Третій рік поспіль до Дня Збройних сил України до підшефної частини А0826 з Біляївки відправляється творчий десант з концертною програмою та подарунками для військовослужбовців. Цього разу, 9 грудня, до десанту долучились і Біляївка.City. Ми побачили, як живуть солдати, чим харчуються і запитали у них, як проходить служба. Про усе це - в нашому репортажі.
Радіотехнічним батальйоном 14-ої радіотехнічної бригади імені Богдана Хмельницького біляївська громада, згідно з Указом Президента України, опікується з 2015 року. Підшефна військова частина А 0826 знаходиться у селі Радісне (колишній Жовтень), це Хлібодарська селищна рада. Саме її військові допомагають нашій громаді в організації військово-патріотичної гри “Джура” та з підготовкою учасників до обласного етапу змагань. Вони беруть участь у святкуванні пам’ятних дат у громаді. Завдяки їм біляївці добре знають, як смакує військово-польова кухня. Разом з тим, за словами командира частини Сергія Цигана, його підлеглі цілодобово несуть бойове чергування. Саме тому на святі були присутні не всі.
Поки йшла підготовка до концерту, ми напросилися до казарми і поспілкувалися з офіцерами та солдатами.
Олексій Таровітов
Олексій Таровітов - офіцер, який служить у частині за контрактом п’ятий рік. Говорить, що стати військовим вирішив не випадково. Так в роду пішло, прадід був на війні, дід 25 років відслужив в армії, батько хотів потрапити на службу, але не пройшов відбір. Зате частково його та цілком свою мрію реалізував він, закінчивши військовий університет. Олексій – зв’язківець. В його керуванні знаходяться 13 військових, серед них 11 – це жінки.
- Це наші реалії. Зараз не можна говорити, що жінкам не місце в армії. Без них – ну ніяк, - пояснює він. - Головне, щоб вони знаходились на відповідних посадах, виконували роботу, яка не потребує важкого фізичного навантаження. А от тримати зброю, рити окопи і бути на передовій – це однозначно не жіноча справа.
Побут військових, за словами Олексія, диктують обставини. Але вони - люди підготовлені і навчені правильно на все реагувати.
Це - приміщення казарми.
- Часто запитують про зарплатню, а я відповідаю, що грошей ніколи багато не буває, і скільки б не платили, завжди хочеться більше. Це, мабуть, стосується всіх, не лише військових. Втім ловлю себе на думці: хто ж, як не ми, тому і залишаюсь на службі, - зауважив Олексій.
Валентин Різаков (на головному фото прим.ред.) – солдат строкової служби, у частині вже півтора роки. Родом хлопець з Донецької області, з окупованих територій. Тепер вважає себе переселенцем, але хоче повернутися до рідного міста. На службу пішов, коли отримав повістку.
- Мені друзі казали: коси, а я вирішив – не буду. Навіщо? Потрапив в учебку Десна, а звідти вже направили сюди.
Найважче в службі, за словами Валентина, не суворий розпорядок дня, а звикнути до одноманітності. Бо кожен день проходить так само, які і всі інші. Але є в службі і приємні моменти.
За правилами, в казармі має бути спортивний куточок
- Чув, що в армії можна знайти справжню дружбу, товаришів, з якими на все життя залишишся рідними. Я таких знайшов, - розповів він.
Сергій Іовенко
Ранок у солдат починається о 6.00. Треба прокинутись і встигнути одягнутися за дві хвилини. Однак солдат Сергій Іовенко стверджує, що для тих, хто пройшов учебку, це вже не складає труднощів.
Ліжко солдата має бути застелене рівнесенько. Досягти ідеальної форми допомагають такі ось дощечки. Вони зберігаються на поличці в казармі.
Найяскравіші спогади про учебку і у солдата Миколи Куницького. Це, розповів він, як гра у войнушки, але грають в них дорослі, і під час гри розслаблятися не можна. Цікаво, що Миколу до лав армії запрошували аж сім разів.
Микола Куніцький
- Я працював за кордоном, а коли повернувся додому, мене чекали шість повісток. Незабаром принесли сьому, і я пішов. Вирішив перевірити – чи моє це – військова служба. Тепер розумію, що ні, але для кожного чоловіка - це корисний досвід.
Санвузол в казармі
Серед солдат строкової служби Микола найстарший за віком, йому 26 і він має дружину та дитину. Тому важко, розповів він, спочатку було сприймати, що тобою командує людина значно молодша за віком, хоч і офіцер. А все інше – режим, суворий порядок, наряди – то дрібниці.
Стас Заіка
Вирішив не ховатися і одразу віддати борг Батьківщині солдат Стас Заїка. Так, за його словами, зручніше планувати майбутнє.
- Все треба робити вчасно, і в армії служити теж, поки тобі 18. Щоб потім не думати, що повістка в один прекрасний момент зможе перекреслити якісь твої плани. Нічого страшного в службі немає.
- Армія – це важливий етап в житті, - доповнює свого товариша по службі солдат Андрій Яковенко. – Мене, наприклад, вона навчила самостійності, відповідальності. Це як перевірка самого себе: хто ти без опіки і підтримки батьків.
Окрім казарми, ми завітали до кухні і розпитали, чим годують військових. Як розповіла кухар, щодня у них в раціоні м'ясо, овочі, крупи.
Суп на обід
Сьогодні, наприклад, на обід буде суп з фрикадельками, салат вітамінний, макарони з гуляшем та компот. Також щодня солдати отримують сало.
Фрикадельки запікають у духовці
На час вітальної програми військова їдальня перетворилась на концертну залу. Всіх присутніх зі святом привітав Біляївський міський голова Михайло Бухтіяров.
Михайло Бухтіяров вітає військовослужбовців зі святом
За високі показники в бойовій підготовці, сумлінну службу грамоти і подарунки від громади отримали солдати: Ярослав Жуков, Данило Шкарупа, Олександр Єрмошкін, Дмитро Шевчук, Артур Івашко, Іван Кавчинський, Сергій Іовенко, Микола Куницький, Валентин Різаков, Стас Заіка, Андрій Яковенко.
Подарунок отримує Андрій Яковенко
Також грамотами відзначили майора Миколу Перешивайла, старших лейтенантів В'ячеслава Суходольського, Олексія Таровітова, Інну Дробот, службовця ЗСУ Антоніну Шаталюк та командира військової частини Сергія Цигана.
Музичні номери для військових підготували Girls band Біляївського міського будинку культури, Наталія Столярова та народний вокальний ансамбль "Від серця до серця".
Технічні неполадки наприкінці заходу стали приводом усім присутнім разом акопельно виконати Гімн України. Вийшов такий сильний фінальний акорд, що його запропонували зробити традицією: і надалі такі заходи завершувати лише хоровим співом гімну.
Фото Біляївка.City
