Як виховати "ідеальну дитину"? Здібну, розумну, талановиту, яка матиме велике майбутнє. Цим питанням цікавляться більшість батьків, особливо дбайливих та відповідальних.
Алгоритм такого виховання намагались скласти Біляївка.City, звернувшись за порадами до біляївьких родин, чиї діти успішні в навчанні і тішать своїми досягненнями батьків.
1. Любити, але не ідеалізувати
- Виховання має починатися з любові, – впевнена Вікторія Верес. – Але зводити дитину на п’єдестал не треба.
За її словами, часто на такому п’єдесталі батьки несуть дітей у суспільство. Але вони забувають, що й інші діти для своїх батьків найкращі. Ось це часто і породжує конфлікти.
– Я ніколи не стверджую, що моя дитина права на 100%, – говорить Вікторія. – Діти, як і всі ми, не ідеальні. Їх треба вміти бачити і з хорошої, і з поганої сторони. Останні моменти треба обговорювати, розбирати і пояснювати. Я завжди намагаюсь зрозуміти, що не так? Але не шукаю винних на стороні. Школа, суспільство тут ні до чого. Діти виходять з сім’ї і у сім’ю повертаються. Шукати корінь конфлікту треба в своїй родині.
2. Готувати до школи
Майже усі батьки, з якими ми спілкувалися, говорили, що їх діти до школи йшли вже підготовленими. Вміли добре читати, рахувати, а деякі – і писати.
– Підготовка до школи значно полегшує навчання, – стверджує Тетяна Сіліон. – Але в жодному разі не можна примушувати дітей вчити букви, цифри. Це геть відіб’є бажання вчитися далі. Робити усе треба в ігровій формі. За необхідністю, можна звернутися до фахівців. Я саме так і робила.
– Читати, читати й ще раз читати, – наполягає Вікторія Верес.
В їхній родині книга займає особливе місце. Вона переконана, що діти ще в утробі матері починають сприймати читання. Тож ще вагітною читала багато дитячих книжок, співала безліч гарних, добрих, дитячих пісень з мультфільмів. І продовжувала робити це для дітей після народження.
– Мої діти виросли у бібліотеці, – розповідає. - Донька почала відвідувати її з трьох років, а середній син, коли йому був лише рік. Кожні чотири дні ми приходили за новими книжками. Спочатку розглядали картинки, читали разом. Потім вони навчилися робити це вже самостійно. І до школи пішли добре читаючими.
Активне читання книг - одна з важливих складових розвитку дитини, яка допоможе у навчанні
За словами Вікторії, інтерес до книжок діти не втрачають і сьогодні. Читають багато та із задоволенням.
3. Приділяти час живому спілкуванню
На думку батьків, ніщо не може замінити живе спілкування з дітьми. І, не зважаючи на зайнятість на роботі, втомленість, купу буденних, домашніх справ, треба знаходити на це час.
– Я розпитую дітей, як пройшов їх день. Але відповідь "нормально" мене не влаштовує. Прошу деталі. Що робив, з ким сидів, що купував, що їв, що сказали? Це було весело, а це сумно та несправедливо. Одразу розбираємо, чому, – ділиться досвідом Вікторія.
Батьки запевняють, що, можливо, спочатку кожне слово доведеться витягувати, але потім діти самі поспішатимуть ділитися усіма подіями, що відбуваються в їх житті.
4. Знаходити час для спільних розваг та ігор
- Техніка, комп'ютер, електроніка – це добре, і телефон – це теж чудово, але вони позбавляють нас живих емоцій, – переконана Вікторія.
Щоб цього не ставалось, вона радить, хоч зрідка, грати спільно у справжні, живі ігри.
Саме тому в їх родині багато звичних розвиваючих іграшок для малюків – кубики, пазли, піраміди, різноманітні картки та картинки. А також настільні ігри, в які вони залюбки грають усією родиною.
