Боярка – невелике місто у Фастівському районі на Київщині. Третій рік поспіль місцева благодійна організація “Фонд Боярської громади” проводить конкурси проєктів з різної тематики. Навесні, традиційно, конкурс присвячений покращенню публічних просторів, благоустрою та пом’якшенню кліматичних змін. Фішка конкурсу в тому, що гроші призового фонду збирають боярчани, вони ж визначають переможців.
У чому проблема: як залучити людей до активності
Біляївка.City поспілкувалися з боярчанами та розпитали, як їм вдалося переконати мешканців гривнею долучитися до перевтілення свого населеного пункту – навіть у такі складні та темні часи, не посваритися за три роки, як часто це буває в ситуації публічних фінансів, та надихати інших своїм прикладом дотримуватися культури благодійності.
До повномасштабного вторгнення українці були не дуже активними в житті своїх громад. Війна змінила тренд – у 2023 році українці донатили в 3 рази більше, ніж торік стверджують у прес-службі monobank. Кількість донатів збільшилась до 27,4 млрд гривень, проти 8,5 мільярдів минулого року. Кількість тих, хто донатить за 2023 рік становить 5,4 млн донорів, проти 3 млн у 2022 році.
Водночас у громадах так само небагато активістів. Більшість людей – пасивні, їх важко вмовити долучатися до життя громади. Активісти тягнуть на собі віз проблем, сваряться час від часу з місцевою владою, але часто замість підтримки, отримують осуд та зневагу. Люди рахують скільки грошей вони "вкрали", підозрюють у лобіюванні своїх інтересів. Таке ставлення призводить до вигорання активістів, накопичення проблем, які місцеві ради не в стані вирішити без опори на громаду.
Як повсюди в Україні, у Боярці зараз основні донати від благодійників йдуть на підтримку армії. Втім активні боярчани не відмовилися від ідеї проводити спільним коштом конкурси проєктів для розвитку свого міста.
– Найбільш авантюрним було оголосити конкурс з озеленення міста, який ми почали реалізовувати минулого року, в розпал обстрілів росіянами енергетичної інфраструктури, – розповідає представниця правління фонду Лідія Савенко, – люди нас запитували, чи все з нами в порядку: невідомо, як тут зимувати будемо, як жити без світла, а ви тут вирішили не просто садити дерева, ще й залучили до проєкту ландшафтну дизайнерку, щоб правильно обрати породи, згрупувати дерева у композиції.
Неочікувано екологічний проєкт виявився дуже успішним та життєстверджувальним. Громада Боярки висадили не одну сотню дерев, робили це все своїми руками, мешканці були дуже вдячні, що змогли відволіктися від новин хоча б на кілька годин. Акція подарувала надію, що життя продовжується, а після перемоги вони зможуть повернутися до “нормальності”.
Як Боярці вдалося: механізм рішення від задумки до реалізації
За ініціативою Фонду Боярської громади стоїть засновниця та адміністраторка Фейсбук-групи “Боярка. Боярське земляцтво” Марія Кириленко, яка поділилася секретами залучення мешканців міста до активної участі в житті своєї громади.
Активісти фонду
У Боярці, передмісті Києва, багато людей працюють у столиці. Люди поверталися додому та бачили, що тут є набагато менше можливостей для дозвілля, цікавого проведення часу, розкриття своїх талантів та ідей. Це незадоволення життям обговорювалося у соціальних мережах. Водночас, міська рада пояснювала, що на всі ідеї у громади не вистачає бюджету. Є першочергові витрати: школи, дитсадки, утримання інфраструктури. Загалом, банальна ситуація.
Опора на сучасні технології
– Все почалося з того, що в групі “Боярка.Боярське земляцтво” я запитала в учасників, чи готові вони фінансово підтримати реалізацію якихось невеликих проєктів, – розповідає Марія Кириленко, – навіть запитала, яка сума була б для людей посильна. Коли люди почали відповідати, я дуже цим надихнулася. Виявилося, що вони готові підтримувати ініціативи з власної кишені, пропонувати та втілювати ідеї.
Марія Кириленко пояснює, що перше, що потрібно зробити, – це згуртувати людей, зібрати їх в одному місці. Власне, таким віртуальним місцем стала Фейсбук-група “Боярка. Боярське земляцтво”.
Зараз група налічує близько 22000 учасників – це нинішні мешканці Боярської міської територіальної громади та уродженці населених пунктів Боярської громади, які живуть у різних країнах світу, але продовжують спостерігати за життям свого населеного пункту та підтримувати в добрих справах.
Цю ініціативу Марія Кириленко назвала “ БЗкошт”. Наступним кроком стало створення положення конкурсу та обговорення його зі спільнотою. Там прописана вся процедура – як збираються кошти, як відбувається подача проєктів, голосування, реалізація тощо.
