Подружжя Віктора та Тетяни Бондарчуків з села Іллінка, що на Одещині, створили музей в Іллінці. Його вони наповнюють речами, які купували у чорних археологів, на одеській "староконці" та з подарунків відвідувачів. За чим варто поїхати до музею в Іллінці, читайте на Біляївка.City.
Чи можливо самому створити музей з нуля?
Абсолютно реально. Головним у цій справі є два фактори – бажання і підтримка, впевнений упорядник та засновник сільського музею в селі Іллінка, що на Одещині.
Віктор Бондарчук - корінний мешканець села. Його предки потрапили сюди як кріпаки ще у XIX столітті. Польський пан Юзеф Август Іллінський отримав землю в Міжлиманні, а у 1822 році з села Великий Луг, що на Житомирщині, перевіз 11 сімей кріпаків, які й стали засновниками сіл Іллінка й Августівка.
Поміщик, який утримував землі Іллінки а також прилеглі території.
Віктор Андрійович, добре знаючи змолоду історію свого роду, цікавився і вивчав історію свого краю. Створення музею в Іллінці було його мрією, яку відкладав до кращих часів. Але настали скрутні 90-ті. Він залишився без роботи (працював до того інженером на одеському телебаченні), тож разом з дружиною Тетяною зайнялися “продажем непотребу” на Старокінному ринку. Це найбільший ринок старовинних речей в Одеській області, де можна знайти або продати щось незвичне, навіть рідкісне. Це спонукало чоловіка глибоко зануритися у вивчення предметів старовини.
Зав’язувалися нові знайомства, хлопці-колекціонери навчили розбиратися в старовинній зброї, в монетах, медалях тощо. Вже тоді Віктор Андрійович скуповував і обмінював різні предмети, думаючи про відкриття музею.
Своїми думками ділився з односельцями. Першим меценатом виступив настоятель Іллінської церкви, Михайло Данилович Федько. Він допоміг зробити ремонт в кімнаті, яку виділила сільська рада. Він же оновив вікна, двері. Готувати приміщення допомагали рідні, друзі, односельці. У 2012 році 18 жовтня музей відкрили офіційно. У 2013 році отримали підтримку від Біляївської райдержадміністрації, яка взяла музей на баланс, а засновнику надала офіційне місце роботи. Нині музей перебуває на балансі Усатівської громади.
Як іллінці експонати збирали
Сьогодні музей має два зали. Перший – історико - краєзнавчий, другий Віктор Андрійович називає “залом катаклізмів”. У ньому зберігається історія війн (Другої Світової, Афганської, сучасної російсько-української) та Чорнобильської трагедії.
Перші експонати потрапили до музею саме через так званий "чорний ринок". Знайшлися люди, які хотіли підтримати Віктора Андрійовича у його бажанні створити місцевий музей. Тому щось дарували, щось вимінювали, щось продавали. Привозили експонати також вчителі - любителі історії, екскурсоводи, які потім організовували тут екскурсії. Багато чого купувалося через ОЛХ . Слід зазначити, що левову частину експонатів пан Віктор купував за власні гроші, з сімейного бюджету. Дружина Тетяна абсолютно підтримує у всьому свого чоловіка, допомагає йому і утримувати музей в чистоті, доглядати за експонатами, шукати їх на різних сайтах, навіть екскурсії для відвідувачів проводить.
Що варто побачити в музеї села Іллінка
- Топор із зуба саблезубого тигра, зуби носорога, коліно мамонта, частини гепаріона, ведмедя. Частина з Ведмежої гори, що була на території Іллінки та яку віднайшли у 1938 році, - з гордістю зазначив Віктор Андрійович, - вона є єдиною печерною пам'яткою Північного Причорномор'я і Приазов’я, про це навіть є доповідь, озвучена у Вашингтоні у 1989 році на Міжнародній конференції. Знахідка є єдиною печерою, що збереглася до наших часів.
Відео Андрія Бондарчука
Знайдений краєзнавцями та археологами наприкінці тридцятих років минулого століття фрагмент печери стародавньої людини Віктор Андрійович хоче зберегти. Нині переймається питанням розвитку зеленого туризму і хоче, аби це місце було збережено для майбутніх відвідувачів.
Карстова печера з склепінням, що частково обвалився, утворена в товщі понтічного вапняку, знаходилася у північній околиці села, на правому березі балки, що впадає в Куяльницький лиман. При розкопках в ній було виявлено 30 тис. кісток, належних таким тваринам, як бізон, дикий кінь, сайга, благородний олень, косуля, гієна, вовк, носоріг, лев, дикобраз. Але найбільша кількість кісток належало печерним ведмедям (всього знайдено 374 тварин).
На фото - печерний ведмідь з с. Іллінка. Палеонтологічний музей ОНУ ім. Мечникова.
Засновник музею додає, що кожен експонат – від найдавнішої скамянілої кістки до фотографії українського воїна, уродженця Іллінки, який загинув на війні на початку серпня цього року - для нього є однаково дорогими для серця. Кожен окремий експонат - велика окрема історія, які Віктор Андрійович може розповідати годинами.
Гордістю колекції Іллінського музею є частина тренувального літака, який розбився в 1944 році в районі гідропорта. Три роки тому шукачі віднайшли місце на карті і таки знайшли деякі деталі того літака. Нині ці знахідки знаходяться в музеї.
У колекції є й лляне вбрання, якому 130 років. Його привезли з заходу України. Спідницю до сукні чоловік з жінкою зробили власноруч.
У музеї також є облаштований куток з патефоном для весільної атрибутики. Віктор Бондарчук каже, що до колекції бракує лише старовинного весільного вінка:
"Це наш патефон, яким ми зустрічаємо всіх гостей. Ми вмикаємо музику. Цей патефон нам люди приносили: один, другий, третій. З трьох патефонів ми зібрали один, який ледь-ледь працює. Ну танцювати можна".
Всього тут близько 5000 експонатів.
Хто ж відвідує сільський музей?
Гостьова книга рясніє від вражень і побажань. У ній є записи різними мовами світу, зокрема польською, німецькою, англійською, японською. Сюди приїздять люди з усього світу. До війни - 5-6 тисяч на місяць.
“Буквально місяць тому у нас були американці – медики з місією, заїжджали в музей. Вони були в захваті не лише від нього, а й від наших домівок, садиб. Був якось в гостях японський інженер-конструктор електромобілів. Він теж був вражений нашими просторами, полями, рослинністю, і не менше - музеєм. Він спитав, де ми дістаємо оці всі кістки мамонтів, ведмедів. А ми йому так і відповіли: знайшли на вулиці, – сміється директор музею. – Тому що, по суті, все багатство давнини, що в нашому музеї - скарб, який зібраний буквально під ногами”.
Це земля - обживалася тисячоліттями. Іллінський музей - один з тисяч доказів тому. Завдяки таким ентузіастам, як Віктор Андрійович, твориться і зберігається історія.
Для довідки
У музея є своя сторінка у Фейсбуці - підписуйтеся. Можна і почитати перші пості про історію музею і його експонати, побачити, скільки приїжджає відвідувачів.
Графік роботи музею в Іллінці: в будні з 08:00 до 17:00, у вихідні за телефоном 067 458 92 07 (Віктор Андрійович).
Роботу музея можна підтримати, перерахувавши кошти на картку Віктора Андрійовича Бондарчука - 5168757364409591. Людина роками витрачає власні кошти, щоб історія Міжлимання стала суспільним надбанням - варто його підтримати!
🤗 Скажіть його, що ви дізналися про музей від Біляївка.City. Нам буде приємно, що ми підтримали його роботу.
