Куди звертатися постраждалим від домашнього насилля. Чому фрази типу “Б’є – значить любить” – хибні

Суспільство вбиває в голову певні стереотипи, які керують нашим життям та впливають на прийняття важливих рішень. “Б’є – значить любить”, “кому ти потрібна будеш з дітьми”, “ти сама винна”. Ці та інші фрази говорять для того, щоб міцно прив’язати жертву до кривдника. Чи можна їм вірити, куди звертатися тим, хто готовий розірвати це коло, розповідає Біляївка.City. 

У 2018 році помічник голови Національної поліції України Андрій Ткачов під час прес-конференції відзначив:

- Можна казати про приблизно один мільйон випадків домашнього насильства в Україні щорічно.

За даними Мінсоцполітики, у 2013-2018 роках 90% тих, хто звертався щодо насильства в сім'ї до органів держави, - це були жінки, 8,5-9 % - чоловіки та 1-1,5 % - діти. Це підтвердила заступниця міністра внутрішніх справ з питань європейської інтеграції Анастасія Дєєва:

- Кожен день поліція фіксує 348 фактів домашнього насильства, і в 70-80% випадків його жертвами стають жінки.

За інформацією Національної поліції України та Міністерства соцполітики  https://tsn.ua

Варто зазначити, що мова далі йтиме виключно про тих, хто живе зі своїм партнером\партнеркою в ситуації домашнього насилля - фізичного, коли людину б'ють, штурхають, стискають до синців, обмежують у пересуванні, морять голодом; психологічного - коли її знецінюють, принижують, викликають почуття провини, хоча для цього немає жодних підстав, маніпулюють її думкою, весь час критикують, порівнюють з кимось не на її користь; економічного - коли позбавляють грошей, змушують відмовитися від роботи, від навчання, від кар'єрного підвищення, намагаються контролювати всі фінанси в родині, блокувати картки тощо; сексуального - коли примушують до сексу без згоди.  

Ми не говоримо про здорові стосунки, які побудовані на любові, повазі, взаємопідтримці, відчутті радості та щастя. 

Чому вони терплять та не йдуть? Одна з причин, на думку авторки статті, криється в стереотипах, які нав’язує їм суспільство.

 

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), насильство над жінками — це світова проблема. Третина опитаних фахівцями ВОЗ жінок заявили, що вони піддавалися насильству з боку їхніх чоловіків. Очолюють список країни Південно-Східної Азії (37,7%). Однак і в країнах Європи, де законодавство максимально захищає права жінок, 23% опитаних мають такий сумний досвід. 38% вбивств жінок в світі — справа рук їхніх партнерів.

В Україні щороку від рук партнерів гине щонайменше 600 жінок. Лише у маленькій Біляївці чи районі за останній рік трапилося декілька випадків домашнього насилля, в яких від рук партнера загинули жінки. Чоловік у Біляївці вбив жінку за відмову кохатися та намагався видати це за її природню смерть, чоловік прийшов до партнерки на роботу, зачинився у приміщенні, та підірвав гранату, у Граденицях батько, захищаючи доньку від домашнього насильника, вбив його. 

І хоча може здаватися, що мова йде виключно про маргінальні пари, які зловживають наркотиками чи алкоголем, ситуація з домашнім насиллям може торкнутися будь-яку родину. 

Розповідає Олена.

- Це мій другий шлюб. Перший чоловік загинув. З другим познайомилася, коли перебувала в траурі. Емоційний стан такий був, що плакала від усього: романтична пісня, пара, мама з немовлям. Бездітною вдовою залишилася у 22 роки. Довелося повернутися до батьків, з якими не дуже мирилася. Батько пив, мама його терпіла. Я її засуджувала. А тут він. Старший за мене на 8 років. Сильний, здавалося, надійний, з гарною роботою, машиною, будинком. Дзвіночки були. Говорив, що так мене любить, що не хоче ні з ким ділити. Я працювала тоді у змінах. Він зустрічав та ставав так, щоб його не було помітно. Виходжу з колегами, і не дай боже, серед них була людина чоловічої статі. Він влаштовував скандал. Вперше вдарив, коли я була вагітною сином. Потім стояв на колінах, плакав, просив пробачення. Палке примирення і тиждень спокою з того часу стали нормою нашого життя. Скандал, шалений секс, тиша і знову скандал. 