– Паралельно ми шукали легальні шляхи роботи з з публічними коштами, – пояснює активістка, – нам і пощастило почути про Національну мережу локальної філантропії, яка об’єднує близько двадцяти фондів громад України, і ми вирішили організуватися саме в благодійний фонд і досить швидко вступили до Мережі. Весь час у своїй активності ми спираємося на сучасні інформаційні технології – це групи в соціальних мережах, загальна для всіх, закрита для донаторів проєкту та сайт, де є опис поданих та реалізованих проєктів.
Ідея боярського спільнокошту полягала в тому, щоб кожен бажаючий міг задонатити певну суму на рахунок фонду для реалізації корисних ідей. Наразі, щоб стати членом Клубу благодійників БЗ (спільнота донаторів, яка визначає переможців), потрібно донатити регулярно протягом року від 50 гривень на місяць, або 300 гривень за півроку чи 600 гривень за рік.
Коли фонд збирає певну суму – він оголошує серед громади конкурс проєктів. Боярчани збираються ініціативними групами, надсилають свої проєктні пропозції на конкурс. У разі перемоги, Фонд фінансує їх проєкти. Цьогоріч у весняному БЗкошті – це 5000 гривень на один проєкт, планується підтримати щонайменше 4-5 проєктів, але збір коштів ще триває, і є надія, що профінансованих проєктів буде більше.
Секрет успішності боярського спільнокошту
Їх кілька, перелічує Марія Кириленко. Перший – це довіра, яка формується кількома чинниками. У багатьох учасників міських конкурсів громадських проєктів часом виникає підозра щодо неупередженості конкурсної комісії. У Боярці більшість проєктів-переможців обирають самі донатори. Жодних журі, депутатських комісій, кумовства тощо. Люди зібрали гроші, і вони ж визначають, який з поданих проєктів є більш цікавим для громади.
Другий запобіжник недовіри, це постійне прозоре інформування: скільки грошей зібрали, як витратили, що купили. Після надходження проєктів, організатори:
- створюють для кожного індивідуальний опис,
- присвоюють проєкту номер,
- розповідають про нього,
- дають в кінці інформацію про реквізити, як стати благодійником.
Інколи саме це спонукає людей ставати донаторами. Вони бачать сильну, цікаву ідею, хочуть, щоб вона реалізувалася, і готові її профінансувати. У рамках конкурсу “БЗкошт” перемагали проєкти з різної тематики.
Третій секрет успішності спільнокошту – якісна комунікація про хід реалізації проєктів в групі “Боярка. Боярське земляцтво”. Люди бачать, на що пішли їхні донати, який вплив вони мали на життя спільноти, міста. Це спонукає їх підтримувати активність, а також генерувати свої ідеї.
Є у фонда постійний донатор з Японії – Йосуке Кігава. Боярчанка Надія Рачкова давно проживала в Японії, змогла залучити до донаторства Йосуке Кігаву, якому вже понад 80 років та він пережив Хіросіму. Тож тепер Фонд має постійного благодійника з Японії, який профінансував кілька проєктів: заняття з їзди верхи для дітей з сімей вимушених переселенців, ветеранів та військових, заняття для підлітків Боярської громади з ненасильницького спілкування, з фінансової грамотності тощо. Наразі Фондом готується окремий конкурс проєктів для дітей від Йосуке Кігави.
Чому люди готові генерувати ідеї та подавати проєкти
Один з найважливіших моментів – простота заповнення заявки. Хто коли-небудь працював з грантами та проєктним менеджментом, той знає, наскільки це інтелектуально складна та ресурсно затратна робота. Багатьох людей вона відштовхує від подачі ідей на конкурс.
Навчання потенційних авторів проєктів, як написати їх правильно, Боярка
– Ми максимально спростили форму заявки, – говорить ініціаторка “БЗкошту” Марія Кириленко, – фактично треба написати, що саме ви хочете, де саме, навіщо, яким буде бюджет. Коли оголошується конкурс, то учасники подають ідеї через нескладну гугл-форму. Однак і вона інколи буває непростою для тих, хто має мрію, але не може її описати. У нас був випадок, коли чудовий художник хотів створити поетично-художній мурал, але просто не мав часу оформити свої думки у текст. Ми допомогли це зробити, мурал створили, провели урочисте відкриття, запросивши поетів Боярки. Якби у нас був зарегульований правилами конкурс, цей проєкт ніколи б не реалізувався.
Важливо, що кожен проєкт може перемогти – незалежно від чиїхось симпатій. Це досягається тим, що переможців (завжди у конкурсі перемагає кілька проєктів) обирають у три способи.
Більшість проєктів обирають благодійники шляхом голосування в закритій групі. Чим більше донаторів, тим більше реалізованих проєктів.
Один додатковий проєкт-переможець обирає правління фонду.
