18 березня 2024 року виповниться рік, як пішла з життя наша дорога і рідна людина, найкраща сестра, мама, бабуся, тітка – Іванченко Алла Василівна. Вона була дуже добра і чуйна, мудра і любляча, надзвичайно сильна духом і велика оптимістка. В нашій пам’яті і серцях вона назавжди залишатиметься саме такою. Всі, хто знав Аллу Василівну, згадайте її добрим словом і тихою молитвою.
Алла Василівна народилась 28 серпня 1947 року, їй було 75. Вона була старша з трьох сестер. Лідеркою серед них, завжди відчувала на собі відповідальність за своїх близьких і рідних. Була чудовою мамою, найкращою бабусею, сама виховала онуку, уважною тіткою і турботливою хрещеною. Завжди підтримувала і приходила на допомогу.
З такою ж відповідальністю вона ставилась до своєї улюбленої роботи. 49 років пропрацювала вчителем, понад 20 років очолювала Біляївську другу школу.
Одна з її особливих рис – оптимізм. Вона ніколи не опускала руки і знаходила рішення навіть у найскладніших ситуаціях, як в особистому житті, так і на роботі. Так само до останньої секунди вона вірила, що переможе хворобу, і все буде добре…
Алла Василівна під час святкування свого останнього ювілею 75 років
На жаль...Її вже немає поруч з нами, але вона продовжує жити в наших серцях, спогадах. Ми так само безмежно любимо її і вдячні за її любов та турботу. Віримо, що її світла душа наразі з Богом, а нам залишається згадувати її з вдячністю та молитися за Царство Небесне.
Просимо в день її пам’яті розділити цю молитву з нами, згадати Аллу Василівну щирими, добрими словами.
Любимо, пам’ятаємо, сумуємо….
Усі рідні та близькі
