Тисячі українок залишилися без доступу до медичних обстежень та консультацій, втратили контакти зі своїми лікарями, опинилися в іншомовному середовищі. Біляївка.City дослідили, чи можуть українки піклуватися вдома та за кордоном про своє репродуктивне та сексуальне здоров’я. Хронічний стрес, в якому перебувають українки від початку повномасштабного вторгнення — це про "вижити", а не про "продовжити життя та його якість". Чи стала війна приводом забувати про профілактику?
Повсюди бар'єри?
За визначенням ВОЗ, до проблем репродуктивного та сексуального (статевого) здоров’я належать ускладнення під час вагітності та пологів, небезпечні аборти, інфекції репродуктивної системи, сексуальне насильство, випадки смерті жінок від різних видів раку, яким можна вчасно запобігти.
Ситуація із жіночим здоров'ям в Україні була складною задовго до повномасштабного вторгнення. У дослідженні тенденцій репродуктивного здоров’я українок за 2015-2021 рр. встановлено, що усі показники зберігали незначні коливання протягом семи років та були досить високими, якщо порівнювати їх з аналогічними у світі.
Зокрема, українки частіше хворіли на рак молочних залоз, ніж жінки з інших країн. Передусім, це пов'язано з недостатньою кількістю заходів з профілактики та інформування жінок.
Цитата: представниця Центру громадського здоров'я МОЗ України Ольга Донцова, 2018 рік
Біляївка.City запитала у жінок, зокрема й у внутрішньо переміщених осіб, Біляївської громади та Одеського району, коли вони востаннє були на прийомі у свого гінеколога чи мамолога? Чи дбають вони про своє репродуктивне та сексуальне (статеве) здоров'я під час війни?
Лише одиниці розповіли (послухайте аудіо - прим.ред.), що регулярно піклуються про стан репродуктивного та сексуального здоров’я, звертаючись до лікарів з метою профілактики. Більшість відповідали, що не відвідують лікаря регулярно, або роблять це лише, коли їх щось хвилює.
За кордоном українки відчувають різноманітні бар'єри в отриманні допомоги в сфері репродуктивного та сексуального здоров'я. У 2023 році групою з дев’яти національних і міжнародних правозахисних організацій було оприлюднено дослідження, яке ґрунтується на понад 80 напівструктурованих інтерв’ю з біженцями, експертами, людьми та організаціями, які підтримують біженців в Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині.
Висновки невтішні. Багато жінок-біженок, які потребують доступу до медичних послуг, змушені тривалий час очікувати у чергах, відмовлятися від доглядів через фінансові труднощі, отримувати неякісні послуги в межах державних страхових програм.
Якщо жінкам-біженкам і вдається отримати термінову допомогу, то часто лише завдяки допомозі неурядових організацій, правозахисників та власному гаманцю під час звернень до приватних лікарів.
Країні різні —чи однакові проблеми?
Біляївка.City поділилися результатами цих досліджень з жінками-біженками з різних країн та запитали їхньої думки, чи погоджуються вони з ними, який їхній власний досвід.
Попри те, що багато жінок відзначають краще устаткування місцевих лікарень в країнах тимчасового перебування, але багато хто з них зіткнувся з кардинально іншим підходом до лікування. Водночас, якщо жінка в Україні дисципліновано ставилася до свого здоров’я, то й за кордоном намагається знайти місце в системі попри всі труднощі.
Олександра, яка мешкає у Франції ділиться: «За два неповних роки двічі була на планових оглядах. В Україні відвідувала “зіркову” лікарку. Медицина в країні страхова, зі статусом тимчасового захисту можу відвідувати різноманітних лікарів. Перша лікарка, на щастя, говорила англійською. Змогли порозумітися. Зробила УЗД, зробила ПАП-тест, призначила консультацію. Другий раз прийшла до неї також, поки нарікань немає. Однак мала досвід з іншими лікарями. За кордоном, як і у нас, все залежить від “людського фактору”. Треба всюди шукати “своїх” лікарів. Довіряю тепер рекомендаціях місцевих друзів».
Ті, хто розібралися, як все працює в країні перебування, цілком спокійно отримують різноманітні послуги. Співрозмовниця N., яка мешкає у Британії та хоче зберегти анонімність, розповіла: «Перший рік перебування за кордоном, я їхала в Україну, щоб зустрітися із гінекологом через проблеми, які мене турбували. Зустрілася там з репродуктивним тиском: або завагітній зараз, або ніколи не матимеш дітей. Плюс в лабораторії мені переплутали аналіз, для того, щоб повернути гроші, довелося скаржитися на “гарячу лінію”. Витратила майже 16 тисяч гривень на всі ці процедури (не враховуючи квитків і грошей на дорогу).
