Кожна територіальна громада має свою історію успіху та свою історію провалів. Реформа місцевого самоврядування відкрила для багатьох населених пунктів нові можливості розвитку, однак кожна з громад реалізувала їх по-різному. Днями ми відвідали Фонтанську територіальну громаду, яка безпосередньо межує з Одесою та має вихід до Чорного моря. Здавалося б, тут є все для створення багатої рекреаційної зони, однак і тут вистачає своїх перепон.
Трохи про історію
Фонтанська громада утворилась у жовтні 2020 року, на фінальному етапі формування нового територіально-адміністративного устрою. Тоді між собою об'єднались Фонтанська, Крижанівська, Олександрівська та Новодофінівська сільські ради. Зараз депутатський корпус територіальної громади складається з 26 депутатів. Укрупнення територіальної громади припало на зміни у виборчій системі. Якщо під час попереднього скликання кандидати могли висуватися самостійно, то зараз вони могли пройти тільки по партійній лінії.
Через зміни правил голосування самі виборці, зіштовхнувшись з оновленою системою, не змогли правильно позначити кандидата, через що частина бюлетенів виявилась ненароком зіпсованими й не пішли у загальний залік. У новоствореній Фонтанській громаді, станом на 2020 рік, мешкало 18 тисяч виборців. Згідно з новим виборчим кодексом, депутати у такі великі громади могли обиратись тільки від партій.
Голова Фонтанської ТГ Наталя Крупиця вважає, що багато громад від такої перестановки програли. На її думку, нова виборча реформа залишила у невигідному становищі найменші та найбідніші села. В сільських кандидатів менше можливостей для піару, в них менше зв’язків з великими партіями. Громада, яку вона очолює, винятком не стала. В депутатському корпусі опинились люди, які подекуди не мешкають в Фонтанці та прилеглих селах, і через це мало цікавляться проблемами та їх вирішенням.
Наталія Крупиця, голова Фонтанської громади. Фото: Фото з особистого архіву.
“У нас є такі маленькі села, як Олександрівка, де три тисячі населення, та Нова Дофінівка, де мешкає дві тисячі людей. Вони взагалі залишились без депутатів. Особисто я завжди вважала, що нація формується знизу. У депутатському корпусі виявилося багато представників бізнесу, які три роки тому вклали у вибори гроші, бо мають бізнес-інтереси на даній території. Зібрати “більшість” за тим чи іншим рішенням зараз ціла проблема, бо деякі депутати дбають про себе, а не про добробут громади”, – зауважує Наталя Крупиця.
Найбільші села громади розташовані на узбережжі Чорного моря та безпосередньо межують з Одесою. Тому не дивно, що земля тут є ласим шматочком для багатьох бізнес-структур. Подекуди їх інтереси суперечать інтересам жителям громади, через що виникають конфлікти. Проте навіть за критичних обставин (а їх за останні три роки було багато, починаючи з пандемії, закінчуючи повномасштабним вторгненням) тут вдалося знаходити компроміси, покращувати життя громади та розвиватися.
Війна згуртувала людей
Забути про суперечки у Фонтанській територіальній громаді вдалося після початку повномасштабного вторгнення. Тоді для багатьох людей лютневі події стали справжнім шоком. Попри те, що небезпека витала в повітрі, не всі вірили в можливість великої війни. Наталя Крупиця згадує, що боялася реакції проросійської частини населення, яких у громаді багато. Але вони ніяк не проявили себе. Чи то в них розплющились очі, чи то зрозуміли, що симпатій серед односельців не знайдуть.
У перші місяці 2022 року люди Фонтанської громади об'єдналися. Вони самоорганізовувалися, чергували на блокпостах, збирали допомогу армії, допомагали внутрішнім переселенцям. Під страхом зовнішньої загрози всі забули про внутрішні розбіжності та конфлікти й кинулися допомагати. При справі були як бізнесмени, так і звичайні жителі. Територіальна громада вперше задовго працювала як єдиний організм. Попри страхи, нерозуміння майбутнього та подальших перспектив.
Фото: Фонтанська сільська рада
“Торік у Фонтанці активно допомагали теробороні, армії, до одного лише військового госпіталю перерахували близько 14 мільйонів гривень. Кошти виділили з бюджету. Цього року ми виділили близько 12 мільйонів гривень на військових, це при тому, що не отримуємо ПДВО від військових, хоч вони й перебувають на території ТГ. Капітально допомагаємо військовим, зараз звернулися по допомогу – потрібні дрова. Потрібні гроші з бюджету – кошти знайдуться. І це вже другий рік війни. Втім, зараз головне перемога, а далі буде видно”, – каже голова громади.
