Незвичайний рецепт життя на пенсії знайшли для себе пенсіонерки Біляївки Одеської області, які живуть в одному з багатоповерхових мікрорайонів міста. Вони привели в порядок підвал, організували клуб “Гармонія душі”, зустрічаються щонайменше кілька разів на місяць, беруть участь в міських гастрономічних заходах – продають “бабусині смаколики”, а на виручені кошти займаються благодійністю та подорожують. Біляївські життєлюбки діляться досвідом, як їм це вдалося, і до чого тут редакція газети "Вісті Біляївки"
- Все почалося п’ять чи шість років тому з ідеї, яку привезла з невеличкого села Одещини, - розповідає засновниця біляївського клубу “Гармонія душі” Ольга Долготер, - Жінки там тяжко працюють, мають кілька гектарів городи, але ввечері більшість поспішає до сільського клубу отримати заряд позитиву, драйву, жаги до життя. Вони співають, спілкуються.
Жінка слухала їх і думала: чому в селі так можуть, а міські жінки невеликого населеного пункту на пенсії живуть у своїх багатоквартирних коробках, позбавлені спілкування та цікавого дозвілля. Вони вже не працюють, не няньчать дітей, а коротають життя вдвох з телевізором.
Повернувшись до Біляївки, Ольга Долготер загорілася ідеєю організувати клуб у своєму мікрорайоні. Він невеликий - на кілька пятиповерхівок. Більшість мешканців – знайомі між собою, оскільки у молодості працювали на одному великому підприємстві станції “Дністер”, яке постачає воду на Одесу.
Мікрорайон станції "Дністер", Біляївка
Перша проблема, з якою зіткнулася активістка: не було вільного приміщення. Спочатку думала про міський будинок культури. Але на той час будівля була без опалення та ремонту. Ще один мінус - знаходилася досить далеко від мікрорайону. За її задумом, приміщення повинно бути на відстані у 20-30 кроків. Адже середній вік потенційних учасниць - 65+. Не кожна зможе долати відстань до будинку культури. Організаторка хотіла збирати там гуртки, зустрічі, запрошувати цікавих людей та просто спілкуватися за чаєм.
Клуб "Гармонія душі", Біляївка
- Влітку ми на вулиці коло будинку зустрічалися з вуличним активом, - згадує жінка, - але скільки теплих місяців? Квартири у нас типові, невеликі. Вдома у когось зустрічатися - не вихід. Та й влітку - машини повз їздять, пил піднімають.
Раніше жінки могли збиратися тільки в теплу пору року біля одного з будинків, 2016 рік
Жінка почала пошуки. Звернулася до тоді ще ЖЕКу із проханням допомогти. У кожному будинку були підвали. Переважно занедбані, заставлені непотрібними речами. На них і “поклала око” активістка. Тогочасний керівник ЖЕКу Віктор Сокуренко підтвердив: такі підвали є. На той час всі будинки були на балансі комунального підприємства, тож підвали належали громаді.
- Так сталося, що мене запросили на зустріч до мерії, де обговорювали питання жінок. Модні ці всі теми, - гендер, рівність прав, - розповідає Ольга Долготер, - а я взяла і підняла руку. Звернулася до присутніх та міського голови з проханням посприяти нам з отриманням приміщення для громадських потреб. Не для себе прошу. Для людей. Він сказав – напишіть офіційного листа. Будемо думати.
Не вагаючись жінка написала звернення, пояснила мету, заручилася підтримкою та підписами сусідок. Колективне звернення демонструвало, що це не забаганка однієї людини, а серйозна суспільна проблема. У міській раді звернення розглянули та підтримали його. Приміщення пообіцяла надати. Однак там виникла проблема з підключенням до електроенергії та опалення. Саме це затягнуло вирішення питання на кілька років.
- Найскладніше було добитися порозуміння з енергопостачальною компанією. Були моменти, коли з мене мешканці мікрорайону навіть глузували: обнадіяла я їх, а нічого не вийшло. Тому не втомлювалася стукати в усі двері: мерії, енергопостачальної компанії, ЖЕКу. Навіть в депутати пішла міської ради. Ніхто не заперечував проти клубу, але з приміщенням ситуація не вирішувалася.
