Протягом останніх трьох років світ дізнався про Україну більше, ніж за десятиліття до того. Україні доводиться шаленими темпами розвінчувати міфи про себе, відвойовувати свою суб'єктивність, показувати себе справжньою – не шараварно-радянською, а країною з давнім та різноманітним корінням, яка має винахідливість, високий рівень пристосування до змін. Відкритися світові можна, якщо активно з ним комунікувати, показувати себе через призму погляду окремих людей. Однак чи багато іноземці наважаться приїхати до України через війну та загрозу життю? Розповідаємо про тих, хто доїхав навіть до Біляївки та сіл громади.
У 2021 році, перед повномасштабним вторгненням, до України приїхало понад чотири мільйони іноземців — на 26% більше, ніж у 2020. Україна була для них безпечною країною, переважно, 29% приїжджали заради відпустки, дозвілля та відпочинку. Ще 2,9% прибули до України в ділову поїздку, 22,4% опитаних відвідували рідних та друзів, 11,7% іноземців приїжджали на лікування. Іноземні гості подорожували, переважно, родинам, великими компаніями друзів, у складі туристичних груп.
Повномасштабна війна все змінила, однак іноземці все одно приїжджають попри ризики. У 2022 році кількість іноземних гостей впала до 2 млн, а вже у 2023 повернулася на довоєнну позначку, країну відвідали близько 4 мільйонів іноземців. Більша частина візитів були професійними: це надання гуманітарної допомоги, організації евакуації, донори для різних об'єктів відбудови, військові журналісти, дипломати. Однак зараз зросла частка людей, як би цинічно це не лунало, які цікавляться військовим туризмом. Є й такі, кому просто стало цікавим, як живе країна, про яку вони так багато чули з телебачення.
Дуже багато іноземних делегацій приїздить в Одесу, а от що їх могло зацікавити у Біляївській громаді?
Шлях до рідних коренів: подорож Роберта Лоренца в Мирне
У січня 2023 року село Мирне (колишній Фрейденталь) відвідав Роберт Лоренца, який приїхав з Німеччини, щоб дослідити історію своєї родини. За словами Роберта, саме в цьому селі народились його дідусь, бабуся, тато та тітка. У 1944 році родина покинула Фрейденталь і переїхала до Німеччини, звідки їх пізніше вислали до Казахстану. Однак для Роберта головною метою було не лише дослідження архівів, а й можливість побачити місце, де розпочалась історія його родини, розказати про це місце батькові, Сімону Лоренцу.
Роберт Лоренц
Його історія є підтвердженням того, як важливо кожному з нас знайти своє джерело, коріння, незалежно від того, скільки часу минуло. Він був дуже втішений, як в селі зберігають пам'ять про німецьку історію Мирного.
Про нас треба знати в Африці: як Україна у вогні рятує світ від голоду
На початку року 4 березня до села Мирне Біляївської ОТГ приїхали журналісти з Південної Африки та Великої Британії. Метою їхнього візиту було зняти відеосюжет, щоб показати, як в умовах війни продовжують працювати сільськогосподарські підприємства в Україні, зокрема в Одеській області. Бо навіть під час виснажливої війни Україна продовжує годувати своїм зерном світ. В Африці про нас мало, що знають, і про ті надважкі зусилля, які робить країна, щоб під ракетами та бомбами вирощувати пшеницю.
Зустрічав журналістів староста села Мирне Володимир Осадчий. Він поділився, що іноземні журналісти були вражені не тільки тим, як місцеві фермери продовжують працювати, незважаючи на небезпеку, а й їхнім оптимізмом та винахідливістю.
"Попри всі труднощі, люди тут працюють. Якщо літають ракети, дрони, якщо лунають тривоги, фермери не складають руки, це їх дуже вразило," — зазначив староста, описуючи реакцію журналістів.
Зустріч старости села Мирне Володимира Осадчого з журналістами з Великої Британії та Африки
Вони зустрілися з двома місцевими фермерами, Володимиром Схабіцьким та Віталієм Біланом, які розповіли про свої підприємства. Віталій Білан навіть запросив гостей на екскурсію, продемонструвавши технології вирощування рослин та поділившись планами щодо розширення виробництва.
Журналісти ставили багато запитань щодо того, як вдається працювати в таких складних умовах, коли село неодноразово піддавалося ворожим атакам. Найбільше їх здивувала стійкість місцевих людей. Вони дізналися, що навіть зростання цін на матеріали та нестача робочої сили, обстріли села, не зупиняють фермерів. Попри ризики, вони продовжують працювати, забезпечуючи продукцією не лише регіон, а й всю країну.
