Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. Цього року ця дата припала на 26 листопада. Внаслідок Голодомору і масових штучних голодів Україна втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнанили геноцидом українського народу.
Сьогодні цю скорботну дату ми вшановуємо в реаліях нової боротьби за виживання української нації, росія вчиняє новий геноцид - війною, терором, холодом, цілеспрямованими вбивствами мирного населення.
В рамках проєкту #Незламні_Голодомором працівники Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу відтворили страви, якими харчувалися мешканці Одещини, щоб вижити під час Голодомору у 1932-1933 роках. Виставку-фотореконструкцію створили на основі документів Одеського обласного архіву.
Історії мешканців Одеської області, які пережили Голодомор 1932-33 роківФото: Одеське ВПУ МТС
На сторінці училища розмістили історію Ганни Дікусар, яка під час Голодомору харчувалася латурою:
"Голодомор почався, коли мені було 6 років. Мама варила латуру – це така юшка з 3-2 картоплин на казан води, щавлю і жмені крупи. Також мама робила млинці. Вони були зроблені зі стакана води, жмені крупи та щавлю. Мати це перемішувала і викладала на суху сковорідку, тому що ні олії, ні жиру не було. Воно підсмажувалось, і ми таке їли. Та було ще одне спасіння, в нас була корова. Ми її зарізали. Так ми і вижили: я, мама та три мої брати. Тато захворів під час голодомору і помер".
Фотореконструкція страв, якими харчувалися під час Голодомору на Одещині у 1932-33 рокахФото: Одеське ВПУ МТС
Зі спогадів Надії Бенди із села Гуляївка, щоб вижити, люди варили шкіряні ремені:
"Народилася в 1924 році. Під час голодомору жила в селі Гуляївка. Багато про голодомор 1932 – 1933 років не пам’ятає. Пам’ятає лише те, що не було людям що їсти. Їли макуху, гав, варили шкіряне реміння. Люди пухли від голоду. Помирали й не захоронені лежали на вулицях, бо не було сил ховати їх. Вижили завдяки тому, що варили гав".
Спогади про Голодомор Клавдії Кравченко:
"Поки не випав сніг і потім ранньою весною люди розкопували нори й забирали мишачі запаси – насіння буряків та злаків. Все це (навіть це!) треба було робити потайки, оскільки такі вчинки кваліфікувалися як розкрадання соціалістичної власності й підпадали під людожерський Указ від 7 серпня 1932 року. Товкли також просіяні висівки, додаючи варені та розтовчені картопляні лушпайки, і пекли коржики, що звалися "матержаники". Весною додавали варений бур’ян (кропиву, лободу тощо). Хто вижив і зберіг насіння, засадили городи. Багато хто саджав гарбузи, а коли виросла зав’язь, то ці зелені гарбузи парили у казанах. Їде, бувало, колгоспник у поле на роботу, заточується від виснаження й несе з собою харчі – відро парених гарбузів. Сяде їсти, а потім ледве зможе підвестися, бо лише шлунок набив, але не наївся, і сил бракує".
Фотореконструкція страв, якими харчувалися під час Голодомору на Одещині у 1932-33 роках
Голод 1932-1933 років не був наслідком засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Для геноциду лідер СРСР Сталін організував тотальну конфіскацію продовольства, харчів, блокади та посилення терору.
Спершу в 1932 році радянська влада встановила для України нереальні плани хлібопостачання з нового врожаю. Потім вона затвердила каральні заходи для "саботажників". У жовтні до України відкомандирували спеціальну групу для "посилення хлібозаготівель" на чолі з В’ячеславом Молотовим. На Північний Кавказ відправили іншу групу – на чолі з Лазарем Кагановичем, яка мала в основному зосередитися на заселеній українцями Кубані.
Уже в грудні в українців почали масово вилучати харчі. Проводили обшуки в дворах. За приховування їжі загрожувала смерть. Під прикриттям хлібозаготівель з українських сіл вивезли всі зернові запаси, навіть посівний матеріал. Влада відбирала продовольство, блокувала села і цілі райони, забороняла виїзд за межі України, посилила репресії. У червні 1933 року смертність українців досягла піку.
Щорічно в День пам'яті жертв Голодомору українці запалюють свічки у вікнах та вшановують загиблих загальнонаціональною хвилиною мовчання.
