Наприкінці 90-их-початку нульових багато мешканців колишніх радянських країн виїжджали до США по релігійній лінії. Багато там виходців з Біляївки. Серед них Олег та Катерина Браславські. Влітку вони були в Біляївці. Ми зустрілися та поговорили про відмінності двох країн, культур та світоглядів.
- Дванадцять років тому ми не хотіли і не думали виїжджати з Біляївки, - згадує подружжя, - у нас була купа планів та ідей. Почали бізнес – невеликий ларьок у школі №2. Хотіли відкрити такі ж в інших місцях. Вмовили переїхати рідні, які вже жили в США. Ми відправилися туди з думкою, що попрацюємо там кілька років та повернемося. Звикали довго, хоча США стали для нас рідною країною та другим домом.
Протягом цього часу родина приїжджає до Біляївки раз на два роки. Тут живуть батьки Олега та Катерини. Але тепер вони тут в гостях.
- Україна та Сполучені Штати – це два різних світи, - розповідає Олег, - відмінності не тільки у побуті. Все можна пережити: погані дороги, бідність, відсутність умов чи брудні придорожні туалети. Найбільша різниця – між людьми. Там люди живуть в емоційно комфортній атмосфері, не може бути мови, що хтось на тебе накричить у черзі, образить в транспорті. Там кожен відчуває себе гідною людиною: від прибиральника до мільйонера. Це найбільша культурна різниця.
Там життя та права кожного – в пріоритеті. Рівність всіх перед законом – це догма, розповідає пара.
- Це починається з пологового будинку, - згадує Катерина, - коли у нас народилася донечка, то медсестра провела нас до машини, щоб переконатися, що в ній є справне дитяче крісло. Життя дитини - безцінне. Як і життя кожного громадянина.
Олег впевнений, що все залежить не тільки від влади. В першу чергу, від людей та їх свідомості.
- Кожен раз, коли ми приїжджаємо, то помічаємо позитивні зміни в Україні: з інфраструктурою, з дорогами, з будинками. Але в усьому іншому – Україна фактично не змінилася. На дорогах тебе намагаються підрізати, обігнати. Немає поваги у людей один до одного.
Родина дуже задоволена рівнем життя в США, але остаточно залишитися там вирішили не так давно.
- Останньою крапкою для мене стала ситуація в Біляївці, - говорить Олег, - був з дитиною на батутах. Приїхав знайомий. На підпитку, з ним двоє маленьких дітей – без шлемів, один навстоячки. Почали розмовляти про життя. В той момент, коли він сказав, що все погано, і провина в цьому – влади, зрозумів, що тут не змінюється найголовніше – люди. І це найбільша біда, яка не дає країні розвиватися.
Нове життя
Про своє життя в США Олег та Катерина розповідають із задоволенням.
- Там не прийнято жити довго у когось, взагалі, люди поважають особисті кордони один одного, - розповідають вони, - якщо хочеш побачити друга - то спочатку телефонуєш. Однак, якщо людина твій гість, то твій дім - це його дім. Йому має бути комфортно. Він може навіть в холодильник зазирнути.
Люди набагато менше витрачають на те, щоб накрити стіл в три поверхи, зате більше дбають про атмосферу та настрій в компанії.
На фото - церковна родина Олега та Катерини, саме тут вони знайшли підтримку та допомогу
- У нас дуже міцний осередок, це друзі та члени нашої Церкви, - розповідає Олег, - це така підтримка, яку не можливо не дооцінювати. Є взаємовиручка, взаємопідтримка, відчуття плеча. За таких умов адаптація проходить легко, а проблеми можна вирішити.
В США, впевнений Олег, яку б роботу не виконував, ви можете гідно жити. Зараз у молодого чоловіка свій бізнес. Він робить підлоги та веде канал на Youtube, де розповідає про свою роботу. Все легально та зі сплатою податків.
- В США взагалі питанню фінансової громотності приділяють багато уваги, - говорить Олег, - кожен знає, скільки він сплачує податків державі. Для цього в кінці року я сідаю зі своїм бухгалтером та рахуємо. Скільки коштів у мене пішло на придбання матеріалів, на телефон, інтернет, страховку, на дорогу до замовників. Це накладні видатки. Сюди входять навіть обіди з клієнтами. Також можна врахувати кошти, які витратив на освіту дитини. З суми, що залишається, з чистого прибутку, я плачу податки. Якщо витрат було більше, ніж заробив - ще й держава може доплатити кілька сотень доларів. Але таке траплялося у мене всього один раз.
З клієнтами також працює через укладання угоди. Це вигідно, і їм, і виконавцю робіт.
- Інколи люди з наших пропонують зробити роботи через усну домовленість, - говорить Олег, - але я пояснюю: це невигідно. Раптом попадеться брак, хто буде платити? Я не хочу. Страхова не заплатить, бо немає угоди. Програєте саме ви.
Катя і Олег кажуть, що часто спостерігають, як країна та суспільство міняють людей. Вихідці з України та інших країн колишнього Радянського Союзу дуже швидко починають жити за правилами, дотримуються швидкісного режиму на дорогах, сортують сміття тощо. Однак повертаючись назад, швидко повторюють за іншими та починають порушувати.
- В США не тільки держава влада, а й суспільство, перш за все, не дасть тобі таких шансів, - розповідає Катя, - наприклад, там дуже суворо дивляться на виконання батьками своїх обов'язків. Якщо стало відомо, що в родині дитина захворіла інфекційним захворюванням, а батьки не прийшли до лікаря, то за родиною приїде поліція, а родина потрапить під нагляд соціальних служб. У той же час, суспільство завжди втрутиться та викличе поліцію, якщо, наприклад, батьки залишили дитину у спеку саму в машині. Або якщо дитина маленька сама ходить на вулиці. Це вияв відповідальності та турботи. Тому там майже не виникає жахливих ситуацій, коли діти гинуть через недоглядність, обварюються окропом, випадають з вікна, гинуть в ДТП.