Багатьом людям, особливо зі зруйнованих територій Донбасу, зараз нема куди повертатися. І постає питання, що вигідніше: відновлювати зруйноване з усією інфраструктурою чи будувати щось нове на базі того, що існує. У Фонтанській громаді планують розвиватися, вкладати гроші у будівництво нових шкіл та житла для того, щоб переселенці змогли тут осісти. Ніхто не знає, коли закінчиться війна, скільки часу та грошей буде витрачено на відновлення понівечених регіонів, як-от Донбасу. В інших областях все-таки якась інфраструктура збереглась, тож на її базі набагато простіше створити щось нове.
Ставка на переселенців
Після збільшення кількості внутрішніх переселенців усі процеси оптимізували. Зараз гуманітарну допомогу розвозять централізовано населеними пунктами громади – всього їх у Фонтанській ТГ сім. До повномасштабного вторгнення у громаді жило 24 тисячі людей. Після 24 лютого 2022 року сюди приїхало чотири тисячі внутрішніх переселенців. Тобто зараз кожен сьомий мешканець громади належить до категорії ВПО. Люди, які прибули із зон бойових дій, не розчиняються в натовпі, а становлять видиму частину населення.
“Я думаю, порівняно з Одесою у нашій громаді до переселенців особливий підхід. Для них у нас з перших днів створено спеціальну групу у Viber. Там ми їм повідомляємо, де яку допомогу можна отримати, запрошуємо на різні заходи. Ми постійно в контакті з різними гуманітарними організаціями. Зокрема, нещодавно для переселенців “Червоний хрест” видавав сертифікати на допомогу. Минулого року сільська рада взагалі розвозила гуманітарну допомогу по будинках, за адресами. Тому, вважаю, перше враження про нас склалося добре і люди почали їхати саме до нас”, – каже Наталя Крупиця.
У громаді дбають про переселенців
Одна з найбільших проблем для переселенців полягає в тому, що багато територіальних громад виводяться із зони бойових дій. Вважається, що, оскільки там не стріляють, мешканці можуть повернутися додому. Однак часто трапляється так, що будинки людей зруйновані, повертатися їм нема куди. Ті, хто молодше, знайшли роботу та утримують себе самостійно. А от пенсіонери, люди з інвалідністю та багато інших громадян себе за таких умов забезпечити не можуть. Тому матеріальна допомога, знову ж таки, лягає на бюджет громади.
У невеликих територіальних громадах вплив війни відчувається сильніше. Багато жителів Фонтанської ТГ пішло захищати країну, п'ятнадцять людей залишили своє життя на фронті. Напевно, не залишилося в громаді людини, яку не торкнулася б війна. Органи місцевого самоврядування намагаються допомагати сім'ям захисників, але, звичайно ж, усе передусім розраховують на швидку перемогу та відновлення мирного життя.
Укриття заради безпеки
Одна з найбільших проблем, яка виникла у громаді, є будівництво шкільних сховищ. Для керівництва Фонтанської територіальної громади важливо не тільки, щоб запрацювали всі освітні заклади, а щоб діти здобували освіту за безпечних умов. На жаль, не всюди їх вдалося зробити об’єктивних причин. Найбільше проблем виникло в найбагатших селах громади, що межують безпосередньо з Одесою та Чорним морем. Земля тут завжди була дорогою, тому подекуди немає вільного клаптика для початку робіт.
“Укриття ми зробили у двох школах громади. Одне з них знаходиться в Олександрівській школі, там надійний підвал, ми переобладнали його під укриття, створили класи безпеки. Так само непогані укриття у нас у школі та амбулаторії, у Фонтанці. Там до укриття веде три входи. Наразі ведуться роботи до Будинку культури, там теж буде безпечне місце, але проблем залишається дуже багато. Наприклад, Дофінівська школа – там 240 осіб – навчається. А найбільша проблема у Крижанівці. У нас зареєстровано 750 дітей, плюс десь 400-500 осіб вимушених переселенців. І в нас тут немає укриття з тієї причини, що немає підвалу і немає місця забудови”, – говорить спеціалістка водного господарства КП “Надія” Анна Шарамета.
Анна Шарамета, спеціалістка водного господарства КП “Надія”. Фото: Фото з особистого архіву.
Сьогодні необхідне укриття не лише від ракет чи дронів, а навіть від радіації. Незабаром проєкт укриття проходитиме експертизу. Сама громада його не освоїть, шукатиме гроші або в інвесторів, або проситиме кошти у Міністерства регіонального розвитку. Укриття має бути розраховане на понад тисячу осіб, і самостійно у Фонтанці такий проєкт реалізувати не можуть.
