Нещодавно Біляївка.City на запит читачів написали інструкцію, як скаржитися на сусідів, якщо вони спалюють листя, замість того, щоб берегти своє та сусідське здоров'я. Більшість читачів емоційно відреагували на тему: одні обурюються заборонами й називають боротьбу зі спалюванням листя «доносами» та зневагою до "дідівських традицій", інші — навпаки, підтримували екологічний підхід і закликали до поваги інших в їх праві на чисте та безпечне середовище.
Ми відокремили емоції від реальних питань та пішли з ними до науковця, старшого викладача кафедри ботаніки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Юрія Бенгуса.
Чому саме до нього? Бо пан Юрій — людина енциклопедичних знань в галузі ботаніки, не лише науковець, а й практик, який відомий своїм природоорієнтованих підходом до урбаністики та природоорієнтованого повоєнного відновлення землі та лісів, автор численних публікацій, в яких простою мовою пояснює процеси, які відбуваються з природою. Він любить природу, але й людей теж любить. Тож, його експертності цілком можна довіряти.
Юрій Бенгус разом зі студентами під час практики
Чому раніше палили — і ніхто не вмирав?
Почнемо з твердження, яке лунало найчастіше: "Листя палили наші діди та баби, вони були розумними, вони жили довге життя, цей дим їм не шкодив".
Біляївка.Сity запитали в кліькох етнографів, коли ж українці почали палити листя? Чи дійсно це така давня традиція? Однак, як каже Ярослава Музиченко, етнологиня, наукова співробітниця Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара:
Якщо передивитися десятки фотографій чи ілюстрацій побуту українців, які можна знайти у добірках частів XVIII-XIX століття — там теж немає масового забраження сіл, вкритих димом від спалювання листя, не описаний цей процес в добірках, що зберігають інформацію про побут наших предків, немає згадок про дим від спалювання листя в якихось творах української класики.
Якщо пригадати давнішні розповіді старших людей, то в Біляївці розводили вогнища хіба що на весні, коли траплялися ранні заморозки, таким чином люди намагалися вберегти дерево від втрати майбутнього врожаю. Однак палили, переважно, очерет, солому.
Це не прильот. Це фото до повномасштабної війни — так виглядає Київ, коли там палять листя
Попри намагання знайти період, коли спалювання листя стало традицією, що навіть картоплю пекли в тому ж вогні, смажили там хліб та сало, ми так і не знайшли поки що точної інформації про це.
Що змінилося зараз? Відповідь буде — та все. Навіть 50-60 років тому не було стільки пластикового сміття, синтетики, фарб, не було стільки транспорту з вихлопами — усе це зараз потрапляє у вогонь і разом із димом летить просто в легені.
Сьогодні спалювання листя — це вже не «осіння романтика» навіть нашого дитинства, а хімічний коктейль із діоксинів, свинцю й канцерогенів, якими ми дихаємо восени.
Один з аргументів, які наводять прихильники спалювання — війна. Ми щодня отримуємо тонни отруйних речовин з ракет, шахедів та іншої зброї, яку запускають росіяни. Невже на цьому фоні спалювання листя шкідливе, питали читачі?
Нерозумне господарювання: біляївці буквально спалюють "золоте" добриво
Галина Халимоник: Багато людей переконані, що вони роблять найкраще для себе, для свого господарства, коли прибирають листя, так вони себе вважають "справжніми господарями". У нас в місті є такий ефект своєрідного змагання: хто першим посадить картоплю, хто першим прибере листя. Ми часто говоримо про спалювання листя як про шкоду, але якщо говорити про це з позиції втраченого доходу та користі?
Юрій Бенгус: Це радше «показова охайність», ніж справжнє господарювання. У природі не буває «чистої землі» — вона завжди вкрита шаром органіки, який живить і захищає ґрунт.
Прагнення «прибрати все до блиску» — це культурна звичка, що сформувалася ще за радянських часів, коли двірники мали демонструвати порядок перед перевірками, імітували діяльність. Люди сприйняли це як норму доброго господаря. Та насправді «справжній господар» — це не той, хто згріб усе листя, а той, хто розуміє природні процеси і не шкодить ґрунту.
Таке «змагання за чистоту» шкодить довкіллю: ґрунт без листя втрачає вологу, мікроорганізми та черв’яки гинуть, а без них не буде родючого ґрунту, дерева — слабшають. Опале листя — це природне добриво, захист від пересихання землі та корм для дощових черв’яків, які перетворюють опале листя на цінний біогумус.
