Для пенсіонерки Валентини Іванової Біляївка не рідне місто. Сюди вона переїхала декілька років тому. І одразу взялася створювати красу біля синього багатоквартирного будинку, в якому оселилася. У свої 86 жінка за власною ініціативою доглядає за квітниками і слідкує за чистотою подвір'я. Робить це регулярно та з любов'ю.
Родом наша героїня з Одещини, але 60 років прожила в місті Кишинів. З 2013-го мешкає у Біляївці. Тут, за її словами, знайшла спокій і осіла.
— Валентина Іванівна — символ та взірець нашого будинку, — говорить сусідка Світлана Синюк. — Ми дивимось, як вона тут сама порається, та й соромно стає, потрохи виходимо допомагати.
Як розповіли сусіди, раніше під вікнами між парадними росли бур’яни. І ні в кого не виникало бажання змінити картинку на більш яскраву. Так було до переїзду Валентини Іванівни.
Жінка жартує, що взялась за це, бо в будинку наймолодша — з кінця. Говорить, що дуже любить порядок: так виховали. Поки є сили, буде доглядати за квітами.
Майже кожний занедбаний клаптик землі біля будинку вона облагородила. Спочатку вирубувала бур'яни, скопувала ділянку і вже потім висаджувала квіти. Саджанці купувала, деякі давали добрі люди. Тут є квіти, декоративні дерева, привезені спеціально з Кишиніву її рідними.
Ось один з клаптиків, на якому жінка створила клубму. Квіти та дерева - з Кишиніва.
Нещодавно на одній з ділянок, на межі подвір'я і городів, жінка виявила могилу. Тепер за нею доглядає. Розповіла, що коли прибирала територію від бур’янів, побачила невеличкий пагорб. Почала питати людей: що то? Старожили розповіли, що ніби територія ця була частиною городу нині покійної жінки. Її будинок виходить на вулицю Успенську. Років 80 тому вона народила дитину, але немовля через день померло. Породілля поховала його в кінці свого городу. Пагорб, ймовірно, і є тією могилою.
Валентина Іванівна пильнує не лише клумби, а і чистоту подвір'я.
Ранок в неї починається о п’ятій. В цей час вона йде годувати своїх трьох курочок, потім оглядає майданчик, де треба, підмітає, збирає сміття та порається на клумбах. До дев’ятої, коли жителі йдуть на роботу або до школи, на подвір’ї вже чисто.
За словами Валентини Іванівни, молодь до порядку привчати важко. Деякі жителі йдуть і кидають недопалки прямо під ноги на доріжку. Буває ще гірше, коли цигарка летить прямо з балкону на клумбу, де вона в цей час прашує.
Жінка стверджує, що не дозволить байдужості та безкультур'ю деяких жителів спинити або знищити її ентузіазм. Його вистачить на всіх.
— Не дай Боже, щоб я нічого не робила, залежувалась, — ділиться пенсіонерка. — Сама собі говорю: вставай, йди чимось займайся. Розходжуюсь зранку, і вперед.
Найбільше Валентину Іванівну дивують люди, які вважають принизливим для себе допомагати їй.
— Одного разу почула: в мене вища освіта, буду я ще в землі ритися! — розповідає. — Так хотілося відповісти: і в мене вища освіта, я фінансист з 35- річним стажем. А потім думаю, всіх не переконаєш і не перевиховаєш. Не розуміють люди, що радість можна відчувати і від квіточки, яку ти посадив, і яка вже розпустилася.
Фото Біляївка.City