З того всього зрозуміла, шо лікуватися в Україні — це дорого, “нервотрьопка” і дуже довго. Плюнула і пішла до гінеколога в Британії і не пошкодувала. Мала двічі досвід зустрічі із гінекологом. Перший раз прийшла до сімейного лікаря через папіломи. Там одразу ж взяли кров і мазок на аналізи, зробили всі можливі тести (на інфекції, віруси тощо). Окрім цього, призначали міні-операцію. За 4 сеанси все пройшло. Плюс, направили мене до сімейного лікаря, щоб я отримала вакцинацію від папіломавірусу. Другий раз я прийшла вже сама до клініки сексуального здоров'я. Це вже інше місто і тут трохи інші правила, більше бюрократії. Втім якщо пояснювати їм, можна отримати те, що хочеш. Мені пояснили, що вони надають екстрену контрацепцію абсолютно анонімно, навіть можна зробити так, щоб мінімізувати особистий контакт, просто подзвонити у дзвінок, вони кладуть таблетки у скриньку».
Складно виявилося жінкам, які знайшли притулок в Польщі. Наприклад, співрозмовниця Ольга розповіла Біляївка.City, що через заборону абортів у країні, вона стикнулася з проблемою — відмовою зробити операцію з видалення яєчників, яка потрібна за медичними показаннями. Тут також є велика проблема з чергами, жінки часто просто вирішують йти до приватних лікарів. Найпростіший візит-консультація коштує від 3000 гривень та вище без аналізів.
Ірина, яка наразі мешкає у Німеччині, розповідає: «За бажання можна знайти фахівця, що говорить зрозумілою мовою (тобто, українською, англійською, або навіть російською). Я продовжувала робити чекапи раз на рік в Україні у своєї гінекологині, бо там комфортніше психологічно. Але коли була термінова скарга — миттєво знайшла фахівця в Німеччині за місцем проживання і задоволена візитом».
Складним для багатьох залишається питання мовного бар'єру. Інна, яка мешкає в Австрії, часто супроводжує українок в якості перекладачки: “Оперативно потрапити до лікаря-гінеколога — черги місяцями. Для багатьох це проблема”. У багатьох українок немає традиції планувати звернення до лікарів. Тому більшість їде додому саме з метою оперативного відвідування лікарів.
Жанна, яка мешкає зараз в Канаді, розповіла: “У Канаді не можна просто так вирішити та піти до лікаря на огляд. Перевагу мають ті, у кого щось дійсно трапилося. Багато аналізів не роблять просто, бо тобі хочеться. Наприклад, аналіз на ПАП (зішкріб клітин, що вистилають канал шийки матки, для мікроскопічного дослідження з метою виявлення можливих змін, що свідчать про розвиток раку шийки матки) можна зробити раз на три роки, тест робить сімейний лікар, очікувати результати треба шість місяців”.
Розповіді співрозмовниць — різні, але вони підкреслюють велику різницю між українським стилем життя та стилем життя в країнах Заходу. І вона полягає не у доступності медичних послуг, а у тому, що там звикли планувати своє життя набагато років наперед. Тому для людей цілком комфортно, перебуваючи у доброму стані здоров'я запланувати візит до лікаря через рік-півтора.
Українкам треба звикати планувати своє життя
Спостереження Біляївка.City підтверджує експертка у сфері жіночого здоров'я, фахівчиня з питань ендокринної гінекології, лікарка Вікторія Бурго, яка має вищу кваліфікаційну категорію за фахом акушерство і гінекологія та спеціалізацію з ультразвукової діагностики. До повномасштабного вторгнення Вікторія проводила приватну практику у центрі Києва, а зараз так само як багато інших жінок перебуває за кордоном, тож знає ситуацію з різних боків.
❓ Багато жінок-біженок вважають, що у них немає іншого вибору, окрім як тимчасово повернутися в Україну, якщо вони потребують послуг репродуктивного здоров’я, або відкладають звернення якомога довше. Чи це збігається з вашими спостереженнями, оскільки ваші пацієнтки теж були вимушені змінити місце проживання?
Вікторія Бурго. Я супроводжую своїх пацієнток онлайн наскільки це можливо. Більшість запитів вдається закрити рекомендаціями із зміни харчування, способу життя, нюансів особистої гігієни. Насправді не все так страшно.
Не дивлячись на візуальну «недоступність» медичних послуг в європейських країнах за першим бажанням (як звикли українки, бо в нас «під кожним кущем» приватний гінеколог з УЗІ) — я не можу сказати що статистика гінекологічних захворювань гірша ніж в Україні, абсолютно ні.
У гострій ситуації медична допомога завжди буде надана. Так, можливо, доведеться висидіти у черзі кілька годин. Так, планові оперативні втручання можуть бути заплановані на рік вперед — але на те вони і планові, що можуть зачекати. Якщо загострення — допомога буде надана швидше.
Є нюанси в Польщі, пов'язані з забороною переривання вагітності на законодавчому рівні, тому жінки приїздять в західні області України для вирішення цього питання.
❓Самодіагностика може допомогти — на які дзвіночки варто звертати увагу?
Вікторія Бурго. Частково може. Контроль регулярності менструального циклу нам допомагають здійснювати численні мобільні додатки. Також важливо звертати увагу на вагінальні виділення.
Варто проводити самоогляд і пальпацію молочних залоз, не рідше одного разу на тиждень (звертайте увагу на зовнішній вигляд грудей, шкіру, соски та ареоли, промацайте всю товщу обох залоз і ділянки під пахвами, звертайте увагу на консистенцію і свої відчуття).