Сімейні настільні ігри і розвивають, і зближують дітей з дорослими
– Ми збираємось разом і граємо: в Ерудит (той самий Скреббл), Колекціонер, Менеджер. Такі ігри не лише розвивають, а й зближують дітей і батьків. Цікаво спостерігати, як кожен виробляє власну методику і грає за нею. А два роки тому я придбала гру Мемо – картини художників. Дуже цікава та корисна гра. Тренує пам'ять, мозок і розширює кругозір.
5. Контролювати. Щоб вчасно допомогти, а не покарати
На думку наших співрозмовників, жорсткий контроль та вимоги з боку батьків лише шкодять дитині. Навпаки, свобода вибору робить її більш відповідальною. Та на все потрібен час. Треба дати дитині можливість навчитися бути самостійною. Головне, щоб вона не боялась помилитися і була впевнена у тому, що її не покарають, а допоможуть виправити помилки. Так формуються довірчі стосунки.
– З першого класу я привчала доньку до самостійності, – розповідає Парандюк Ганна. – Але запевнила, якщо необхідно – допоможу. Зараз прискіпливих та постійних перевірок щоденника, домашніх завдань не влаштовую. В цьому плані у нас існує довіра.
– Доньці необхідно було відчуття, що я завжди поруч, – говорить Тетяна Сіліон. – До п’ятого класу уроки ми робили разом. Але в більшості випадків було достатньо просто мого знаходження у кімнаті. Тепер вона і свої завдання встигає виконувати, і брату молодшому допомагати.
– Звичайно, спочатку без контролю не обійтись, – доповнює жінок Вікторія. – Але поступово треба відпускати ситуацію, адже дитина дорослішає. І батьки вже мають бути для неї не контролем і опікою, а опорою і підтримкою.
6. Хвалити та вірити в успішність
Радіти успіхам дитини треба разом з нею. Про це також говорили усі батьки. До того ж важливо хвалити не лише за відмінні оцінки, але і за будь-яку хорошу роботу, за прагнення і бажання вчитися.
Хваліть дитину за будь-яке старання
– Обійми, ласкаві слова. Я ніколи не нехтую ними, коли діти діляться зі мною радістю свого успіху, – ділиться Тетяна. - Це надає їм внутрішньої впевненості і дозволяє усвідомити важливість та серйозність навчання, і що ми – дорослі завжди будемо підтримувати та допомагати.
7. Заохочувати, в тому числі і матеріально
Тут думки розділились. Одні батьки вважають, що такі відносини матимуть негативні наслідки. Інші - вбачають в цьому додатковий стимул до навчання і урок отримувати бажане через старання. Але у всього повинна бути міра.
– Ми знали, що син дуже хоче собі сенсорний телефон. Бачили його старання в навчанні. Він не відмінник, але успіхи були помітні. Тому вирішили здійснити його бажання. Купили. До речі, успіхи після того не знизились, – розповіла Тетяна.
8. Бачити в дитині індивідуальність
Майже кожна відповідь на наше питання "Як ви змогли так виховати дитину?" починалася словами: "Якось сама/сам, характер, мабуть, такий". І виокремити одразу якісь конкретні методи батькам було важко. Це говорить про те, що кожна ситуація індивідуальна. Різні діти потребують різних підходів. Кожен з них самостійна особистість, зі своїм характером, здібностями і призначенням. І нам, батькам, потрібно навчитися розділяти реальність і очікування.
Часто у стремлінні зробити дитину відмінником, ми намагаємось реалізувати якісь власні амбіції. Не замислюючись, чи співвідносяться вони з можливостями та здібностями дитини. Можливо, зміни треба починати з себе? Для початку, знизити вимоги до сина чи дочки, відмовившись від прагнення виховати "ідеальну дитину". Усі мають недоліки. Краще поставити за мету виховати дитину, яка впевнено проявлятиме свою особистість. І варто переглянути своє ставлення до успішності. Адже успіх у житті не завжди залежить від оцінок у школі.
Як виховати відмінника - ви вже знаєте. А чи знаєте, чим не можна лікувати дітей при грипі та вірусних інфекціях?
