Ми відвідали Біляївський музей історичної спадщини і відкрили там для себе багато унікальної інформації про місто. В огляді Біляївка.City - 12 експонатів, які вас точно вразять.
Та для початку трохи передісторії. Основою для цього, поки що єдиного міського музею став колишній музей станції "Дністер". Більше 30 років тому його заснували два працівника станції Григорій Ляхівський та Альберт Ульяновський. Увесь цей час музей існував лише де-факто і працював за потреби. У серпні 2017 ситуація змінилась. Офіційно його зареєстрували -і він став міським. Сьогодні музей поступово облаштовують. В приміщенні планують зробити ремонт, а експозицію розширити цікавими предметами давнини, притаманними нашому регіону.
Керівник музею Віктор Корепанов провів нам невеличку екскурсію. Парова машина, сторічна квитанція за воду та макет станції "Дністер" - у нашому матеріалі!
Віковий фотолітопис
Цей літопис ретельно збирав професор Одеського інженерно-будівельного інституту Басс. Він охоплює період з 1873 по 1973 рік, виданий до 100-річчя станції і вміщений у трьох альбомах. На цих рідкісних фото можна побачити, якою була станція на початку створення, як вона розбудовувалася, як закладалися її важливі об’єкти та наскільки важким і водночас цікавим було життя її працівників.
Оригінал проекту контракта на будівництво Одесько-Дністровського водогону
Контракт був укладений між Одеською думою, петербурзьким першої гільдії купцем Вільгельмом Швабеном та великобританським підданим Джоном Моором. Можна прочитати, що підприємцям висувались чіткі умови: збудувати водогін і повністю забезпечувати жителів Одеси водою протягом 49 років. Також цікавими є вимоги до водопостачання. Вода мала надходити 16 годин на добу і у всіх, навіть найвищих точках, мати напір висотою 63 фути від поверхні мостової, а головними лініям хуторських труб - 49 футів.
Сторічну квитанцію на оплату за спожиту воду
Бачимо, що 100 років тому споживання води вимірювалось відрами (бочками на 40 відер), а коштувало відро води шість копійок.
До речі, у контракті, в "Проэктъе главныхъ основаній соглашенія" можна також побачити, що тариф на воду, як і зараз, був так само диференційований. Окремо він розраховувався для населення, підприємств, поливу, а також для поїння худоби. А от для фонтанів та гасіння пожеж вода була безкоштовною.
Оригінали докладів з розширення водогону
Більшість докладів про будівництво Одесько-Дністровського водогону (так тоді називали водогін, що йшов від Біляївки до Одеси) датовані, починаючи з 1870 року. Вони привертають особливу увагу науковців. В цих документах зберігаються усі пропозиції з розширення та вдосконалення водопровідної мережі, які тоді виносились на розгляд керівництва.
Величезний макет території станції Дністер
Ідея виготовлення макету належить інженерному працівнику станції - Федору Кратофілу. Він особисто із захопленням брав участь у його виготовленні і залучав до цього працівників з інших цехів. Довгими годинами разом вони виліплювали з гіпсу, а потім акуратно склеювали маленькі деталі споруджень, фарбували їх, креслили план території. Він хоч і поданий стисло, але реально відображує картину всіх наявних споруджень від початку будівництва.
Макет парової машини
Саме такою паровою машиною, але, звичайно, у значно більшому масштабі, була оснащена "Кукушка"- паровоз, який доставляв на станцію "Дністер" паливні матеріали.
До речі, на цьому старому фото на задньому плані, хоч і не чітко, але можна побачити саме той славнозвісний паровоз "Кукушка".
Генеральний план станції румунською мовою
Цей план виготовили під час Великої вітчизняної війни самі окупанти – румуни.
Ціль, мабуть, була досконало ознайомитись з роботою станції, щоб у подальшому забезпечувати водою міста та села, на яких, після захоплення, вони мріяли жити. Взагалі в музеї широко представлений період окупації, захисту та звільнення Біляївки під час Великої Вітчизняної війни.
Зразки майже 150-річних цеглин, з яких будували станцію
Це оригінальні зразки цеглин, які використовувались під час будівництва станційних споруд. На кожному міститься рік та назва підприємства, на якому вони були виготовлені: Коллект 1660 г., СП Лупалововъ, Очак. зав.
