15 серпня минає 40 днів, як пішла з життя наша дорога мама, любляча бабуся, чудова донька та сестра — Валентина Стрижевська. У цей день ми просимо усіх, хто знав Валентину, помолитися за упокій її душі, згадати добрим словом і теплим спогадом.
Валентина народилася і все своє життя прожила в селі Майори. Вона була наймолодшою дитиною у великій багатодітній родині. У Майорах минуло її дитинство, юність, тут вона створила власну сім’ю, виховала дітей і зустріла найважливіші моменти свого життя.
У Валентини залишилися донька та син. Коли ж вони створили власні родини, вона завжди говорила: "У мене четверо дітей — два сини і дві доньки".
Особливою радістю для неї були онуки. Вона дуже ними пишалася, любила, раділа їхнім успіхам. А вони дуже любили свою бабусю.
Валентина була людиною, поруч з якою було легко. Добра, щира, життєрадісна, вона ніколи не бажала нікому зла. Любила бути гарною, вміла пожартувати, підтримати розмову, бути душею компанії.
Її життя обірвалося на 57-му році. Здавалося, попереду ще стільки всього — сімейних вечорів, свят, розмов, зустрічей, радості за дітей та онуків. Стільки моментів, які вона мала б прожити разом із ними.
Але раптова хвороба, на жаль, виявилася сильнішою. Валентина вірила, що зможе її подолати, боролася до останнього, сподівалася на одужання. Та доля розпорядилася інакше.
Її смерть стала непоправною втратою для родини, друзів і всіх, хто знав Валентину.
Для рідних вона назавжди залишиться їхньою Валюшкою — доброю, відкритою, життєрадісною. Тією, яка завжди житиме у їхніх серцях: у спогадах, у родинних історіях, у всьому, що нагадуватиме про неї.
Ми віримо, що її світла душа зараз із Богом, і там їй спокійно.
Просимо всіх, хто знав Валентину, згадати її у цей день молитвою та добрим словом. Згадати її такою, якою вона була, якою вони її пам'ятають.
Царство Небесне тобі, рідненька...
Світла і вічна пам’ять🕯️