Найкраща порада, яку можна дати в цій ситуації: вдарив - збирай речі та йти. Поводьте себе так, наче ти знаходишся в епіцентрі природнього лиха. Треба схопити найцінніше: дітей, якщо вони є, документи, та тікати. Будь-яке "пробач" завтра знову перетвориться в "ти мене довела". 

Запам'ятай, що ці слова - лише мантра для домашнього тирана: я маю право тебе образити, я маю право тебе скривдити, мені нічого за це не буде, ти мене пробачиш. 

Алгоритм дій в цій ситуації Викликати поліцію та фіксувати ситуацію домашнього насилля. Варто зазначити, що в Біляївській громаді віднедавна почав діяти “гарячий телефон” для жертв домашнього насилля. Це програма Біляївської міської ради у партнерстві з Біляївським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Мобільний номер "гарячої лінії" – 0931221726, працює з 09.00 до 17.00.

 

- Так всі живуть, повністю щасливих родин не буває, стерпиться-злюбиться, ти все ускладнюєш, ти просто занадто емоційна, - говорить суспільство голосом стереотипів. 

Втім,  лікарі стверджують, що за будь-яким домашнім терором стоять психічні розлади та залежності (алкогольна, наркотична, ігрова тощо). 

– Будь-який терор у родині – чи то фізичний, чи психологічний – уже є проявом психічних негараздів.  – переконаний головний лікар Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру Костянтин Гаркавий. – Звісно, згідно з презумпцією психічного здоров’я, кожен вважається здоровим, доки не доведено протилежне. Проте насправді багато людей страждає на розлади психіки, не підозрюючи про це.

Згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, 48% опитаних українців цілком задоволені власним життям. При цьому найбільше українці тішаться сім'єю, дітьми, стосунками із оточенням, особистим життям. У травні 2018 року щасливими або скоріше щасливими себе відчували 63% жителів України, 16% почувалися частково щасливими, частково ні, і 17% - нещасливими або радше не щасливими. Зокрема, своєю сім'єю тією чи іншою мірою задоволені 77% опитаних. 

Вчені також дослідили, що саме дозволяє людям відчувати себе щасливими у шлюбі: партнери вміють радіти успіхам і здобуткам своїх половинок, замість того, щоб пасивно їх ігнорувати, вважаю себе кращими друзями, розподіляють всі домашні обов'язки, а не покладають тільки на одного у парі, вони фінансово незалежні.

Часто тут мова йде не про фізичне насилля, а про емоційне, психологічне, економічне. 

Алгоритм дій в цій ситуації В якому б місті ти не знаходилася, ось тут можна знайти контакти найближчих мобільних бригад соціально-психологічної допомоги.  Для мешканок Біляївського району можна звернутися за допомогою до бригад соціально-психологічної допомоги з Одеси. Телефони 0731574936, 0958191189. Національна гаряча лінія з попередження доманшнього насильства - 0(800)500333 або 116123 (з мобільного).

 

Суспільство, яке мислить стереотипами, часто намагається виправдати насилля нібито провокуючою поведінкою жертви. 

- Ти знала, що він прийшов п'яним, у нього на роботі проблеми, вмій змовчати. Він ревнує, бо ти одягаєшся занадто відверто. Він тебе спротивив, бо ти набрала вагу\дуже схудла, приведи себе в формі, він подобрішає, - говорять вони. 

Ті, хто не знає, що для домашнього насилля чи насилля взагалі не потрібен жоден подразник. У 2017 році в Університеті Канзаса відкрилася дуже емоційна виставка. Вона розповідала через одяг 18 історій згвалтування.

