У березні 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції оприлюднило результати масштабного дослідження громадської думки. Відповідно до них, питання корупції турбує 71,6% українців і займає друге місце серед найбільших суспільних викликів, поступаючись тільки війні, яка хвилює 89,7% громадян України. Чи можливо подолати корупцію, і як це зробити? Біляївка.City зібрали рішення з усього світу, однак вони не спрацюють без важливих складників.
В чому проблема?
Перш за все, хочемо нагадати, що таке корупція. Повне визначення можна знайти в Законі України «Про запобігання корупції», якщо ж говорити коротко – це зловживання владою, службовим становищем задля отримання будь-якої вигоди: грошей, майна, пільг, послуг, негрошової винагороди тощо.
Корупція може проявлятися в різних формах: хабарництво за ухвалення рішення в інтересах певних людей, вимагання, прийняття винагороди за послуги чи допомогу, які вже були оплачені державними коштами, крадіжки на ремонтах, будівництвах.
У 2023 році Україна отримала 36 балів (чим менше балів, тим гірше – прим.ред.) зі 100 можливих в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index — CPI).
Індекс розраховують на основі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ і дослідницьких центрів. Ключовим показником Індексу є кількість балів, а не місце в рейтингу.
Мінімальна оцінка (0 балів) означає, що корупція фактично підміняє собою державу, максимальна (100 балів) свідчить про те, що корупція майже відсутня. Індекс оцінює сприйняття корупції лише в державному секторі.
Україна з 36 балами займає 104 місце поміж 180 країн. Це поганий результат, який свідчить, що у нас, дійсно, є велика проблема з корупцією.
Для порівняння, найкраща позиція (тобто, там найменше корупції) – у Данії (1 місце), далі йдуть Фінляндія, Нова Зеландія, Норвегія. Найгірші позиції в топ-корупційних країн – у Сомалі (180 місце, антилідер списку), Південного Судану, Венесуели, Сирії (ділять 177 місце).
Якщо говорити відносно сусідів України – то найкраща ситуація з корупцією (тобто, там індекс корупції нижчий) – у Польщі та Словаччині (47 місце у списку), Румунії (63), Молдови та Угорщини (76).
Найближче до нас – білорусь (98 місце, всього на 6 позицій ситуація з корупцією краще). А от ще гірша ситуація з корупцією – у росії, яка в списку найбільш корупційних країн отримала 26 балів та знаходиться в лідерах корупційних країн – посідає 141 місце з 180.
Відзначимо, що масова корупція не може існувати без толерантного ставлення до неї в суспільстві. Люди її підтримують або через участь (дають хабарі), або через байдужість (не засуджують та не намагаються змінити ситуацію).
Муніципальне опитування Міжнародного республіканського інституту (IRI) стверджує, що кожен п'ятий українець, 19% всіх опитаних, давав хабар у медичних закладах, це лідер серед корупційних місць на побутовому рівні, далі в освітніх закладах (йдеться про подарунки), потім в поліції, включаючи дорожню поліцію.
Однак головна причина корупції – слабкі інституції, які дозволяють корупції процвітати, зокрема й відсутність безповоротного покарання за корупційні злочини. Власне, у книзі «Чому нації занепадають» Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон, які навіть отримали за неї Нобелівську премію з економіки у 2024 році, досліджують причини, через які одні країни процвітають, а інші опиняються у стані стагнації чи занепаду.
Автори стверджують, що головну роль відіграють інституції — політичні та економічні. Країни, де інституції є інклюзивними, забезпечують верховенство права, справедливу конкуренцію та захист прав власності, що сприяє розвитку суспільства.
Натомість екстрактивні інституції, які концентрують владу та ресурси в руках еліт, призводять до корупції та соціальної нерівності. Слабкість інституцій, зокрема відсутність прозорої судової системи та дієвих механізмів покарання за корупційні злочини, створює сприятливі умови для процвітання корупції й стримує розвиток країни.
З початку повномасштабного вторгнення рф українські суди ухвалили 6877 вироків у справах про корупцію. Лише в 1,5% справ порушникам призначили позбавлення волі як покарання. А у 2024 році у 98% випадків корупції винним присудили штраф. Це свідчить про слабкість саме інституцій.