Особливу увагу іноземців привернули теплиці з квітами, які фермери вирощують навіть під час війни. Для журналістів це стало справжнім відкриттям, адже вони були здивовані тим, що люди в такі складні часи купують квіти і продовжують займатися бізнесом. Координатор журналістської делегації Артем Перфілов зазначив, що для деяких країн, зокрема для Південної Африки, Україна є мало відомою, тому побачене стало для них справжнім відкриттям — від повсякденного життя українців до розвитку малих підприємств у таких складних умовах.
Делегація іноземних журналістів у селі Мирне Одещина, СФГ "Пан Білан"
Іноземні журналісти відзначили не лише стійкість, але й загартованість людей, які не виїжджають з села, а залишаються працювати і вірять у перемогу, попри всі труднощі. Це свідчить про незламний дух українців, які продовжують жити і розвиватися навіть у найскладніших умовах війни.
Цей візит не лише підкреслив важливість сільського господарства для економіки, але й показав, як українські фермери та підприємці, незважаючи на постійну загрозу, продовжують забезпечувати країну та розвивати свою діяльність.
Пізніше світ побачили десятки публікацій про маленьке та мужнє село Мирне, Біляївської ОТГ. У видання "Бізнес в Африці" цитуються слова фермера Володимира Схабіцького, який господарює в селі Мирне вже понад 30 років. Його обвітрене обличчя відображає роки важкої праці, помічає журналіст Кріс Бішоп, але випробування останніх двох років, він називає найважчими у своєму житті. Однак, незважаючи на ці труднощі, фермер не здається і продовжує працювати, щоб забезпечити село і країну необхідними продуктами.
Місія волонтерки Маурін Хавенар в Україні
Маурін Хавенар — медсестра з Нідерландів, яка вже вісім разів приїжджала в Україну з початку повномасштабного вторгнення, аби надати медичну допомогу та поділитися досвідом. Вона представляє громадську організацію "Християнська місія "Нове життя" і працює в Біляївській міській лікарні, допомагаючи місцевому медичному персоналу та покращуючи рівень медичних послуг.
Маурін має багатий досвід роботи в клініці міста Хронінгем (Нідерланди), де налічується 14 500 співробітників. Її профіль включає гастроентерологію, нейрохірургію, трансплантацію органів і внутрішні хвороби. Вона також має бакалаврський ступінь з міжнародної охорони здоров’я, кваліфікацію високого ступеня догляду та диплом медсестри-трансплантолога. Її досвід роботи включає лікування ран, дренажів, катетерів та багато інших процедур.
У рамках міжнародної співпраці з обміну досвідом Маурін активно співпрацює з медичним персоналом Біляївської лікарні, вивчаючи потреби закладу для покращення його матеріально-технічної бази.
Маурін Хавенар — медсестра з Нідерландів
Добродії благодійного фонду з Румунії
Представники Благодійного Фонду «АНА» з Румунії приїжджають до Біляївської багатопрофільної лікарні, щоб передати медичне обладнання та вироби медичного призначення, які допоможуть покращити якість медичних послуг для населення Біляївської громади. Їхня мета — продовжити підтримку лікарні та надавати необхідну допомогу, що особливо важливо в умовах війни. Також вони прагнуть співпрацювати з місцевим медичним персоналом, вивчаючи потреби закладу для подальшої підтримки.
Також з Румунії до Біляївки приїжджали представниками благодійної організації "Fundatiа Ana". Під час візиту вони передали Біляївській лікарні допомогу у вигляді розхідних медичних матеріалів.
Представник організації Юрій Бо поділився враженнями від міста та області. Гостей з Румунії вразило, що навіть у цей важкий час кожен шматочок землі, яку вони бачили дорогою, вже оброблений і засіяний, а на деяких полях ще працює техніка. Один із гостей зазначив: «Це радість для душі та очей, що люди продовжують працювати, незважаючи на все, і вірять у майбутнє».
Особливо гостям сподобалося повітря в Біляївці, яке вони описали як «м'яке, оксамитове», а також чистота міста і доглянуті будинки. Вони відзначили комунікабельність місцевих мешканців. «Вранці ми пішли на каву і змогли поспілкуватися з місцевими. Вони були відкриті, підказували, де що купити. Це приємно і захоплює, що навіть під час війни люди не замикаються, а залишаються щирими і готовими допомогти».
Гарні сусіди приїжджають до нас з миром. І таким сусідам ми завжди раді, правда ж?
Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook, Instagram, Viber та Youtube, про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.
А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇
