Тема педагогічної конференції освітян Біляївської громади була присвячена впровадженню в навчання елементів "Нової української школи". Однак найбільш зворушливим виступом стала розповідь директорки школи №3 Ольги Тьоси. В ній вона розповіла історію учениці школи Ани Костенко, яка навчається в інклюзивному класі.
За словами Ольги Тьоси, готуючись до конференції, вони вирішили відійти від запропонованої теми та зупинитися на інклюзивному навчанні.
- Ця ідея народилася після відвідування зустрічі директорів, де дуже багато моїх колег зі шкіл області вкрай негативно говорили про те, що в одному класі поруч мають навчатися діти здорові та діти з вадами здоров'я. Вони бояться цього, не розуміють, не знають, як працювати з ними, навіщо це потрібно. Я хочу розповісти історію учениці. Історію успіху однієї особливої дитини.
Аня Костенко - закінчила четвертий клас Біляївської школи №3. Дівчинка два роки навчалася вдома за індивідуальним графіком. За словами Ольги Тьоси - результати були не дуже добрими. Вона не засвоїла програму 3го класу, тому було рекомендовано залишитися в 2му та знову пройти програму. Також фахівці говорили про те, що їй було б добре все ж навчатися в колективі. Бо він також міг би допомогти їй у розвитку здібностей та отриманні знань.
- Ми, отримавши цю інформацію, теж боялися. Це був наш перший такий досвід, - розповіла директорка школи №3, - однак в одному з других класів школи була молодша сестричка Ані. І ми вирішили, що спробуємо.
Вчителька Ані, Сільва Зозуля, досвідчений педагог. Також у допомогу їй в інклюзивному класі почала працювати помічник вчителя Ольга Несен.
Вже потім Сільва Зозуля розповіла, що для неї це був своєрідний виклик педагогічній майстерності.
- Спочатку я зустрілася з батьками моїх учнів. Я пояснила ситуацію та попросила їх максимально толерантно поставитися до Анечки. Поговорити з дітьми, пояснити їм, як треба себе поводити з Анею. Найбільше боялася, щоб її не скривдили, не образили. Хочу подякувати і дітям, і батькам. Вони - люди з золотими серцями. За два роки у нас не було жодних конфліктів чи проблем. Аню дуже добре прийняли.
Завдяки такому підходу, за два роки Аня не тільки наздогнала у навчанні своїх однокласників, а й має великі успіхи з різних предметів: інформатики, образотворчого мистецтва, праці. Вона навчається на 7-8 балів.
Директорка показала роботи та зошити дівчинки. Коли вона прийшла з дому, то Аня могла писати 2 рядки на одній сторінці, і почати нову. Зараз її зошити нічим не відрізняються від інших. Вона сама пише самостійні, контрольні роботи.
Аня займається малюванням, шиє речі для ляльок та проєктує одяг у програмах на комп'ютері.
Директорка відзначає, що в успіхах Ані - велика заслуга батьків. Бо, щоб не робило місто, школа для дітей, все одно - питома вага у вихованні, розвитку дитини лежить на батьках.
Ані Костенко, вважають в школі, з батьками дуже пощастило. Вони активно займаються розвитком дівчинки: подорожують, відвідують всі міські заходи, концерти, спортивні змагання. Живуть активним та повноцінним життям, що допомагає дівчинці адаптуватися в суспільстві. Школа стала лише ще однією ланкою, яка сприяє в цьому. Але ланкою дуже важливою.
- Такі діти не повинні жити в ізоляції. На фотографіях - коло спілкування Ані. Це її однокласники та друзі, вчителі. Вони допомагають Ані стати повноправним членом нашої спільноти - спочатку шкільної, а згодом, маємо надію, і нашої громади. Саме в цьому і полягає принцип інклюзивного навчання, який робить громаду, місто, країну комфортним місцем для життя всіх її громадян. Але ця ситуація пішла на користь й іншим дітям, бо зробила їх більш добрими, відкритими, турботливими, розуміючими.
За словами вчительки Ані - Сільви Зозулі, у неї є багато грамот та нагород різного рівня - від міського до міністерського. Але найдорожча - це листівка дівчинки, де вона написала ще у 2му класі, з помилками: "Я лублу вас".
Ця зворушлива історія викликала оплески серед присутніх вчителів шкіл Біляївської громади. А отже, є сподівання, що наша громада, рано чи пізно, стане місцем, де кожна дитина зможе знайти своє місце в суспільстві.