Майже щомісяця українці чують про гучні викриття корупціонерів, однак це не сприяє зменшенню корупції. Вчені, які вивчають психологію корупції, прийшли до висновку, що гучні корупційні викриття, які потрапляють у медіа, породжують нову хвилю корупційних дій замість того, щоб зменшити їх. Відомий дослідник Роберт Клітґаард пояснив, що корупція — це не імпульсивний вчинок, а хороший продуманий розрахунок.
Водночас, стверджують дослідники, немає людей\народів, які більше, чи менше схильні до корупції. Навіть якщо поселити умовного новозеландця в Сомалі, то є висока вірогідність того, що він теж почне діяти корупційно під тиском нормалізації корупції в суспільстві. І навпаки, часто в групах українських біженців можна прочитати слова: “Як тут це порішати”, а у відповідь прочитати: “Тут вам не Україна, тут так не працює”.
Нільс Кобіс, засновник глобального антикорупційного подкасту, пояснює: «Якщо помістити людей у правильне середовище з правильними інституціями, можна суттєво знизити рівень корупції, можливо, через швидку адаптацію до того, що відбувається в їхньому (новому — прим.ред.) оточенні».
Більше того, є десятки країн, які мали серйозні проблеми з корупцією, однак змогли їх подолати. Ми зібрали деякі з вдалих рішень, щоб ви повірили: Україна теж може позбутися корупції.
Рішення: як країнам світу вдалося подолати корупцію
Гонконг: скасування «презумпції невинуватості» для чиновників
У 1960-х і на початку 70-х Гонконг був одним із найбільш корумпованих місць на землі, пише Тоні Квок Ман-вай, колишній заступник комісара незалежної комісії з боротьби з корупцією у Гонконгу, спеціальному адміністративному районі Китайської Народної Республіки.
Корупція існувала тут, за місцевим виразом, "від утроби до гробу". Ви могли вирішити будь-яку проблему, купивши це право в місцевих корумпованих органах влади, яких було 94% від загальної кількості.
Так, якщо ви працювали водієм таксі, то могли купити спеціальну наліпку на машину, яка гарантувала, що ви можете порушувати усі можливі правила дорожнього руху без жодного штрафу та покарання. Давати хабаря потрібно було навіть двірникам, щоб вони якісно прибирали подвір'я. Такими всеохоплюючими були масштаби відкритої корупції.
Основним рішенням у подоланні корупції було створення Незалежної комісії з боротьби з корупцією (ICAC). Саме вона протягом п'яти років змогла ліквідувати усі відкриті та організовані форми корупції.
Комісія працювала в трьох напрямках: профілактика, стримування та освіта. Це визначило створення трьох окремих департаментів у складі комісії:
- Відділ операцій: розслідує корупцію та притягає злочинців до відповідальності.
- Відділ профілактики корупції: перевіряє системи та процедури в державному секторі, виявляє можливості для корупції та рекомендує заходи для їх усунення.
- Відділ громадських зв'язків: проводить освітні кампанії серед громадськості, залучаючи людей до боротьби з корупцією.
Завдяки цьому Гонконг відноситься зараз до найбільших антикорупційних спільнот у світі. В Індексу сприйняття корупції наразі знаходиться на 15 місці, обійшовши такі країни як Великобританію, Бельгію, Японію та інші.
Одним із ключових елементів стратегії боротьби з корупцією в Гонконзі є "презумпція винуватості". Згідно з цією практикою, чиновник повинен автоматично доводити, що придбане ним майно було куплено не за хабарі.
Гонконзькі чиновники мають бути готові відповісти за свої активи та джерела доходу, і якщо вони не можуть цього зробити, їх чекає відповідальність, включаючи арешт та судовий розгляд.
Історія показує, що одним із перших високопоставлених осіб, який був заарештований за хабарництво в Гонконзі, став начальник місцевої поліції. Проти нього порушили кримінальну справу, але він встиг виїхати до Лондона. Проте генерал-губернатор добився видачі шефа поліції. Його повернули до Гонконгу, де відбувся суд над корупціонером.
Правда ж, є велика різниця, коли з України тікають топ-корупціонери? У Гонконгу цей арешт послугував потужним сигналом для всіх чиновників про серйозність антикорупційних заходів та невідворотність покарання.
Ще одне важливе рішення: у Гонконзі боротьба з корупцією реалізується через комплексний підхід за участі як держави, так і громадськості. Одним із важливих інструментів є відділ громадських зв'язків (Community Relations Department), який підтримує контакт з місцевими жителями та надає можливість легко подати скарги про корупційні дії будь-якого чиновника.