Наразі школярі Крижанівки переважно навчаються онлайн, тільки молодшокласники здобувають освіту за змішаною системою навчання. У Крижанівці є дитячий садок “Карамелька”, з підвалом, і там два поверхи віддано під школу. У ній діти по черзі навчаються онлайн, і таким чином виходять із ситуації, що склалася.
Великі маленькі успіхи
Ми довго говорили з головою громади, прогулялись вуличками Фонтанської ТГ, щоб побачити, як і чим живе громада. Ми їхали не в рамках престуру, тож не були обмежені найцікавішими об’єктами для піару. Просто йшли куди дивляться очі і бачили, що сільські вулички чисті, охайні, що там приємно перебувати. З нами були відвертими щодо проблем, які є, але несправедливо було б говорити лише про них.
Інвестори повертаються
У 2022 році Фонтанка страждала від нестачі бюджету. Саме тоді гіпермаркет “Рів'єра”, найбільший платник податків громади, був зруйнований через ракетний удар. Через менш ніж через рік торговельний центр було відбудовано, він знову розпочав роботу та став приносити дохід. Після того, як гіпермаркет був зруйнований через російську атаку, життєдіяльність у громаді трохи стишилася. Все через те, що переважна кількість жителів Фонтанської ТГ працювали на території торговельного центру. Коли він відкрився після реконструкції, люди знову почали працювати, заробляти, сплачувати податки до громади. Також активізувалися представники малого бізнесу, які у 2022 році втратили джерело доходу, а зараз знайшли спосіб заробити знову.
ТЦ Рів'єраФото: riviera
Вся інфраструктура працює
Особливою гордістю Фонтанської громади є те, що навіть в найскладніші та найтемніші часи всі комунальні служби спрацювали “на відмінно”. За півтора року з початку повномасштабного вторгнення все сміття вивозилось в установлені терміни, перебоїв з водою не було. Хоча подекуди комунальникам заради підтримки звичного ритму життя доводилось працювати цілодобово, без вихідних. Кожен намагався зробити все від нього залежне, щоб їхні односельці, рідні та близькі, не відчували проблем. Винятком стали лише зимові періоди тривалих відключень світла, коли росіяни атакували електричні підстанції, через що без світла по кілька діб сиділа вся Одещина.
Вулиця в Крижанівці, одному з сіл Фонтанської ТГ
Співпраця з ЄС
На початку року Фонтанка стала звертати увагу на регіональний розвиток, доступність та прозорість роботи органів місцевого самоврядування. У квітні територіальна громада долучилась до проєкту “U-LEAD з Європою” . Місцева команда пройшла великий конкурс, щоб взяти участь програмі підтримки “Діяльність робочих груп зі створення систем внутрішнього контролю та аудиту в територіальних громадах”. Конкуренція була дуже велика, адже переможців було всього дванадцять, а загальна кількість заявок склала 185. Це один з перших проєктів громади, орієнтований на співпрацю з європейськими партнерами і у Фонтанці сподіваються, що він буде не останнім.
Відібрані громади у супроводі експертів пройдуть онлайн навчання та консультації. Така спільна робота допоможе їм напрацювати індивідуальну документацію, яка стане ключовою для запровадження ефективних систем внутрішнього контролю та аудиту в територіальній громаді. Участь у програмі допоможе ефективніше розпоряджатись бюджетними коштами та витрачати їх на пріоритетніші задачі. В умовах воєнного стану, коли доходи впали, а ті, що є, великою мірою йдуть на ЗСУ, це надзвичайно важливо.
Висновки
Реформа місцевого самоврядування відкрила для територіальних громад нові можливості для розвитку. Попри те, що проблем багато, новостворені адміністративні одиниці знаходять можливість заробляти та розвиватися. Не без труднощів, подекуди з проблемами економічного та політичного характеру, але громади працюють, навіть під час війни. І це, ймовірно, один з найбільших успіхів децентралізації.
Авторка і фото: Марія Шевчук
***
Цю статтю опубліковано в рамках кампанії «Голос громад», яка є частиною Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», що спільно фінансується ЄС та його державами-членами Німеччиною, Польщею, Швецією, Данією, Естонією та Словенією для підтримки України на її шляху до зміцнення місцевого самоврядування. U-LEAD сприяє прозорому, підзвітному та багаторівневому управлінню в Україні, яке відповідає на потреби громадян, та розширює можливості громад.
