Добігає до завершення навчальний рік 2018-2019. Діти, які закінчують перший клас, навчалися за програмою нової української школи. Ми ж поцікавилися у шкільних вчителів та батьків першокласників, чи задоволені вони змінами у навчанні. Перше інтерв’ю з вчителькою початкових класів Біляївської школи №1 Людмилою Доліщинською.
До речі, Біляївка.City проводили online-опитування батьків першокласників, як вони оцінюють нову українську школу, що їм подобається, що ні. Виявилося, що тільки 29% не бачать змін у реформі освіти. Решта 71% відзначають позитивні зміни: 17% відносять до них нові освітні простори, 18% - орієнтацію на дитину (всі ці вимірювання настрою, ранкові обійми, інклюзію тощо), 12% - осучаснення програм, нові та якісні підручники, 24% - зменшення тиску на дитину (скасування оцінювання у перших класах, відсутність домашніх завдань).
Школа має стати комфортним місцем для дітей, куди вони поспішатимуть з радістю
- На мою думку, ця реформа спізнилася на десять років, - відзначає Людмила Доліщинська. – Діти давно інші, більш вільні у висловлюваннях, розкуті, вони не бояться говорити про свої потреби, у них більший доступ до інформації. Їх не можна було навчати так, як попередні покоління.
Діти цього покоління вимагають нових підходів до навчання
У той же час, говорить вчителька, ми відстали навіть від пострадянських країн. Головна різниця в тому, що там дають не багаж мертвих знань, які не відповідають вимогам часу. Там виховують громадянина, людину, яка росте в оточенні доброти, розуміння, прийняття її особистості, усвідомленні, що у кожного є свої таланти, які потрібно просто розвивати. Кожен має право на успіх, кожна робота – достойна. Знання – це не багаж, а старт в доросле життя, тому ніколи не можна припиняти вчитися.
- Онучка моєї сестри відвідують школу в одній з Балтійських країн. Матеріально-технічне забезпечення – це не лише роздатковий матеріал, а й нетбуки для кожної дитини, оснащення класів мультбордами, технікою. Використання інтерактивних технологій у навчанні.Все те, до чого ми тільки прийшли.
Минулого року для першокласників вперше за останні десятиліття купили багато дидактичних матеріалів. Для одного класу – приблизно на 17000 гривень. Це окрім того, що приміщення устаткували новими меблями та технікою.
Учні Людмили Доліщинської
- Варто зазначити, що в Біляївській громаді, – говорить вчителька, - педагогам перших класів, дозволили самим обрати перелік необхідних дидактичних матеріалів. Нам озвучили орієнтовні суми, надали прайси від спеціалізованих фірм, а списки ми складали самі.
У переліку, який склала Людмила Доліщинська – набори геометричних фігур, комплекти таблиць до основних розділів граматики, набори з математики, демонстраційні моделі годинників, терези лабораторні, гербарій “Рослини природних зон України”, колекції “Корисні копалини та продукти їх переробки”, колекції “Гірські породи”, мікроскоп учнівський, муляжі “Овочі та фрукти”, компас, лупа, секундомір термометр, глобус тощо.
Ці предмети робили навчання більш наочним, цікавим та ефективним.
- Ще одна особливість нової української школи – це самостійність вчителя, - розповідає Людмила Доліщинська, - ми самі могли обрати підручники. Так, хотілося б, щоб вони були надруковані вчасно, але те, що ми отримали – кардинально відрізнялося від попередніх підручників. Цікаві тексти, змістовні, багато завдань, наскрізне виховання через освіту, багато тем для дискусій, обговорень.
Саме такого громадянина повинна виховувати сучасна школа – який вміє конструктивно дискутувати, зберігати критичне мислення, формувати свою думку.
Під час уроків-екскурсій
- Ще мені дуже подобається, що вчитель може використовувати такі елементи, як урок-екскурсія. За вікном гарна погода? Ми можемо провести час замість уроку в класі у парку, на річці. І ніхто тепер тебе не засудить. Це навіть рекомендовано. Нещодавно замість уроку у класі ми пішли на річку та провел урок в природі. Була гарна погода. Діти побачили зміну пори року, подивилися, як розпускається верба, як на березі сидять рибалки. Такі уроки можуть запам’ятатися набагато більше, ніж вивчення “Я у світі” у приміщенні школи.
Ще один важливий момент реформи, який вже оцінили – це інклюзія. Діти, які потребують особливого підходу до організації освітнього простору, мають тепер змогу вчитися разом зі своїми однолітками.
Таким чином формується у дітей толерантне, людяне ставлення до оточуючих, які мають вади здоров’я. В такому суспільстві легко жити. Бо раніше, та й часто зараз, на людей з вадами здоров’я показують пальцем, засуджують, сміються з них. Хоча ніхто з нас не застрахований завтра потрапити в ситуацію, коли ми чи наші близькі можуть стати таким же об’єктом для насмішок.
У класі, де навчається учень з інклюзією, обов'язково працює асистент учителя. Може тихенько підправити дитину, допомогти наздогнати клас, який пішов вперед в навчанні, перевірити, чи записала дитина домашнє завдання тощо.
- На жаль, багато батьків, які мають проблему зі здоров’ям дитини, воліють приховувати це, - говорить вчителька, - це відгук попередньої епохи. Батькам здається, що так вони захищають дитину від насмішок, але, насправді, крадуть дорогоцінний час на виправлення, корегування ситуації. Якби вчитель знав про діагноз, то знайшов би спеціальну літературу, почитав, як надавати знання саме цій дитині. Наприклад, популярний сьогодні діагноз "синдром дефіціту уваги, гіперактивність" вимагає певних особливостей у викладанні.
Вчителька закликає батьків більш відповідально ставитися до здоров’я дитини, а суспільство з розумінням - до дітей та людей з вадами здоров’я.
- Від цього виграємо ми всі, всі разом, - запевняє вона.
Фото з архіву Людмили Доліщинської
