11 січня 2010 року передчасно пішов з життя чудовий, добрий, чарівний і веселий чоловік - Руслан Дубоделов. Він був гарним сином, турботливим чоловіком, уважним батьком та неймовірним другом. Любив пісні, жарти, сміх. Він знаходив ключик до серця кожної людини, готовий був завжди прийти на допомогу у важку хвилину. Він просто любив життя….
Руслан був дуже талановитий. Ще у школі організував ансамбль. Під час служби в армії брав участь у конкурсі "Солдатська пісня", виконував авторську пісню і грав одразу на трьох інструментах. За це здобув на конкурсі звання "Людина оркестр".
Руслан під час конкурсу "Солдатська пісня"
Після армії, у 90-ті роки у будинку культури в Біляївці дав перший концерт з ансамблем «Вишневий омут», колектив згодом здобув популярність в місті та за його межами.
Руслан також долучався до благодійності. Два пам’ятника, встановлені у Біляївці - присвячені жертвам репресій, а також пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам - були його витворами.
У 2010 році після важкої хвороби він пішов з життя.
У ці дні, у роковини смерті, хто знав Рушу, згадайте його гарним словом, молитвою у своїх думках.
Авторське, від мами:
Письмо с Небес
Привет, мамуль. Ну что за слезы?
Не надо слез мне, хорошо?
Здесь ни жары нет, ни мороза.
Что было, то уже прошло.
Я так хотел душе покоя,
Покой пришел, здесь благодать.
Не плачь, мамуль. Ведь я с тобою.
Меня глазами не видать.
Открой мне душу и невольно
Ее коснусь я невзначай.
Не плачь, мамуль. Мне это больно,
Ты лучше просто вспоминай...
Я буду дождиком весенним,
Я буду небом над тобой.
Господь, даруй ты мне спасенье.
А мамочке пошли покой...
****
Сыночек, дорогой!
Так долго нет тебя средь нас.
И пусто стало на земле,
Ты был как солнца лучик золотой,
Светил для всех и грел сердца
Своим теплом и жаждой жизни,
Безвременно сгорел до тла...
Потери этой нет цены,
Но наша память о тебе
Остается в сердце навсегда!
Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
Рідні, близькі і чисельні друзі
