До нашої редакції звернулася вчителька, яка багато років пропрацювала у школі №1, Людмила Гончаренко. Вона попросила подякувати всім, хто підтримав її в скрутній життєвій ситуації. Людмила Григорівна майже завершила всі курси хіміотерапії та готується пройти діагностику. Інформацію з проханням допомогти врятувати вчительку ми розміщали на сторінках друкованої газети та на сайті.
- Мені було соромно звертатися за допомогою, - говорить вона, - ніби все життя чесно пропрацювала, а виявилося, що коштів не вистачає навіть на лікування. Без людей я б не справилася. Тому тепер, якщо дасть Бог здоров'я, матиму хоч 100-200 гривень, але завжди буду допомагати тим, хто потрапив у скруту, якщо побачу таке оголошення в газеті чи на сайті.
Завдяки підтримці земляків Людмила Григорівна пройшла майже всі курси хіміотерапії, має кошти на постлікувальну діагностику.
- Коли зрозуміла, що не справляюся сама, то руки опускалися, - згадує вона, - потім друзі вмовили дати оголошення. І з кожною смс-кою Інтернет-банкінгу, моя віра в те, що я зможу пройти шлях лікування, зростала.
Людмила Григорівна вдячна всім своїм учням, які відгукнулися, всім землякам, колегам, профспілці вчителів Біляївського району, Біляївській міській раді, які надали матеріальну допомогу.
- Всі ці люди підставили мені плече, збудували сходи, якими я змогла дійти до завершення курсу лікування, сходи зі своєї доброти, сердечності. На початку, коли я дізналася про хворобу, поруч була тільки близька подруга, а раптом мене огорнули допомогою десятки людей. Дякую вам! І дуже прошу: не зволікайте з візитами до лікаря. Візьміть собі за правило проходити профогляди хоча б раз на рік. Нормально проходити, а не просто отримувати розчерк пера у медкнижку. І нехай вас, шановні благодійники, оминає біда!
ВБ від щирого серця бажає нашій співрозмовниці видужання! І завжди пам'ятайте, що в Біляївській громаді - ви не одна. Земляцтво завжди прийде на допомогу, правда ж, шановні читачі?
