11 січня 2025 року виповниться 15 років, як передчасно пішов з життя наш дорогий, рідний Руслан Дубоделов. Прекрасний син, люблячий чоловік, найкращий батько, чудовий друг. Він любив життя, цінував дружбу, вмів приходити на допомогу у потрібну хвилину. Скільки б років не минуло з дня його втрати, нам ще болить….він назавжди залишиться променем світла у наших серцях….
У Руші поєднувалось багато талантів. Він співав, грав на музичних інструментах, влучно жартував, був перекрасним організатором. Перший свій ансамбль він організував ще у школі. А в армії під час конкурсу "Солдатська пісня" здобув звання "Людина оркестр", бо виконував авторську пісню, граючи одразу на трьох інструментах.
У 90-тих роках він створив місцевий ансамбль «Вишневий омут», який швидко здобув популярність.
Він був митцем, благодійником, залишивши по собі гарні справи і спогади.
На жаль, у 2010 році важка хвороба забрала його життя. Але він навіки залишається в нашій пам’яті, в наших серцях.
У ці дні просимо всіх, хто знав Руслана, згадати його тихою молитвою, добрим словом. Царство Небесне його душі.
Авторське, від мами:
Сыночек, дорогой!
Так долго нет тебя средь нас.
И пусто стало на земле,
Ты был как солнца лучик золотой,
Светил для всех и грел сердца
Своим теплом и жаждой жизни,
Безвременно сгорел до тла...
Потери этой нет цены,
Но наша память о тебе
Остается в сердце навсегда!
Письмо с Небес
Привет, мамуль. Ну что за слезы?
Не надо слез мне, хорошо?
Здесь ни жары нет, ни мороза.
Что было, то уже прошло.
Я так хотел душе покоя,
Покой пришел, здесь благодать.
Не плачь, мамуль. Ведь я с тобою.
Меня глазами не видать.
Открой мне душу и невольно
Ее коснусь я невзначай.
Не плачь, мамуль. Мне это больно,
Ты лучше просто вспоминай...
Я буду дождиком весенним,
Я буду небом над тобой.
Господь, даруй ты мне спасенье.
А мамочке пошли покой...
****
Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
Рідні, близькі і чисельні друзі