❓ Чи може бути мовний бар’єр перешкодою в отриманні допомоги з репродуктивним\сексуальним здоров’ям? Як підготуватися до візиту до іншомовного лікаря?
Вікторія Бурго. Google-перекладач в поміч! Проживаю в Німеччині з березня 2022 року, вчу мову і за допомогою, зокрема, “ШІ”, вже пишу листи німецькою. Лікар має на Вас хвилин 15. Йому не треба «вода».
Чітко в письмовій формі :
-
день менструального цикла на день візиту до лікаря;
-
скарги (що турбує, як давно, з чого почалось);
-
вік початку менархе;
-
вагітності/аборти/пологи хронологічно, з особливостями, якщо вони були;
-
проблеми і гінекологічні захворювання, що були раніше, чим лікувались;
-
хронічні соматичні захворювання: перерахувати (гастрити, холецистити, варикозну хворобу і т.п) і препарати, які Ви приймаєте;
-
якщо Ви не мали ніколи вагінальних контактів — одразу скажіть про це лікареві, це нормально, нема чого соромитись;
❓ В Україні ми звикли обирати лікарів, за кордоном проблема потрапити до хоча б якогось, також часто є страх фаховості лікаря. Що гірше — потрапити до поганого лікаря, чи зовсім не ходити?
Вікторія Бурго. Слухайте, в нас всі знають, як навчати, і як лікувати. Дарованому коню в зуби не заглядають. Нам дуже допомагають європейці під час війни, але і тут наші люди примудряються нити, що все погано.
Страхова медицина не витратить жодної зайвої єврокопійки! Це те, що треба запамʼятати. Але і сконати в корчах під мостом нікому не дадуть.
Тому, тільки необхідні дослідження і препарати чітко у відповідності до протоколу, з вірогідністю 80% це буде ібупрофен, від всього.
❓ Можливо, є якісь поради, як зрозуміти основні принципи функціонування медичної системи у країнах ЄС, бо часто жінки не звертаються до лікаря, бо не розуміють процедуру та мову.
Вікторія Бурго. Це ніколи не буде “сьогодні на сьогодні” за страховкою, але іноді може бути за дуже дорого готівкою (візит до гінеколога з УЗД від 200 до 300 євро в Австрії, Німеччині, наприклад). Треба звикнути до того, що треба чекати на дату свого запису на прийом. Але в гострих ситуаціях вас завжди приймуть за самозверненням у приймальному відділенні чергової лікарні. Хоч і знову таки, можна там попосидіти.
В Європі Швидка допомога — не таксі. Якщо можна доїхати своїм ходом — їдьте, бо прийде космічний рахунок за невиправданий виклик.
Беріть з собою перекладачів або шукайте україно/російськомовних лікарів, які практикують у вашому регіоні.
❓Багато жінок перебувають без чоловіків тривалий час, без можливості бачитися регулярно. Як це впливає на жіноче здоров’я, і чи можна якось мінімізувати цей негативний вплив (якщо він є).
Вікторія Бурго. Статеве напруження, якщо воно є, легко знімається шляхом мастурбації, якщо жінка цього хоче. Якщо жінка не має статевого потягу, то відсутність статевого життя жодної шкоди не несе.
Це великий міф, про необхідність регулярного життя з причини, що без нього організм розвалиться. Є бажання — шукаємо пригод з розумом, немає бажання — сублімуємо сексуальну енергію в творчість і вивчення мов.
❓Які групи ризику, кому найгірше не відвідувати лікаря — можливо, якісь вікові групи, або люди з діагнозами, або ті, які роками не відвідували лікарів?
Вікторія Бурго. Жінки, які більше 2 років не були у гінеколога мають пройти профілактичний огляд з мазком (цитологічне дослідження епітелію шийки матки або ПАП тест).
Жінки, які мають обтяжений гінекологічний анамнез (симптомні міоми матки, ендометріоз, кисту яєчників, хронічні запальні захворювання органів малого таза, синдром хронічного тазового болю, тощо) і спостерігались у гінеколога до війни в Україні мають відвідати гінеколога за кордоном.
Контроль має бути за жінками, які перенесли онкологічні захворювання, а також жінки з обтяжений соматичним анамнезом (захворювання щитоподібної залози, цукровий діабет, підвищена маса тіла, гіпертонічна хвороба, варикозна хвороба). Після 40 років скринінг-мамографія.
❓ Як стрес, який переживають жінки зараз, впливає на їхнє репродуктивне\сексуальне здоров’я? Як мінімізувати цю шкоду?
Вікторія Бурго. Стрес, особливо хронічний, згубно впливає на організм в цілому та на репродуктивне здоровʼя: порушується менструальний цикл, загострюються хронічні хвороби, формуються вогнища хронічного збудження в нервовій системі, наднирники працюють через силу, організму важко опиратись інфекціям.
Моя порада: психотерапія, антидепресанти, групи підтримки, адекватний погляд на життя та своє майбутнє. Ви можете активно впливати на свій сон, на свій раціон і на свою фізичну активність! І це вже 60% успіху! Порядок в голові — це ще 25% успіху.