– Люди, переважно, голосують за яскраві, масові ідеї, коли, умовно кажучи, вони уявляють собі гарну картинку. Правління фонду, зазвичай, обирає проєкти більш соціально значущі, які мають значний вплив на громаду.
Переможцем також може стати будь-який проєкт у номінації “Випадковий вибір”. Тут все залежить від фортуни.
– Розіграш переможця “Випадкового вибору” ми проводимо в прямому ефірі в нашій групі, – пояснює пані Марія, – і цей етап для багатьох є додатковою мотивацією. Бо у всіх є шанс на перемогу. Такі прямі ефіри дуже подобаються аудиторії, спонукають до донатів.
Якщо якийсь проєкт не став переможцем, але сподобався аудиторії, люди можуть окремо зібрати кошти на його реалізацію. Фонд також звертається з пропозицією підтримати якийсь з проєктів до місцевої бізнес-спільноти.
Що може піти не так
Наразі найбільший вплив на ситуацію має, звісно, війна. Більшість донаторів зосереджені на підтримці ЗСУ, що логічно та правильно.
– Важко нам і тому, що багато активних громадян Боярки – сьогодні зі зброєю боронять Батьківщину, – говорить представниця правління фонду Лідія Савенко, – це люди, які були рушійною силою багатьох змін у громаді. І нам їх дуже бракує в усіх наших активностях, і це збиває фокус, збільшує навантаження на команду.
Разом з тим, є й деякі технічні моменти. Перші конкурси Фонд проводив без визначеної теми. Тепер вони часто практикують тематичні конкурси.
Проєкти сезону "Великої весняної толоки" мають сприяти реалізації таких цілей.
– Ми планували проводити один конкурс на сезон (весна, літо, осінь, зима), але поки що обмежуємось двома-трьома конкурсами на рік. Крім того, проводимо окремі конкурси, коли у нас з’являється благодійник або виграний грант, коли ми можемо дофінансувати проєкти-переможці, і сума буде не 5000, а, приміром 25000, – пояснює Марія Кириленко.
Тематика окремих конкурсів буває різна: благоустрій та екологія, ВПО, психологічне відновлення, культура, діти та молодь тощо. Така тематичність полегшує відбір заявок, дає громаді поштовх для генерації ідей.
До війни, у декого виникали питання, а чому це все не робиться за бюджетні кошти, куди вже люди сплатили податки. Аргументів щодо цього є декілька, і вони сприймалися боярчанами, – багато людей працює в Києві, відповідно, свої податки вони залишають там. З іншого боку, не існує бюджетів, в яких вистачає на все. Благодійність поширена навіть у цілком благополучних країнах, де існують організації, що опікуються літніми людьми, тваринами, бібліотеками, громадськими парками, лісами, заповідниками. Це нормально контролювати видатки бюджету, і дофінансовувати речі, які за бюджетні кошти неможливо зробити саме в цей часовий проміжок.
– Міська рада також є часто партнером в реалізації проєктів, – пояснюють у фонді, – якщо це толока, і буде організоване десь прибирання з встановленням, наприклад, лавочок, то це означає, що місцеві комунальні служби можуть надати транспорт для вивезення сміття або якимось іншим чином допомогти в реалізації проєкту.
Тепер часто виникає питання, чому надати пріоритет: підтримці ЗСУ, чи підтримці якимось активностям у громаді. У Фонді Боярської громади донатори, переважно, не обирають: підтримую і ЗСУ, і свою громаду.
Чи десь це ще працює
Ця ідея може існувати тільки за умови максимальної прозорості. Адже конкурс громадських проєктів, якщо до його організації залучені недоброчесні люди, перетворюється на фарс. Варто згадати ситуацію в Одесі, коли в конкурсі громадських проєктів перемогло встановлення світящих гойдалок на Грецькій площі за 5 мільйонів гривень. Вони майже одразу почали “плавитися” від спеки, бруднити одяг, а потім ці “золоті гойдалки” взагалі розібрали та вивезли у невідомому напрямку.
Разом з тим, в Україні давно є платформа Спільнокошт, де можна зібрати гроші на реалізацію різних малих та великих проєктів. Її функціонал простий – треба створити заявку, описати ідею, бюджет, робити промоцію у себе на сторінці, через друзів. Таким чином назбирати гроші на свою соціально значущу ідею. На Спільнокошт подаються не просто ідеї, що хочуть зробити світ кращим, а добре продумані ініціативи від дієвих громадян.
Дуже яскравим прикладом того, що спільнокошт працює, є село Стіна, що на Вінниччині. Тут чимало ініціатив підтримуються мешканцями громади за участі різноманітних міжнародних партнерів. Через спільнокошт, зокрема, село активно розвивається як центр етнічного туризму.
Тобто, ідея жива, дієва та може бути відтворена в іншій громаді.