Тут одяг, який був одягнутий на жертвах в момент зґвалтування. Від купальника та сексуальної сукні - до джинсів та маленького дитячого плаття. Метою виставки було розвіяти міф про те, що гвалтівнику потрібен привід, провокація для того, щоб напасти. 

Як розпізнати психологічне насилля, що робити в цій ситуації? Раджу послухати інтерв'ю з психологом кампанії “Говори проти насильства” Оксаною Королович. 

 

Головною помилкою у випадку психологічного насилля - буде мовчати. Говоріть, що партнер\партнерка завдає вам болю або дискомфорту своїми словами, і ви не збираєтеся це терпіти. Давайте знати, що ви не дозволяєте так поводитися з собою. Реагуйте, зріло, щиро, нормальними словами. Часто лише страх втратити партнера змушує терпіти психологічний тиск. Але не бійся. Варто боятися втратити в цій ситуації головну людину - себе.  

- Терпи заради дітей, дітям потрібен батько, не розбивай родину, - інколи саме ці фрази змушують жертву бути в травмуючих стосунках. 

Втім є дослідження, які абсолютно не двозначно пояснюють: пережите в дитинстві насильство - це завжди травма для дитини. Дорослі, які виявляють насильницькі дії, часто самі страждали в дитячому віці. Вони відтворюють далі ті моделі, які бачили в родині - постріждалого або кривдника. 

Розповідає Катерина: 

- Я з тих "терпил". Все життя намагалася підлаштуватися. Чоловік жив своїм життя, я своїм. Берегла стосунки заради сина. Все на собі: робота, город, підробітки. Чоловік їжу купував тільки для себе. Давав інколи копійки на комунальні. Займався, чим хотів. Сина не дуже любив. Ігнорував. Потім у нього завелося кохання. Я билася за родину. Він залишився з нами. Часто мене ображав. Ні, не бив. Словами. Порівнював постійно з кимось. Я не красуня, але в свої 43 - ношу речі, як у 17 за розміром. Не маю манікюра, модного одягу, бо не маю, за що купити. Часто називав мене "моя клуша". Сміявся з моїх захоплень. Сина вивчила. Він пішов на роботу - кинув. Набрав кредитів. Тепер вже син мене обзиває. Каже, що ми з батьком йому життя зламали - бідністю, сваркам. А я плачу ночами. Життя прожила абияк.

Якщо один з батьків ображає, принижує, б'є іншого - це не той приклад, який варто формувати для дітей. 

Тут також необхідно намагатися донести ці слова до свого партнера, заручитися підтримкою соціально-психологічних служб та думати, перш за все, за своє здоров'я та емоційно-психологічний стан. 

- Мені соромно, я не можу попросити допомоги, бо всі дізнаються, що в родині проблема, я прошу дітей ніде не говорити про наші сварки, - говорять жінки, які потрапляють в пекло домашнього насилля. 

Суспільство вторить цьому: 

- Не пери брудну білизну на людях, навіщо ти розповідаєш. 

Тоді, як психологи радять: перший крок у подоланні домашнього насилля - це розмова. Спочатку, поки кривдник не переходить до фізичних погроз, з ним. Потрібно пояснювати свої почуття, говорити "стоп" образам, обезцінюючій критиці, ситуаціям, які вас не влаштовують. 

 По-друге, не варто боятися говорити про ці проблеми з фахівцями, чиї координати є в статті. Вони допоможуть оцінити ситуацію з боку, дадуть конструктивні поради, а у разі необхідності, зможуть захистити. 

Також, не закривайся в собі. Часто сімейні тирани намагаються обмежити спілкування жертви з подругами, родиною, колегами. Вони створюють вакуум спілкування, коли жінці немає, до кого звернутися. Руйнують всі контакти та зв'язки. 