План озера Біле початку ХХ століття
Це копія плану, виконаного у техниці синька. Зроблений він був на основі креслень 1900 року. Якщо уважно роздивитися, можна побачити, що раніше так звана стрілка (місце, де з’єднуються річки Дністер і Турунчук) знаходилась в районі Зеленого Хутора. Зараз же вона перемістилась і розташована близько 700 метрів від вхідного каналу на станцію "Дністер". Також на планові ви не побачите озер Погоріле, Сафьяни, Мале та інших. Все було однією великою територією озера Біле.
Фотореконструкції станції на рубежі століть
Фото мають цікаву історію появи в музеї. До 140- річчя станції їх подарували відомі одеські колекціонери та публіцисти Ева Краснова та Анатолій Дроздовський. Випадково їм до рук потрапив ящик зі старими скляними фотонегативами. Вони надрукували фото і з’ясували, що серед них, окрім видів старої Одеси, є зображення процесу реконструкції станції "Дністер" періоду 1900-1920 років.
Також дізналися, що автор фото - працівник станції, а за сумісництвом фотолюбитель-одесит Сергій Єфремов. Але загадкою залишилось, за чиїм замовленням він робив ці знімки. Згодом подружжя про цю знахідку написали статтю в альманах "Дерибасовская-Ришельевская" (№59 від 2014 рік). Публікація має назву "Одесский городской водопровод начинается с Беляевки". ЇЇ можна знайти і прочитати в Інтернеті.
Сторічне письмове звернення звичайного працівника про підвищення заробітної платні
Так. І більше ста років тому люди добивалися справедливого підвищення зарплатні. Слюсар станції звертається до керівництва, нарікаючи на те, що його колеги отримують платню вищу, ніж він. Хоча виконують таку ж саму роботу. І вимагав начислити йому надбавку. Лист достатньо легко читається. Бачимо, що підпис вкінці зроблений незграбно. А значить, можна судити, що сам документ був написаний не слюсарем, а іншою людиною. Можливо, грамотним писарем.
Багато унікальних фото
На цьому фото - Соборна площа Одеси: 12 година дня, 9 вересня (за старим стилем) 1873 рік. Перед собором звершується молебень на знак відкриття фонтану, до якого була підведена дністровська вода з Біляївки. До речі, можна побачити Собор у його первісному вигляді, до того як він був зруйнований радянською владою.
Ця копія знята з петербурзької газети 1902 року. Мабуть, оскільки пан Швабен був купцем першої гільдії в Петербурзі, про будівництво ним потужної станції в Біляївці писали й пітерські газети. Копія була подарована музею колегами з Петербурзького водоканалу, коли ті приїздили з ознайомчо-дружнім візитом. Раніше існувала традиція: відвідувати великі водоканали всього союзу. На фото зображений станціонний Будинок культури. Тоді ще в ньому розташовувались шкільні кімнати. Частина приміщення була зайнята під квартиру для вчителя. А церква (це видно на фото) знаходилась не в основному будинку, а добудована позаду. До речі, видно, що зараз будівля є набагато довшою з боків. Тобто певна частина ще добудовувалась пізніше. Але первісний вигляд вона мала саме такий.
За словами Віктора Корепанова, більшість фотографій музею є унікальними і кожна має свою цікаву історію.
- Я й зараз у документах знаходжу багато важливої, нової інформації, - говорить він. - Трапляються і невідповідності, які необхідно виправити.
Також керівник музею просить усіх жителів нашої громади допомагати поповнювати музей різними цікавими речами.
- Можливо, хтось зберігає особливі фотоматеріали або документи з життя міста, району. Давні речі, які мають історичну цінність і відображають наш побут. Посуд, одяг, інструмент, зброю, мистецькі вироби тощо. Якщо є бажання і можливість - передайте їх до фонду музею, - пропонує Віктор Ксенофонтович. - Деякі жителі вже пообіцяли мені допомогти. Дещо цікаве знайшов і я сам. Тож, працювати є над чим, буде що показати, і про що розказати. Долучайтесь.
Звертатися до Віктора Корепанова можна за телефонами: 067-760-27-83, 099-537-80-64.
Ви також можете почитати, які 10 цікавих місць варто відвідати в Одесі .
