1 червня — свято, яке стосується всіх. Бо від нас, дорослих, залежить захист наших дітей. Від водія, який обирає безпечну швидкість на дорозі, від вчителя, який належним чином викладає предмет, від підприємця, який не продає неповнолітнім алкоголь чи цигарки.
Що саме варто змінити в житті нашої громади, аби наше маленьке суспільство стало більш безпечним для дітей, ми запитали у перехожих на вулиці.
Валентина Вовк
— У Піфагора є вислів: "Бережіть сльози своїх дітей, щоб вони могли проливати їх на вашій могилі". Я теж вважаю, що все починається з сім’ї, і захист має йти з родини. Батьки повинні вберегти дітей від впливу вулиці (у негативному значенні цього виразу). Не упустити той момент, коли там їм буде цікавіше. Як? Від народження стати їм другом. Йти не попереду як командир, не позаду як невдаха, а бути по життю поруч з дитиною — на рівні. Власним прикладом зацікавлювати спортом, творчістю, активним способом життя. Дотримуватись правил: як етикету, поведінки, так і безпеки життя.
Досвід показує, що захищати дітей треба від надмірного перебування в мережі. Інтернет робить їх заручниками, зомбує, краде дорогоцінний час, який можна витратити на корисні заняття. До речі, остання думка стосується також і дорослих.
Валентина
— Щоб діти були захищені, потрібен мир. А він сьогодні, на жаль, хиткий. Кожен з батьків, передусім, думає про безпеку життя дитини. Наскільки вона захищена від хуліганів, злодіїв, шахраїв, збоченців. Тоді дітей можна зі спокійною душею відпускати ввечері на прогулянку. Багато питань до поліції, вони мають патрулювати вулиці.
Хвилює екологія, ставлення людей до сміття, яке можна сьогодні побачити скрізь. Хотілося б більше зелених насаджень, парків, скверів. У нас який парк був?! А зараз дерева обпиляли, і тепер в ньому вже не так затишно, навіть спекотно.
Турбує дозвілля. Якщо малечі ще можна знайти розваги — є ігрові, спортивні майданчики, проводяться для них свята, то з підлітками складніше. Мігрують по центру, йдуть у парк на лавочку, у кращому випадку — на стадіон. Логічно було б залучати їх до міських заходів, різних акцій, тематичних вечірок, клубів за інтересами. Тоді вранці на тих же паркових лавочках ми б менше бачили порожніх пляшок від алкоголю.
Ольга
— Найбільша загроза — дорога та некеровані водії. В місті треба встановити світлофори, щоб вберегти дітей від біди. Навіть сама, коли дорогу переходжу, то боюся, щоб не збили, а діти ходять самостійно до школи. Страшно їх відпускати! Також на деяких майданчиках біля гойдалок є ями, дитина може з’їхати, або спіткнутися, і травмуватися. Хотілося, щоб звертали на таке увагу, адже здоров’я та безпека дітей понад усе.
Наталія (ліворуч)
— Я завжди розмірковую, де в нашому місті знайомитися молоді і проводити дозвілля. Так, я не заперечую, є стадіон та спортшкола. Це дуже добре. Але ж мають бути місця, аби посидіти, поговорити. Хочеться, щоб з’явилися місця для культурних посиденьок. Діти не повинні вештатися містом, розпивати напої, мають відпочивати культурно, знайомитися.
Також багато дітей люблять кататися на скейті. Для перехожих це може бути небезпечним, адже катаються вони переважно на проїжджій частині. Небезпечно це і для самих дітей. Треба в місті виділити для них певне місце та обладнати їх.
Хочеться, щоб соцслужби більше дбали про психологічний стан підопічних. Я працюю в лікарні з дітьми, яких вилучають з неблагополучних сімей. Для них це велика психологічна травма і, перш ніж привезти їх до лікарні, треба підготувати дитину, поговорити, заспокоїти. Часто їх привозять в істериці, без особистих речей. Потім ми вимушені дві години заспокоювати малюків, шукати, у що їх переодягнути. Важко на таке дивитися.
Інна
— У наш час дуже багато агресії серед молоді. Я думаю варто організувати якісь психологічні тренінги, показ фільмів на великому екрані з добрим змістом. Можливо, це допоможе нашим дітям вберегтися від негативних наслідків, задуматися над своєю поведінкою. В мене син росте і я дуже хвилююся, щоб він не потрапив під вплив агресії, злості, або не став жертвою негативно налаштованих підлітків.