Але Ольга Долготер добилася свого після інтерв'ю з редакторкою газети "Вісті Біляївка" Галиною Халимоник. Разом вони почали лупати скалу та змінювати ситуацію. Спочатку вирішили провести незвичне дійство - спекти вертуту в приміщенні Біляївської міської ради, щоб наголосити на проблемі. Їх підтримала сила жіноцтва - заступниця міського голови Надія Гончаренко, яка навіть принесла з дому свою мікрохвильову пічку. Коли Біляївський міський голова Михайло Бухтіяров спробував цю вертуту, то пообіцяв допомогти з ремонтом приміщення. Підвал підключили до енергопостачання, змонтували систему опалення, а ремонт зробили за кошти міського бюджету.
- Молоді треба дискотека, нічні клуби, розваги, але ж ми теж хочемо мати дозвілля, цікаве та насичене життя, - говорить Ольга Долготер. – Усіма силами та способами хотіли привернути увагу до нас. Розуміємо, що потреб у містян багато, але вдячні дуже за підтримку і редакції, і Біляївській мерії та міському голові Михайлу Петровичу Бухтіярову.
До речі, ми запитали у мера Біляївки: які аргументи найбільше вплинули на те, щоб підтримати прохання пенсіонерок мікрорайону. Адже для громади це було революційне рішення – відремонтувати занедбане приміщення, щоб передати його в користування ініціативній групі.
- У нас особлива міська рада, я б сказав унікальна, - прокоментував нам міський голова Михайло Бухтіяров, - ми підтримуємо всі розумні та креативні ініціативи наших мешканців. Побачив, що у мешканок мікрорайону є бажання, вони не втратили його навіть попри деякі організаційні труднощі, були конкретні плани, ідеї. Тому не могли їм відмовити. Зробили все, щоб їх мрія здійснилася.
Мер міста Михайло Бухтіяров на відкриття прийшов з картиною та новими стільцями
Після ремонту жінки отримали у користування клуб на дві невеликі кімнати. З меблями вийшло цікаво. Спочатку хотіли залучити кошти на них за грантовими програмами. Навіть написали проєктну заявку та з допомогою молоді зробили відеоролік для соціальних мереж.
Заявку не підтримали, а от розголос про клуб пішов містом. Якщо десь робили ремонти, залишалися непотрібні, але якісні речі,пропонували: а вам не треба стіл? А шафа? Поличка? Монітор?
Відкриття клубу зробили урочистим. На входини всі запрошені прийшли з потрібними для клубу речами – подарували чайник, посуд, стільці, картини. Так з миру по нитці, жінки обжили приміщення.
За лічені тижні клуб наповнився речами, меблями та милими дрібничками
Тут є актив, але завжди відкриті та гостинні до нових членів спільноти. Час від часу ініціативна група розповсюджує інформацію про заходи та зустрічі серед мешканців мікрорайону, співпрацює з місцевими ЗМІ та сподівається на силу “сарафанного радіо”.
У клуба дуже насичене життя. Кілька років тому жінок запросили взяти участь в одному з місцевих гастрономічних ярмарок. Адже хто краще за них знає рецепти біляївської вертути, пиріжків, вареників, солоних огірків у листях хрону, вишні та порічок?
Пиріжки, зроблені з гармонією
Вони спочатку здивувалися проханню, а потім вирішили: чому би і ні. Кожна господиня отримала завдання, що саме буде готувати, в якій кількості, склали меню, розподілили обов'язки. На ярмарку продукція, зроблена з гармонією в душі, розлетілася за лічені хвилини.
На наступну вони наліпили ще більше вареників, насмажили пиріжків та млинців. Згодом привозили всі смаколики на дитячому візочку. Обсяги та попит зростали.
Пиріжковий бізнес масштабувався. Тепер пиріжки від "Гармонії душі" привозять на дитячому візку
Жінки порахували, що повертають кошти, які вкладають в продукти, окрім того, мають “навар”. Кілька ярмарок – і з’явилася можливість побувати в одеських театрах, відправитися у паломництво святими місцями області та відвідати цікаві туристичні родзинки.
Життя клубу у фотоспогадах з 2017 року
- Ми стали легкими на підйом, - розповідає одна з учасниць клубу Віра Придатко, - їдемо? Їдемо! Пігулок нап’єшся – і вперед! Як в юності чи молодості.
Для того, щоб подорожі були бюджетними, тут підтримують стосунки з місцевим інформаційно-туристичним візит-центром. Той надає інформацію про поїздки, подорожі, має координати водіїв мікроавтобусів та гарантує безпеку подорожі. Так надійніше та спокійніше. Не бояться просити про знижку, як групові туристи, або інколи звертатися до мерії з проханням допомогти транспортом.
