З глибоким сумом повідомляємо, що 24 січня 2024 року внаслідок полону та трагічної події загинув наш земляк Віталій Олександрович Філь (Кравчук), військовослужбовець, який понад 7 років служив у лавах морської піхоти та боронив Україну від ворога. Тіло загиблого доставили з території росії, відбулася ДНК-експертиза, яка встановила особистість загиблого, і майже через рік після смерті родина зможе гідно його поховати. Громаду запрошують створити "живий коридор" та гідно провести його в останній путь.
Як розповіла його донька Інна, Віталій родом з села Градениці Біляївської громади. Там його знають за прізвищем Кравчук. У 2012 році він одружився на біляївчанці Наталії, мамі Інни, по шлюбу взяв її прізвище Філь.
У родини є 11-річний спільний син Ярослав та донька Андріана, якій 18 років. Дівчина перейшла на третій курс військової академії, пішла татовими стопами.
Кілька років після переїзду до Біляївки Віталій працював вантажником в ПП "Саша", у 2016 році отримав повістку та пішов служити в зону АТО. Потім уклав контракт на службу та став професійним військовим.
Віталій Кравчук (Філь)
— У січні 2022 року його викликали на службу, відправили обороняти Маріуполь. Він повернулися до служби ще до початку повномасштабного вторгнення. 12 квітня, під час виконання бойового завдання, він потрапив у полон. Перед цим встиг зателефонувати мамі, повідомити про те, що вони в оточенні та попрощатися. Він залишався на місці, вірний присязі та побратимам. Тривалий час не було жодної вісточки про нього, потім прийшов лист, переданий через Червоний хрест, з якого ми дізналися, що він у полоні.
24 січня 2024 року був організований обмін полоненими між росією та Україною. Вперше полонених доставляли військовим літаком, а не автобусом. Однак обмін зірвався. Згодом російська сторона повідомила, що літак ІЛ-76, яким полонених транспортували на обмін, був збитий над Бєлгородською областю.
У списку загиблих родина побачила дороге їм ім'я. 8 листопада того ж року до України повернули тіла тих, хто начебто перебував на борту збитого літака.
— Для встановлення рідства, в Київ їздила моя мама з молодшим братом, який здав зразок ДНК. На жаль, підтвердилося, що це він, — розповідає Інна, — найважче було розказати це братові. Він до останнього думав, що тато в полоні, що він його побачить, він спав з його фотографією. Сумував за ним дуже. Коли дізнався про загибель, то попросив побути одному в кімнаті, вирішив йти на похорон та віддати татові шану...
Зараз ми маємо можливість провести Героя в останню путь, аби віддати шану його подвигу.
Прощання з Героєм відбудеться 5 серпня 2025 року о 11:00 у храмі Покрови Пресвятої Богородиці на вулиці Героїв у Біляївці.
Родина запрошує усіх, хто знав і поважав Віталія, приєднатися до живого коридору та гідно провести його в останню дорогу.
Слава Герою! Вічна пам’ять та шана!
Слава Україні!
