо приносять з дому деревину. Намагаюся допомогти, щоб вироби були гарними, якісними, а гроші родина витратила з користю.
Серед учнів - переважно хлопчики. Не всі однаково цікавляться роботою, але більшість щасливі, коли роблять щось власними руками.
- Часто трапляється, що найкращі результати демонструють діти, у яких до навчання не лежить душа, а от руки - золоті. Знаю, що один з моїх вихованців зараз робить столи, які коштують по 800-1000 доларів.
Ця робота - нескладна, каже вчитель. Просто потрібно багато терпіння
Більшість експонатів тут роблять за зразками - малюнками, фотографіями, намагаючись відтворити у дереві те, що на них зображено.
Це дуже копітка робота із сірників
У майстерні
Хлопчиків більше, але і дівчатка інколи приходять займатися у майстерні. Ось ці вироби - їх рук справа.
- Тут все індивідуально. Від статі не залежить. У кого, до чого душа лежить. Зараз у мене є хлопчик, який не лише чудово працює зі станками, а й вишиває, - розповідає вчитель.
У майстерні є різні куточки. Етнографічний, піратський, українознавства, військовий. Це все могло б стати родзинкою села, а не лише школи.