Дуже велику роль відіграє публічність та незалежні медіа. Усі факти затримання корупціонерів і їх арешту висвітлюються в пресі. Люди стали помічати, що карають високопоставлених чиновників-хабарників та довіряти системі.
Досвід Гонконгу демонструє, що навіть у місцях з високим рівнем корупції можна створити чисте від корупції суспільство. Злагоджена робота влади, громадськості може призвести до справжніх змін у напрямку прозорості та підзвітності.
Естонія: шлях від однієї з найбільш корумпованих країн регіону до лідера прозорості
Якось під час візиту в Естонію, від місцевого гіда ми почули історію про те, як хабарями місцеві чиновники вибороли право Таллінна в рамках підготовки до Літніх Олімпійських ігор 1980 року приймати змагання з парусного спорту.
Начебто таким чином вони хотіли врятувати стару частину Таллінна від запланованого знесення, яке відклали на час Олімпіади, а потім взагалі забули, бо руйнувалася Радянська імперія. Рішення про знесення старого кварталу в Таллінні начебто ухвалили в Москві, яка роками боролася з ідентичністю підкорених республік.
Після відновлення Незалежності Естонія отримала від радянського союзу корупційний "спадок" – централізовану, непрозору систему державного управління з класичним інструментарієм тоталітарної країни: хабарництвом, вимаганням грошей, кумівством, покровительством, розкраданням тощо.
Тііт Мацулевич, Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні (1996-1999) поділився: "Багато людей на пост-радянському просторі думають, що ми мали кращі умови, ніж інші республіки. Однак це не так. Наша економіка була повністю залежна від радянського союзу. Естонія навіть мала гірші стартові можливості, оскільки у неї не було таких ресурсів, які є в Україні".
Однак це змусило Естонію одразу почати масштабні реформи. Вона зробила настільки значний прогрес у подоланні наслідків радянської системи та її руйнівного впливу на розвиток країни, що у 2023 році Естонія займає 13 місце в Індексі сприйняття корупції. Це набагато вище, ніж деякі країни сталої демократії.
Естонія ефективно боролася з корупцією через комплекс стратегічних рішень та систематичних реформ, які були спрямовані на побудову прозорої та ефективної державної системи.
Одним із ключових заходів стала цифровізація та використання технологій. Це те, що Україна почала робити лише останнім часом із запровадженням порталу цифрових державних послуг в Дії. Естонці вже десятиліттями можуть сплачувати податки, реєструвати бізнес і навіть голосувати онлайн, що робить корупційні ризики мінімальними, а систему прозорою.
Крім того, громадяни мають доступ до інформації про витрати бюджету через онлайн-платформи. Ці зміни мінімізували особистий контакт між чиновниками та громадянами, що різко знизило можливість для хабарництва. Також Естонія забезпечила прозорість бюджету та державних витрат, завдяки чому кожен громадянин може контролювати, як витрачаються податки.
Естонія також провела масштабні економічні реформи, включаючи впровадження (“flat tax”, податок з однією ставкою) – фіксований податок на прибуток будь-якого розміру, завдяки якому бізнес може розвиватись, не побоюючись прогресивного оподаткування. Додатково, бізнесам було дозволено не сплачувати податок взагалі в тому випадку, якщо прибуток реінвестується в розвиток компанії. Це дозволило бізнесу працювати без надмірного бюрократичного контролю і страху перед податковими перевірками
Суттєвими були і політичні реформи, де Естонія очистила свою систему від старої радянської номенклатури, замінивши чиновників новим поколінням освічених людей. В Україні, на жаль, спроби відсторонити люстрованих чиновників від управління країною, майже всюди – провалилися. Крім того, були впроваджені закони про антикорупційні заходи та підвищені вимоги до звітності державних службовців.
До речі, система X-Road, ключова цифрова інфраструктура Естонії, яка забезпечує обмін даними між різними державними та приватними інформаційними системами, почала використовується не лише в Естонії, а й у Фінляндії, Ісландії та інших країнах, які переймають досвід цифрової трансформації.
Ізраїль: корупціонер – ворог держави
Ізраїль видновив свою державність у 1948 році, після 2000 років бездержавності. Сьогодні він вважається однією з країн з ефективною антикорупційною системою, яка у 2023 році посідає 33 місце в Індексі сприйняття корупції.
В Ізраїлі корупціонери розглядаються як загроза національній безпеці та економічному розвитку країни. Вони буквально – вороги держави.