Саме тому «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України» чітко зазначають:
«9.1.19. Згрібати листя з-під груп дерев і чагарників у лісопарках, парках, гідропарках, скверах, садах, за винятком ділянок загонів тощо, забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, зменшення ізоляційного шару для ґрунту, який запобігає випаровуванню ґрунтової вологи та промерзанню коріння. Листя має залишатися на зиму під деревами, а весною його можна неглибоко прикопати або з допомогою механізмів змішати з ґрунтом, що призведе до його мінералізації. Згрібати листя слід лише тоді, коли воно негативно впливає на зовнішній вигляд (партерний газон, пам’ятники і меморіальні комплекси, площі, дитячі майданчики, спортивні комплекси, головні алеї зелених насаджень, галявини, квітники тощо).
Тут листя можна згрести під дерево, щоб воно не утруднювало прохід тротуаром
Галина Халимоник: а якщо листя заважає?
Юрій Бенгус: Тоді його потірбно відправити в компостну яму, підселивши туди черв'яків. Краще каліфорнійських, яких вивели для вермікомпостування, тобто прискореної переробки органічних відходів на біогумус. Вони відомі високою плодючістю, довгоживучістю та здатністю переробляти широкий спектр органіки, тому їх використовують у сільському господарстві для виробництва високоякісного добрива. Однак вони не дешеві, потребують утеплення компосту на зиму.
Тому звичайні дощові черв'яки — теж цілком підходять. Вони просто будуть робити вам цінне добриво, за яким ви навесні підете до магазину, абсолютно безкоштовно.
В Україні є десятки видів дощових черв'яків але найбільш цінні з точки зору створення біогумусу — це виповзки, добре відомі затятим рибакам. На OLX їх продають по 4 гривні за штуку, але не проблема й самостійно накопати.
Дощовий черв'як звичайний.
Дощові черв’яки дуже полюбляють опале листя. Вони затягують його у свої нірки, але оскільки великий листок не проходить у вузький отвір, черв’яки ніби «пережовують» його — розривають на шматочки й складають у невеликі купки біля входу. Звідти поступово переносять частки листя вглиб землі. Тому, якщо не прибирати листя, а згодом уважно придивитися, можна побачити, що воно вже не лежить рівним шаром, а зібране у маленькі пагорбки — це результат їхньої роботи.
Працюють ці черв’яки переважно вночі. У тиші можна навіть почути тихий шелест їхньої праці — ледь помітне «хрум-хрум». Але вони надзвичайно чутливі: варто лише ступити ногою поруч, відчувши найменший струс землі, миттєво ховаються у свої нірки.
Ще Чарльз Дарвін довів, яку планетарну користь приносять дощові черв’яки. У своїй останній книзі 1881 року він показав, що саме вони створюють родючий шар ґрунту. Понад 40 років учений спостерігав, як черв’яки затягують у нірки листя, камінці, насіння, пропускають землю через себе й утворюють новий гумус. Дарвін підрахував, що на одному гектарі вони «переробляють» до 20 тонн ґрунту щороку. Завдяки цьому земля збагачується, краще утримує вологу і стає живою. Коли ж людина забирає із землі листя, вона позбавляє черв’яків їжі, а свій сад — нового родючого шару та врожаїв.
Англійський сад
До речі, його книга в магазинах Великобританії The Formation of Vegetable Mould Through the Action of Worms, with Observations on their Habits («Утворення рослинної плісняви діяльністю черв’яків, зі спостереженнями за їхнім способом життя») мала більшу популярність, ніж його славетне «Походження видів…». І недаремно, англійці знають, як порядкувати землею з користю для себе та майбутніх поколінь.
Галина Халимоник: А хіба там, в опалому листі, не розмножуються шкідливі комахи, спори грибів? Адже часто люди бажання спалити листя пояснюють саме тим, що вони знищують різні патогени.
Юрій Бенгус: Якщо ми говоримо про парк, сад, присадибну ділянку, то там з усім справиться природа. В природних умовах вони є частиною екосистеми, і більшість з них знищується природним шляхом — мікроорганізмами, дощовими черв’яками, ґрунтовими кліщами (не варто лякатися цього слова, вони є корисними - прим.ред.), а також морозом. Коли листя перегниває у компості або під деревами, температура всередині купи підвищується до +50–60 °C, що знищує більшість патогенів. Натомість під час спалювання разом із шкідниками згорають і корисні мікроорганізми, які формують здоровий ґрунт.