Невідворотнім буде покарання, якщо сісти за кермо у стані сп'яніння. У випадку, якщо це поліцейський, політик, службовець - це кінець його кар'єрі. Суспільство не вибачить такого нехтування законом. Він тут для всіх однаковий, але для представників деяких публічних професій - в десятки разів суворіший.
- Уявити, що американці проголосують за людину, яку упіймали на злочині - це нереально просто. Навіть ситуація, коли у в'язницю або в корупційний скандал потрапив навіть член родини політика - це пляма, яку не відмити. Для того, щоб претендувати на публічну посаду треба мати гарну біографію, освіту, займатися громадською роботою, волонтерством, благодійністю. Загалом, демонструвати найкращі свої якості.
Вся політика в країні будується на повазі до громадянина, навколишнього середовища, говорять Олег та Катя. Наприклад, якщо місцева влада буде ремонтувати парк, то за рік почнеться інформаційна кампанія: місцеві сайти, ТВ, друкована розсилка та телефонні дзвінки. Через всі канали комунікації влада буде інформувати про ремонт, розповідатиме, коли його закінчить, які незручності будуть, як їх уникнути, покаже остаточний варіант та обговорить його з мешканцями.
Людина та природа тут живуть в гармонії
Говорячи про життя в США, Браславські відзначають, що виходці з України там дуже цінуються та досягають успіху.
- У нас розумні та працьовиті люди. Я знаю тих, хто сьогодні володіє великими компаніями, на кого працюють десятки робітників. Більшість наших там успішні. Навіть місцеві це відзначають.
У вільний час Олег та Катерина люблять подорожувати. І вважають, що це можуть та повинні робити всі. Тільки в дорозі людина розвивається, коли бачить інший світ, коли порівнює.
Подорожі роблять людей більш відкритими
- Мені один чоловік сказав, що у мене можливостей більше. А я запитав: палиш? Кинь та відкладай ці кошти. Купуєш пиво? Як часто? Кинь і відкладай цю суму. За рік назбираєш на невелику подорож.
Ще молоді люди не розуміють, коли їм кажуть: вам легко любити Україну з США.
- Навпаки, з США любити Україну більш складно, - говорить Катя, - коли ти бачиш, як люди можуть організувати своє життя, як ставляться один до одного, як посміхаються, як сприймають тебе і твою дитину, як дбають один про одного. Це не від держави тільки залежить. Ніхто ж лікарям не каже кричати на відвідувачів, а пацієнток одна на одну, не вчать на державних курсах таксистів палити в авто, немає таких директив згори чиновникам робити роботу абияк, або власникам авто викидати сміття з машину на трасу. Це роблять прості люди. Але попри всі ці негаразди, ми дуже любимо та вболіваємо за Україну. Це земля наших предків. Ми вчимо свою доньку розмовляти українською. Долучаємося до зборів коштів для регіонів, які постраждали у війни. На Великдень одягаємо вишиванку. Чекаємо, коли можемо приїхати сюди, в Біляївку.
Не подобається парі, коли в розмові хтось намагається демонізувати США.
- Сміються інколи, що догонять і перегонять Америку, - говорить Олег, - так могло б бути, якби Америка завмерла на років сто у розвитку. Однак вона постійно так само розвивається. Тому, на жаль, ні догнати, ні перегнати, не вийде. Та й думати треба про інше.
Яскравий показник - ставлення до дітей та людей похилого віку. У стариків - життя довге та обігріте увагою та турботою.
- Тут рідко зустрінеш жінку похилого віку без манікюру, гарного одягу. Молодь більш консервативна, а от люди похилого віку часто одягаються яскраво, проводять по 5-6 годин в салонах. Можуть собі дозволити. Шкода, що наші - ні. У всіх є вибір, де вчити дитину. Наприклад, ми віддали доньку до дуже консервативної школи, де вивчатимуть за християнськими традиціями. Більш ліберальні батьки можуть обрати щось інше. Це все залежить від вибору родини.
А США батьки порівну розподіляють обов'язки з догляду за дітьми
Інший підхід тут до розподілу обов'язків в родинах. В парках - багато татусів, вони на рівні з жінками беруть участь у вихованні.
- В школі у донечки був урок, де батьки розповідали про свої професії, - говорить Катя, - так в класі всіх було порівну - мам та татусів. Навіть приїхав тато один на поліцейській машині. Деякі спеціально заради цього взяли відгул на роботі.
Демократія - це не анархія та вседозволеність. Це суспільство, яке будується на атмосфері поваги до прав людини, її переконань та поглядів, але й дотримання нею певних правил.
- У нас є різні друзі: різної віри, різних традицій, політичних поглядів. Але нас об'єднує повага один до одного. Це принцип, на якому будується американське суспільство. В ньому комфортно жити, - говорять Катя та Олег.
Цього вони бажають нашій країні також. Бо вона варта кращого життя.
- Ми дуже любимо Україну, Біляївку. Завжди чекаємо на зустріч з рідними та друзями, - говорять Олег та Катя, - нам болить за Україну, що людям важко зрозуміти - від них, саме від них - залежить дуже багато. Всім серцем бажаємо, щоб Україна розправила крила, а люди жили в ній гідно у повазі до себе та в любові один до одного.
Фото з архіву Браславських