Вважається, що вони не лише шкодять державному інтересу, але й підривають довіру громадськості до державних інститутів. Згідно з ізраїльським законодавством, корупція є злочином, який карається жорстокими покараннями, включаючи тюремні терміни та конфіскацію майна.
Усі корупційні злочини тут несуть кримінальну відповідальність. Ізраїльський Кримінальний кодекс (статті 290-291) визначає хабар як будь-яку вигоду в грошах або грошовій формі, яка надається державному службовцю з наміром вплинути на його дії відповідно до його посадових обов'язків. Поняття «подарунок» у законодавстві є дуже широким, і будь-яка вигода може розглядатися як хабар. Також не має значення час передачі хабара — до або після події, або через посередників. Судові рішення, наприклад у справі Holyland, підтвердили цей підхід, де колишній мер Єрусалиму Урі Луполянські був засуджений за отримання значної суми через пожертвування на рахунок благодійної організації, яку він очолював.
Ще одне важливе рішення – немає малих справ, коли справа йде про корупцію. Ось уже кілька років у ЗМІ та у рамках розпочатих кримінальних справ ведеться розслідування у справі дружини прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху — Сари Нетаньяху.
Звинувачення, висунуті проти першої леді єврейської держави, виглядають сміхотворними в українському контексті: найм електрика для резиденції глави уряду без дотримання усіх необхідних процедур (оголошення тендеру тощо).
Потім прокуратуру та громадську думку привернула увага до працівниці, яка була найнята для роботи в резиденції уряду. З'ясувалося, що вона насправді працювала доглядальницею для батька Сари Нетаньяху. А найсмішнішим може здатися звинувачення в тому, що після офіційних банкетів порожні пляшки здавали у пункти переробки скла, а отримані гроші не поверталися до державної скарбниці. Апогей цього скандалу припав на кінець серпня 2017 року. Керівник справ у резиденції прем'єр-міністра (справжній завгосп) звинуватив дружину глави держави в роздуванні фінансових звітів про урочисті заходи, які проводилися у резиденції за кошти держави.
Серйозність звинувачення була настільки великою, що прокуратура надала колишньому завгоспу статус головного свідка. Це означало автоматичне звільнення його від будь-якої кримінальної відповідальності у разі, якщо він також був причетний до злочинів.
Приклад дружини прем'єр-міністра — це тільки один із прикладів того, що стосується єдиного неписаного правила в політичному житті Ізраїлю: як тільки ти прийшов до влади — будь готовий до постійного та пильного спостереження. Кожен твій крок і кожна дія будуть розглядатися під збільшувальним склом, і на будь-який проступок громадскість буде реагувати.
Сінгапур: жорсткий контроль і високі зарплати для чиновників
Сінгапур, місто-держава, яка розташована на островах Південно-Східної Азії, — один із найбільш вдалих прикладів боротьби з корупцією. Хоча вони набили багато гуль на шляху до вирішення проблеми. У 1960-х роках країна була надзвичайно корумпованою. Це була одна з найбідніших країн світу.
Рішенням стало створення Бюро з розслідування корупції (CPIB), яке отримало широкі повноваження для розслідування та покарання корупціонерів, незалежно від їхнього статусу. Сінгапур також запровадив високі зарплати для державних службовців, щоб зменшити спокусу хабарів, та суворі покарання за корупційні злочини.
Уряд Лі Куан Ю сформував культуру нульової толерантності до корупції, був змінений застарілий, 20-річний "Закон про боротьбу з корупцією" – розширили визначення хабара так, що воно стало включати будь-які блага, що мали якусь вартість.
Поправки до законів дали широкі повноваження слідчим, включаючи пошук, арешт та дослідження банківських рахунків і банківських документів підозрюваних та їхніх дружин, дітей і агентів. Відпала необхідність доводити, що хабарник дійсно мав можливість надати необхідну послугу. Податкові інспектори зобов'язані були надавати будь-яку інформацію, що стосувалася підслідного.
Основна зміна в законі давала можливість судам трактувати той факт, що підозрюваний жив не у відповідності своїм офіційним доходам, чи володів благами, яких він не міг придбати за свій дохід – як підтвердження того, що підозрюваний отримував хабарі.
До речі, саме даний принцип ліг в основу статті 20 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, прийнятої резолюцією 58/4 Генеральної Асамблеї у 2003 році, пише УП з посиланням на мемуари прем'єр-міністра Сінгапуру.
