Біляївка.City не знає імена всіх мешканців нашої громади, які пішли з життя протягом 2019, але сьогодні назвемо тих, кого знає більшість наших читачів, хто залишив слід в житті міста та Біляївської громади. Раптом ми забули когось, або не знаємо достойних людей, яких варто загадати, дописуйте їх імена в коментарях. Давайте разом вшануємо їх в наших тихих молитвах...
Добрі слова варто говорити людям за життя. Але і після, якщо вони були варті доброї згадки, не потрібно боятися говорити про них. Смерть - це частина життя. Люди, які йдуть з матеріального світу, вони все одно залишаються поруч: в нашій пам'яті, в своїх творіннях, в учнях, в роботі.
Віктор Михайлович Давлетчин
Вчитель військової справи Біляївської школи №1, серед вихованців якого багато офіцерів, поліцейських, рятувальників. Він був дуже наполегливий, принциповий, енергійний, закоханий у свою справу. Це він обладнав у школі військове містечко та плац, створив центр військово-патріотичного виховання молоді, який був за радянських часів кращим в республіці, допомагав у створенны шкільного музею бойової слави.
Раїса Антонівни Клименко
Зодча дитсадка "Веселка", що у Біляївці. У 1955 році Раїса Антонівна на посаді завідуючої прийняла дитячий садочок, який був розташований на вулиці Комінтерна (зараз Успенська). У глинобитній будівлі було всього два приміщення: групове та спальня з залізними ліжками, на яких спало по двоє дітей. Через брак місця у теплі пори року всі свята та заняття з дітьми проводились на свіжому повітрі у саду, що прилягав до будівлі.
За пропозицією Раїси Антонівни, за рахунок урізання городів, ділянку під будівництво нового дитсадка виділили. Втім коштів на будівництво не було. Тоді завідувачка запропонувала батькам долучитися. У вихідні робітники колгоспів, вчителі, медики, водії збиралися та копали фундамент. Самі вигнали стіни будівлі "Веселки" до самих вікон, а добудовували перший одноповерховий корпус за державні кошти. Це був кінець 60-х. Другий корпус збудували у 1975 році.
Багато років вона віддала дітям громади, а також вчила нових вихователів ставитися до чужих дітей, як до власних.
Петро Михайлович Бухтіяров
Це екс-керівник Біляївської райспоживкооперації, ветеран війни, член Президії ветеранської організації Біляївки, пасічник, бігун, активіст.
Більшість магазинів, ресторан "Дністер", велика кількість будинків, які отримали у якості квартир працівники споживчої кооперації - все будувалося під керівництвом Петра Михайловича.
Коли вийшов на пенсію, то активно включився в створення ветеранського руху. Працював над створення громадської організації Біляївська міська організація ветеранів України, яка і зараз працює для ветеранів, для людей з інвалідністю, соціально незахищенних громадян.
А ще він був активним спортсменом, який власним прикладом доводив, що спорт, а саме біг, - це сила. Він почав бігати, коли виповнилося майже 50. За власними спостереженням, якщо підсумувати всі дистанції, оббіг екватор. Навіть у 70 брав участь у міських забігах.
Лариса Федорівна Мільєва
Вчителька української мови та літератури Біляївської школи №1. Вона була майстром своєї справи, вчителькою від Бога, яка кажуть. Навіть вийшовши на пенсію, вона викладала українську мову факультативно, готувала учнів до ЗНО. І це було знаком якості, адже ті постійно демонстрували гарні знання та отримували високі бали.
Ще одна особливість, за яку її пам'ятають, вона до свого кабінету ставилася, як до власної оселі. Тому там завжди були чисті, непомальовані парти, справні меблі, ідеально чисті шафи та дошки. Вона любила свою роботу, вона майстерно володіла словом та залишила добру згадку про себе в серцях багатьох.
Олександр Васильович Шнурков
Один з перших міських підприємців, лікар-стоматолог за фахом, який не побоявся відкрити приватний кабінет, потім збудував навколо нього декілька нових об'єктів: салон краси, магазин одягу, та один з перших у Біляївці барів "Звездный". З нормальним інтер'єром, картою коктейлів та забороною курити у приміщенні.
Біляївці пам'ятають його також, як дуже талановитого гітариста, який із задоволенням брав участь в міських заходах живої гітарної музики. Людину, яка захоплювалася футболом, підтримувала та популяризувала цей вид спорту в Біляївці.
Владислав Масальський
Владислав Масальський відомий у Біляївці як спортсмен, хокеїст. Грав за команду любителів хокею "Камишові коти". Неодноразово захищав честь Біляївки в різних спортивних змаганнях.
Трагічно загинув у дорожньо-транспортній пригоді на початку 2019 року.
Федір Михайлович Баєв
Екс-керівник першого та єдиного на той час комунального підприємства. Воно займалося всіма напрямками життя міста: постачало воду, вивозило сміття, керувало міським готелем тощо. Варто відзначити, що в складні 90-ті Федір Михайлович зумів зберегти максимум комунального майна, приміщень, які наразі використовуються вже новими комунальними підприємствами громади.
Віра Мороз
Жінка, чиїми руками створювався порядок та чистота селища Повстанського. Вона почала там працювати з перших днів, як селище долучилося до Біляївської громади. Золоті та натруджені руки жінки не знали спокою та втоми. Вона збирала сміття, поливала квіти, саджала дерева - до всього ставилася, як до рідного дому.
Жінці стало погано, коли вона прибирала сміття на автобусній зупинці селища. Після нетривалого лікування, вона так і не змогла оговтатися після інсультуту.
Життя її було нелегким. Більшість відпрацювала в полі, була бригадиром бригади. На пенсії змушена була утримувати онуків, тому пішла працювати, але ніколи не втрачала оптимізму та любові до рідного селища.
Пішла з життя рано, в 62 роки, залишивши по собі добру згадку в серцях односельчан.
Євгеній Володимирович Євтух
Євгеній Володимирович працював лікарем-анестезіологом Біляївської ЦРЛ. Роботу виконував з усією відповідальністю, усвідомлюючи наскільки вона важлива для людей.
Згадаємо всіх, кого забрав 2019 рік словами вдячності ...