Розповідає Аня: 

- Все почалося з того, що чоловік змусив мене кинути роботу. Він казав, все одно твої гроші - це на булавки. Хоча це було не так. До весілля я заробляла середню зарплатню. Мені на одну вистачало. Вдома до мене інколи приходила подруга, мама. Подругу він "відшив", бо я вже заміжня, а у неї одні хлопці в голові та гульки. Потім він сказав, щоб я не запрошувала маму, бо вона погано впливає. У нас сварки були після її візитів. Декрет. Через рік ще один. Я займалася дітьми, грошей він не давав. Забрав картку, куди приходили дитячі. Навіть прокладки купував мені сам. Ті, які дешевші. Якось ми пішли в кіно. А він купив колу тільки собі. Сказав, ніби жартома, що ми з дітьми не заробили. Але можемо надпити його. Я вийшла на роботу, як тільки діти пішли в садок. Заробляю поки що небагато, але достатньо, щоб не просити на необхідне. У мене з'явилися подруги, відновила спілкування з родиною. З чоловіком живу досі. Чи люблю його досі? Сама не знаю. Але впевнена, що у жінки мають бути свої гроші та своє коло спілкування. Навіть найкращих чоловіків повна залежність від них дружини - псує.  

Так каже той, хто намагається залякати. Інколи жінки вірять в це. Хтось, зламавшись, починає пити, хворіти. Хтось перетворюється у тиху мишку, яка годить і служить кривднику, лише б в домі був спокій. Деякі не витримують та йдуть. 

Моя співрозмовниця багато років працювала у лікарні. Тут часто опиняються ті, хто не витримує. Однак в ситуації, коли допомогти їм вже дуже складно. 

- Я запам'ятала одну. Вона теж медик. Розповіла свою історію. Чоловік її бив. Методично. Жорстоко. До кровотеч. До викиднів. Лікарі, колеги, прикривали. Їм здавалося, що її, але, вийшло, що його. Він псих був. Колишній військовий. Жорсткий до солдат, а до неї монстр. Вона почала заглядати у пляшку. Вип'є після роботи і йде додому. Так простіше було виносити побої. Переїжджали багато. Осіли в містечку, де її ніхто не знав молодою та красивою. Вона пила, він її бив, не ховаючись. Йому співчували, красень-військовий, а дружина п'яничка. У неї здоров'я - титанічне. Вранці на роботі, як огірок. Але потім щось зламалося. Так у нас в лікарні і померла. Чого трималася? Каже через дітей. Їх троє у них було. 

- Хочеш допомогти дитині – спочатку допоможи її мамі, - впевнена вінничанка Ольга Череватова, яка створила кризовий центр тимчасового проживання мам з дітьми “Дім Мама”.

У невеличкому будиночку знаходять прихисток жінки з усієї України. Хтось тікає від домашнього насильства, хтось – від матеріальної скрути.

В Одесі за підтримки фонду ООН відкрили центр допомоги для жінок та жінок з дітьми, які постраждали від насилля. Знаходиться він в Одесі за адресою вулиця Педагогічна, 24. 

Всього тут працюватиме два відділення: денне, від центру соціально-психологічної реабілітації "Розірви коло", та притулок для постраждалих від насилля.  Максимальний термін перебування - 3 місяці, втім його можуть подовжити до 6 місяців. В центрі жінки можуть отримати необхідну їм психологічну та емоційну підтримку, щоб почати нове життя. Також соціально-побутову підтримку, медичну, юридичну та інформаційну допомогу. 

В Біляївці працює Координаційна рада з питання запобігання гендерного та домашнього насилля. Сюди також можна звернутися за консультацією та підтримкою. Телефони "гарячих ліній" є вище, там підкажуть, що робити. У випадках, коли є загроза життю та здоров'ю, не вагаючись, звертайтеся до поліції. Навіть в Біляївському районі вже є випадки, коли домашні тирани отримали цілком реальні терміни у в'язниці. 

Головне, пам'ятай - ти не одна. 

(Всі ситуації в статті - реальні, але імена та деякі деталі, що дозволять ідентифікувати людину, в інтересах співрозмовників, змінено – примітка ред.).