Дача завідомо неправдивих свідчень у справах про корупцію стала кримінальним злочином, що карається тюремним ув'язненням і великими штрафами. Суди отримали повноваження для конфіскації майна, здобутого внаслідок корупційних дій.
Яскравим підтвердженням серйозності намірів у боротьбі з корупцією стало притягнення до відповідальності кількох міністрів.
Окрім кримінальних покарань для корупціонерів, важливу роль відіграло також змінене ставлення суспільства до корупції. Було необхідно викорінити сприйняття хабарництва як норми. Уряду ПНД вдалося донести до людей, що корупція в уряді — це загроза для всього народу.
Данія: як стати першою країною серед тих, хто має мінімальний рівень корупції?
Transparency International вказує, що Данія вже кілька років поспіль займає позицію однієї з найменш корумпованих країн у світі. Ключ до цього успіху – системний підхід до боротьби з корупцією, який поєднує ефективне законодавство, прозорість фінансових потоків та залучення громадськості. Це три складові без яких не можливо досягнути системних змін.
Це не лише питання законодавчих актів або інституційного контролю, але й глибоко вкорінена моральна та етична норма, яка пронизує всі аспекти життя — від державного сектору до приватного бізнесу та громадських відносин.
Самі данці мають пояснення, як їм вдалося запровадити таку культуру:
1. Данська модель суспільства
Данія є однією з найбільш рівноправних країн у світі. Соціальна система забезпечує здоровий баланс між роботою та особистим життям, а також доступ до охорони здоров'я для всіх. Основними цінностями данського суспільства є індивідуальна свобода, рівність, повага, толерантність та взаємна довіра, які плекаються через медіа, через державну політику. До речі, Данія також кілька років поспіль очолює рейтинг найщасливіших націй світу. Корупція – це завжди про надмірне споживання, яке не робить людину щасливішою. Данці за помірне споживання та зосередження на справжніх цінностях: спілкуванні з рідними, теплі вечори з книгою, функціональний простір, довговічне використання якісних речей, здоровий спосіб життя, вміння насолоджуватися моментом.
2. Соціальна відповідальність корпорацій (CSR)
Низькому рівню корупції також сприяє посилена увага до соціальної відповідальності бізнесу. Антикорупційна стратегія в рамках CSR-політики компаній стає важливим маркером їхньої репутації та бренду. Це сприяє тому, що компанії дотримуються високих стандартів доброчесності та законності.
3. Сильна правова система
Данія має ефективний законодавчий фундамент, який передбачає покарання за широкий спектр корупційних дій. Судова система в країні є незалежною та ефективною, що дозволяє справедливіше розглядати справи та притягати корупціонерів до відповідальності.
4. Прозорість бюджетної інформації
Інформація про державний бюджет доступна для громадськості, що дозволяє краще управляти державними коштами. Також важливо залучати громадськість до бюджетного процесу, що допомагає мінімізувати випадки розкрадання бюджетних грошей та покращувати ефективність витрат.
5. Сильні медіа
Моніторинг ЗМІ за діяльністю держави та приватного сектору знижує рівень корупції. Страх публічного осуду та поганий імідж стають вагомішими за будь-які спокуси до корупційних дій.
Разом з тим, навіть Данія не позбавлена корупційних скандалів. Це до теми, що немає ідеальних людей, які потрапляють в неідеальне середовище.
Данія стикається з випадками звинувачень у хабарництві серед компаній та чиновників, які працюють у інших країнах. Приклади включають спроби підкупу в М'янмі та звинувачення американською прокуратурою датських компаній у корупції в рамках програми "Нафта в обмін на продовольство". Одним із найбільших викликів стала інформація про можливе відмивання понад $30 мільярдів через естонське відділення Danske Bank, що походило з росії та інших країн СНД.
Тобто, як бачимо, проблему корупції неможливо повністю викоренити, але суттєво зменшити її масштаби цілком реально.
Головними рішеннями у подоланні корупції є впровадження сильного антикорупційного законодавства, забезпечення прозорості бюджетного процесу, створення незалежної судової системи, активна участь громадянського суспільства та медіа у контролі за діяльністю влади, розвиток корпоративної соціальної відповідальності, міжнародна співпраця для боротьби з транснаціональною корупцією, а також формування культури нетерпимості до хабарництва через освіту та громадські ініціативи.
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
