Україна - унікальна держава, яка відбувається силами не представників обраної народом еліти, а через волонтерство, через громадську участь громадян та громадянок. Цікава історія, яка ілюструє це, сталася у 1933 році. Це була виставка "Століття прогресу" в Чикаго, де павільйон "Україна" був єдиним, який спонсорував не уряд, а прості люди.
На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна». Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Про це пише блогер Helgi Sharp з посиланням на Марію Климчак, кураторку Українського Національного Музею в Чикаго.
Якщо брати до уваги політичну ситуацію в світі, то на той час — це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України.
До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу. Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.
Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!
Проти планів побудови українського павільйону виступив тодішній посол СРСР в США Максим Літвінов. Проте, організаційний комітет дав гідну відсіч послові, розпочавши збір грошей по всіх країнах, де проживали українці. Кошторис будови склав $20,000. На той час це були великі кошти. Люди надсилали пожертви від 25 центів до $1.
Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну життєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".
Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.
У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.
Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.
