У ніч з 5 на 6 березня село Усатове потерпало від масованої дронової атаки. Склалося враження, що тієї ночі всі дрони, випущені росіянами, летіли чи то транзитом, чи то цілеспрямовано саме сюди. За два роки війни жителі звикли до постійних "косметичних" і масштабних ремонтів. Проте цього разу наслідки стали значно більшими. Декілька будинків пошкоджені настільки, що проживати в них стало неможливим. Одна з постраждалих родин не так давно пройшла важкий шлях випробувань, коли змушені були рятувати життя чоловіка. Тепер вони мають відбудовувати своє життя.
Ніколи не ігнорували сигнал тривоги
Родина Стоянових – батько, мати, двоє дітей – під час повітряної тривоги завжди переходить у коридор. Там немає вікон, і розташований він саме в середині будинку, має дві стіни з обох боків.
У ніч з 5 на 6 березня було гучніше, ніж зазвичай. Дім трясло. Діти, наче відчували щось. Коли почалася тривога, вони сильно злякалися, почали плакати, кричати. Мати дітей Катерина намагалася їх заспокоїти.
— Моя мама, яка живе поряд, через город, почула крики дітей, — згадує Катерина, — вона прибігла до нас, щоб разом у неї пережити тривогу. Ми швидко пішли до мами, зібралися всі в найдальшій кімнаті, яку вважаємо найбезпечнішою. І ледь зайшовши, почули потужний вибух. Ми не думали, що вибух був на нашій ділянці. Те, що сталося, побачили вже згодом, – розповіла Катя.
Будинок, в який родина вкладала багато любові, тепла, турботи – виглядав, як поранена пташка. Вибиті вікна, пошкоджені двері, місцями обвалена стеля. У ванній посипалася кафельна плитка, пошкоджена сантехніка. Побитий дах, потріскані стіни, які місцями розійшлися.
Таким побачили будинок вранці родина Стоянових з села Усатове
Шматки даху злетіли з покрівлі
У будинку немає жодного вцілілого вікна
Від потужного вибуху деякі стіни відійшли від основної конструкції
У цій кімнаті, зазвичай, переховувалася родина під час повітряної тривоги
Вхідні двері
Ванна кімната
Кімната дитини
Доля випробує на міцність
– Нещодавно мені довелося рятувати чоловіка, – розповідає Катерина. – Тому я все сприйняла з холодною головою. Головне, що ми всі живі! Важко сприймати реальність. Ти дивишся на все, ніби у сні. Але це перші хвилини. Потім приходить усвідомлення, що головне, що ми вижили.
У липні 2021 року чоловік катерини Ігор отримав важку виробничу травму. Лікарі не давали жодних шансів на одужання. Ніхто в Одесі і області не брався за лікування. Катерина збирала інформацію вдень і вночі. На руках ще було двоє малолітніх дітей. Але вона, стиснувши кулаки, виборювала життя свого чоловіка в буквальному сенсі.
Було прийнято рішення лікуватися в науково-практичному центрі нейрореабілітації “Нодус” на Київщині. Це великі витрати. Катерина стукала в усі можливі і неможливі двері. Усатівці активно долучилися до збору, також були виділені кошти сільською радою. Але щомісяця чеки на лікування були великими. Переривати лікування не можна. Катерині допомогли в БФ “Корпорація монстрів”, за що вона їм надто вдячна.
За пів року боротьби, складнощів, різних діагнозів, перенесеного захворювання COVID, як і обіцяли в клініці, Ігоря поставили на ноги. Через фінансові складнощі подальше лікування перемістилося в місто Одесу. Без реабілітаційної підтримки здоров'я чоловіка починає погіршуватися, а цього допустити не можна. І Катерина постійно дякує всім, хто продовжує їх підтримувати.
Війна принесла нові випробування. Необхідно продовжувати реабілітацію чоловікові, але нині ще й думати про відбудову будинка.
Найважча – перша доба
Перша доба після обстрілів була важкою, каже Катерина, усвідомлення масштабу проблеми, турбота про родину, про дітей, які важко пережили побачене. Численні комісії з обстежень руйнування.
Знову підтримкою стали люди, односельці та всі небайдужі. У селі організувализбір коштів. Бо першочергово необхідно перекрити дах, щоб врятувати будинок від весняних опадів. Так само треба затулити вибиті вікна, двері. Потурбуватися про вціліле майно.
З даху будинку тепер видно небо
– Швидку фізичну і матеріальну допомогу надала благодійна організація “10 квітня”. Це надзвичайні люди, які опинилися поряд у складний для нас момент, підтримали не словами – обіцянками. Вони відразу приступили до справи, – каже Катерина.
Наразі родина проживає у батьків. У власному будинку перебувати небезпечно і неможливо, щонайменше до настання тепла. Діти потроху заспокоїлися.
– Я не маю права розкисати. Та й не можу. Якщо моя родина буде бачити мене сумною і безпорадною, поселиться зневіра, тоді ми не справимося. Навіщо було стільки боротися раніше? Так, часом накочує, буває надто важко. Але глибокий вдих-видих, і крокуємо вперед. Ми живі. І це головне, - резюмує Катерина.
Ця молода жінка надихає своєю стійкістю і мудрістю. Хочеться побажати їй лише найкращого. Родині Стоянових з села Усаттове бажаємо найскорішого відновлення будинку. Вони знають ціну життю, вірності і любові.
Підтримати родину матеріально можна на картки Приватбанку, адресат Катерина Стоянова:
5168 7520 1224 1744
5168 7451 0394 4390
