Черешню, яку вирощують у Троїцькому, знають далеко за межами села. Місцеві сади та смачна ягода – це перше, що спадає на думку, згадуючи це село в Біляївському районі Одеської області. Все про черешню знає місцевий мешканець, садівник із 26-річним стажем, Микола Матвійчук. Він розповів нам, що найстарші дерева черешні з’явилися тут ще до ІІ-ої світової війни, які сорти подобаються одеситам та про складнощі з продажами.
- Саджати черешню масово стали тому, що у нас сприятливий регіон і родючий грунт, - розповідає Микола Матвійчук, - черешня наливається сонцем і набирає максимум смаку. А от коли тут з’явилися перші дерева, точно не скажу, але бачив у людей дерева, яким 40 та більше років. Є й такі, що посаджені ще до ІІ-ої світової війни.
Наш співрозмовник розповів, що він захопився цією професією зі школи, де працював гурток садівництва.
- Нас вчили прищеплювати плодові дерева, доглядати за ними. Також за рослинами, мене це захоплювало.
Попрацювати коло дерева доводиться немало, а прибуток від садівництва невеликий. Закладка саду починається з пошуків саджанців. Треба знати перевірені місця, де продадуть якісні сорти. Бо врожаю доводиться чекати 7-8 років. Тому важливо не помилитися вже на моменті вирощування дерева.
Потім обприскування, боротьба зі шкідниками, обрізка для формування крони, полив, підкормка.
Деякі домоволодіння самі прищеплюють саджанці. Тож тут варто мати хоча б якесь розуміння агротехнічних наук.
Поливають зараз крапельним способом, але тим, у кого сади на пагорбах, доводиться й сьогодні підвозити воду технікою.
- Праця важка. Якщо порахувати все, що вкладаєш, всю працю, то якщо чверть прибутку від цього маєш – це вже добре.
Для того щоб отримати прибуток, необхідно мати великий сад, але ніколи не знаєш, який рік буде вдалим.
- Зараз важко з реалізацією продукції. Обсяги великі, а купують мало. Тому зі 100 деревами можна бути у прибутку, а з 400 пролетіти. Тут або пан, або пропав. Кожного року різний врожай.
При гарному догляді з одного дерева, розповідає Микола Матвійчук, можна зібрати від 50 до 80 кілограм. Але тут і погода має допомогти. В історії сельчан бували роки, що через надмірні дощі всі надії на врожай пропадали повністю.
Троїцька черешня - в ній саме сонце та енергія природи
Набравши надмірну кількість вологи, черешня лопалася, її не можна було транспортувати до ринків та магазинів. Доводиться викидати.
Але найбільшою проблемою Микола називає збут.
- Українці стільки черешні не потребують, скільки ми збираємо за сезон. Створюють конкуренцію турецькі та інші закордонні виробники, які заполонили супермаркети та магазини. Хоча з нашою, троїцькою, черешнею не йдуть в жодне порівняння. Вона соковита, смачна, ароматна, налита сонцем та енергією нашої української землі.
Працює в саду Матвійчук сам та залучає родину. Винаймає помічників тільки в сезон збору врожаю.
Каже, що на роботу його надихає дружина. В аграрному бізнесі все залежить від примх природи. Тому жіноча підтримка та мудра порада, втіха – часто стає в нагоді.
Ще один важливий момент, який варто враховувати – це закупка підкормки, засобів проти комах. Вони всі іноземного виробництва, тож реагують на всі коливання долару. Але продавати доводиться у гривні. Це теж б’є по кишені.
Хтось з сельчан продає черешню на ринку, хтось зміг домовитися з супермаркетом.
- Я багато років здаю черешню у супермаркети, - розповідає садівник, - У цьому випадку прибуток йде за рахунок гарного вигляду товару і його кількості. Навіть якщо іноді ціна нижче за ринкову оптову, це зручніше і вигідніше, бо маєш постійного клієнта.
Троїцька черешня обов'язковий елемент оформлення на всіх сільських святах
Поки що в селі не має ініціативи якось брендувати та рекламувати продукцію, хоча вона могла б за рахунок цього стати ще більш відомою. А це додана вартість, яка б могла окупити важкий труд жителів Троїцького.
Своїм улюбленим сортом черешні садівник називає мелітопольську пізню.
- Це один зі старих сортів, дуже смачний, м’ясистий, соковитий. А ще він добре переживає доставку і не тріскається від дощів.
Різні смаки у жителів Одеси та столиці, вважає Микола.
- В Одесі люблять красивий зовні товар, а у Києві ставлення до цього інше - там цінують більше смакові якості.
Троїцька черешня для багатьох родин в селі стала чи не основним джерелом прибутків та підробітків. Тому тонкощі та секрети догляду передаються з покоління в покоління.
Микола Матвійчук в своєму саду
- Я не проти, якби і мої діти займалися цією справою. Праця на землі завжди була почесною. Головне, щоб був ринок для продажу та, можливо, навіть експорту. Тоді це буде і для душі, і для заробітку.
Фото Катерини Богославець