Окрім цього, клуб займається благодійністю. Передають смаколики в місцевий центр соціально-психологічної реабілітації та в’яжуть дітям шкарпетки. Влаштовують зустрічі з цікавими людьми та беруть участь в різних міських та грантових програмах.
Так, наприклад, редакція міської газети "ВБ" за підтримки підтримки «Інтерньюз» та «Інтерньюз Україна», громадської організації «ВСАД «ІТ-бабусі» організувала курс з комп’ютерної грамотності “Інтернет з нуля за два дня: для тих, кому за 60”. Майже у повному складі учасниці клубу “Гармонія душі” були його слухачками. За короткий час навчилися, як завести сторінку в соцмережі, запостити туди своє фото, лайкати чужі, писати повідомлення та коментарі. Дехто навіть освоїв інтернет-банкінг та сайти служб, які продають комунальні послуги.
Інтернет з нуля за два дня
У таких питаннях, радить Ольга Долготер, варто тримати зв'язок з іншими активістами громади, кооперуватися. Наприклад, для цих курсів приміщення та техніку знайшли в бібліотеці, а ноутбуки для кількоденних занять, яких не вистачало, дали місцеві підприємці.
Маленька бібліотека ледве вмістила всіх бажаючих навчатися комп'ютерній грамотності
Активні жінки в міських культурних заходах. Наприклад, брали участь у велодні біляївської громади. Особливість міста в тому, що воно маленьке за кількістю населення, але дуже довге. Тому найпоширеніший вид транспорту – велосипед. Популяризацією цього виду транспорту та приверненням уваги до необхідності будувати велоінфраструктуру займалися учасниці клубу.
Велопані, 2017 рік
- Для того, щоб бути у вирі міського життя, ми входимо в організаційні комітети свят, - розповідає Ольга Долготер. – Цього року запропонували у нашому мікрорайоні провести свято добросусідства. І хоча перший рік небагато людей відгукнулося, далі, вірю, буде все більше і більше. Це єднає людей, робить їх щасливими.
У клуба є план роботи. Люди “тієї закалки”, вони пишуть протоколи всіх засідань. Від початку 2019 року – вже 67 протоколів склали. Навіть, якщо це було засідання з приводу чиїхось іменин. Раз на місяць вітають іменників за столом, куди кожна господиня приносить щось зроблене, спечене, зварене своїми руками.
Вітання іменниниці клубу Надії
- Спілкування – те, заради чого починалася цю історія, - ділиться Ольга Долготер. – Ми тут можемо виговоритися, обмінятися рецептами, пожалітися. Це як великий клуб емоційної підтримки. А ще співаємо. Наші рідні пісні, пісні нашої молодості. Моя мрія – здійснилася.
Чашка чаю для душевної розмови
Тут святкують та вшановують різні важливі для них дати. Наприклад, у батьківську суботу говорили про людей, які були важливими для них, але вже пішли з життя. Виговоритися, отримати емоційну підтримку, розраду - це важливо у будь-якому віці.
Жінки проводять кулінарні майстер-класи та діляться своїми вміннями та знаннями з дітьми. Цього року встановлювали разом з іншими майстринями громади національний рекорд - спекли найбільшу вертуту України.
Майстрині "Гармонії душі" долучилися до встановлення національного рекорду з випічки найбільшої вертути України
До речі, як виявилося, повторити досвід клубу в будь-якій його частині нескладно. У Біляївці є наслідувачі різних ідей, які втілили в життя жінки. В іншому мікрорайоні організували ще один клуб під назвою “Берегиня”. Вони, правда, не стали шукати приміщення, а збираються в місцевому осередку ветеранської організації.
Учасниці ще одного клубу жінок Біляївки
Так само беруть участь в гастрономічних ярмарках, а на отримані від продажу кошти подорожують та займаються благодійністю, їздять разом на концерти. Окремо існує такий осередок в селі Майори. Там зустрічі проходять в сільському будинку культури.
Ідею з підвалом перейняли в одному з об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. У підвалі, який переробили під потреби мешканців, проводять різноманітні заходи. Наприклад, на Новий рік влаштували свято з конкурсами та подарунками для маленьких мешканців будинку.
Учасниця клубу Любов Какуша - переможниця одного з міських кулінарних майстер-класів
Життєлюбки з Біляївки пояснюють назву свого клубу: людина будь-якого віку може жити в гармонії з собою і світом, яскраво, насичено, приносити користь громаді, бути щасливою та радіти життю. Варто лише не боятися виходити з власної квартири, гуртуватися та діяти.
Фото та відео Галини Халимоник, Марини Верещаги, Олега Рогачка