Галина Халимоник: Але компостування — це складно?
Юрій Бенгус: Опале листя можна переробляти на біогумус у спеціальних вермікомпостерах (як на фото) — це економить кошти, зменшує кількість сміття й повертає землі поживні речовини.
Можна зробити його самостійно. Найзручніший варіант — трикамерний ящик із дощок або пластику. Верх — для свіжої органіки, середина — активна зона, низ — для готового біогумусу. Добре, якщо є можливість вибирати нижній шар через передню знімну стінку, яка має бути під невеликим нахилом, щоб біогумус самосипом надходив.
Галина Халимоник: А як бути з листям волоського горіха. Цим деревом засаджені прибудинкові території у Біляївці. Вважається, що це листя не рекомендується для компосту, начебто воно містить отруйні речовини. Саме його масово спалюють у нашому місті. Хоча це дивно, що люди бояться отруїти рослини, але не себе.
Юрій Бенгус:
Листя горіха справді містить речовину юглон — фітотоксин, який може бути шкідливим для деяких рослин і навіть тварин. Він виділяється листям, гілками та корінням дерева й уповільнює розкладання органіки. Але рішення є — просто горіховому листю потрібно більше часу.
Таке листя можна компостувати окремо, у власному відсіку компостера. Якщо липовому чи плодовому листю достатньо 3–4 місяці, то горіховому — приблизно рік. Потім цей компост можна використовувати, змішуючи його з перегноєм з інших рослин.
Під час компостування юглон поступово розкладається — за наявності тепла, вологи та мікроорганізмів він перетворюється на безпечні сполуки, що навіть стають поживою для ґрунтових організмів.
Крім того, дощові черв’яки допомагають знищувати патогени: пропускаючи органіку через свій кишечник, вони нейтралізують бактерії й гриби, а отриманий біогумус є екологічно чистим і безпечним для використання.
Галина Халимоник: А як щодо попелу? Багато було коментарів, що люди звикли спалювати листя, щоб використовувати попіл для "розпушування землі".
Юрій Бенгус: Для підживлення ґрунту краще використовувати деревний попіл із печі. Втім, якщо порівнювати користь біогумусу з компостера і попелу від спаленого листя — це все одно, що золото порівнювати з міддю.
До речі, багато людей, які продовжують спалювати або вивозити листя на смітник, чудово розуміють цінність біогумусу. Якось ми з колегою говорили про це, коли допомагали доглядати рослини в одному з садів. Поруч живе жінка, яка постійно викидає зелену масу на дорогу, “латає” нею ями або зсипає траву в ярок. Але при цьому просить біогумус у сусіда, який має компостер і вже кілька років компостує там траву, бадилля, листя та харчові відходи.
Тобто людина знає, що це справжнє «золото» для саду, але не готова зробити мінімальні зусилля, щоб виробляти його самостійно. Адже потрібно купити чи змайструвати компостер, зносити туди органіку, час від часу перемішувати — а це вже робота.
Галина Халимоник: Чому ж так важко людям змінювати свою свідомість? Чому вони тримаються за практику спалювання листя?
Юрій Бенгус: Завжди порівнюю цю ситуацію з тютюнопалінням чи алкоголізмом. Це просто погана звичка. Хіба людина не знає, що тютюн убиває, а алкоголь руйнує тіло й свідомість? Знає. Знає і те, що ці звички забирають здоров’я, гроші, можливості. Але щоб від них відмовитися, потрібні час, зусилля й підтримка. Так само — і з палінням листя.
Людям треба пояснювати користь компосту, показувати, як працює природне перегнивання листя, як воно живить землю. Варто наводити приклади — і тоді все більше людей відмовлятимуться від цієї шкідливої звички.
Зміни мають починатися і з міських практик. Зайве згрібання та вивезення опалого листя не лише шкодить природі, а й створює прямі фінансові втрати для бюджетів: виконується непотрібна робота, витрачаються паливо, техніка, час і гроші на транспортування та утилізацію.
Це пряма шкода: і природі, і бюджету громади
«Екологічно» господарювати — не означає «дорого». Навпаки — це означає зменшення витрат, збільшення родючості ґрунту. А листя? Листя нехай нікого не лякають, а залишаються приємними спогадами на світлинах та повертаються у землю поживними речовинами та дають щедрі врожаї наступного року.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
