Мелітополь – місто на півдні Запорізької області було одним із перших, куди прийшли росіяни у перші дні військового вторгнення. Місцеві одразу почали чинити опір, спочатку виходили на мирні протести. Потім, коли почалися масові арешти та викрадення активістів, перейшли до таємного спротиву. Окупанти опинилися у пастці власних сподівань – квітів вони тут точно не дочекаються. "Зелені чоловічки" скинули маски ввічливих людей і вже пів року повертають місто у радянське минуле – репресії, рублі, дефіцит продуктів та ліків, безробіття, пропаганда.
Мелітополь – промислове місто з населенням у 150 тисяч. У перекладі з грецької означає "медове місто". Логотип, який розробили у 2017 році, поєднав у собі основне, чим відомий Мелітополь – машинобудування та черешні як символ міста. З 70-80 тисяч тонн цих плодів, які вирощували в Україні, чверть була з Мелітополя. Щороку на честь фруктового бренду у місті проводився фестиваль "Черешниво", а сам Мелітополь називали черешневою столицею України.
Фестиваль "Черешниво" у Мелітополі
Після окупації Мелітополь перетворився на столицю опору, одного з найпотужніших, який розгорнувся на захоплених територіях. За даними Інституту вивчення війни, партизанський рух тут діє щонайменше з середини березня.
Чому Мелітополь важливий для росії?
Для росіян Мелітополь – ключове місто на півдні України. Причин декілька. Перш за все, Мелітополь є логістичним вузлом півдня. Через місто проходить дві траси державного значення, велика залізнична розв'язка. Окрім цього, Мелітополь важливий через сполучення з Ростовською областю, звідки росія перекидає техніку у бік Херсона. Деокупація Мелітополя по суті розв'яже найголовніше питання - припинення суходільного коридору з Ростову, Криму і подальше звільнення Запорізької та Херсонської областей.
Щоб не допустити цього, росіяни сконцентрували у місті та районі тисячі одиниць своєї техніки та десятки тисяч солдатів. Мирних використовують як живий щит, ховаючи озброєння поруч з цивільними об’єктами - тракторними бригадами, ангарами, заводами, школами.
Топ-колаборанти Мелітополя
Захопивши Мелітополь, російські військові одразу взяли під свій контроль усі стратегічні об’єкти, будівлі СБУ, податкової, поліції. 11 березня вони викрали мелітопольського мера Івана Федорова, який мав чітку проукраїнську позицію. Після повернення з полону міський голова разом зі своєю командою виїхали з Мелітополя. Через відмову співпрацювати - знаходитись у місті стало небезпечним для життя.
Натомість знайшлися зрадники, які нарешті дочекалися "своїх" у Мелітополі. Серед них - депутатка міської ради від "Опозиційного блоку" Галина Данильченко, яку росіяни призначили головою Мелітополя. Її соратник по партії Євген Балицький став начальником так званої Запорізької військово-цивільної адміністрації.
Галина Данильченко та Євген Балицький (праворуч)Фото: mltpl.city
На базі свого телеканалу "МТВ-Плюс" він дозволив каналу "росія 24" ретранслюватися у місті. Сьогодні 90% інформаційного простору у Мелітополі - це російська пропаганда. Замість українських каналів на Т-2 там показують окупаційні.
Добровільно на бік ворога у Мелітополі також перейшли Олексій Тегімбаєв та Андрій Хрущ. Останній - очолив ЖЕК і вимагає у місцевих сплачувати за комунальні послуги готівкою в касі. Інакше кажучи, в кишені всієї псевдовлади Мелітополя.
Колишня начальниця Мелітопольського управління соціального захисту населення Ірина Донець також перейшла на бік окупантів. Вона очолила аналогічну структуру в окупаційній владі.
Тиснуть через рідних
Окупантам та зрадникам у Мелітополі практично одразу стали чинити опір. Люди регулярно виходили на вулиці з українськими прапорами, скандуючи: "Мелітополь - це Україна". Дуже швидко з усіма незгодними почали розбиратися. Справжні полон та тортури почалися з приходом росгвардії. Активістів та журналістів викрадали, привозили в комендатуру для "співбесіди". На деяких тиснули через родичів. Наприклад, батька мелітопольської журналістки Світлани Зарецької взяли в заручники. Окупанти вимагали у жінки передати їм управління сайтом "РІА-Мелітополь" - найпопулярнішим проукраїнським виданням у місті.
Батька мелітопольської журналістки тримали в полоні Фото: "РІА-Мелітополь"
Відому блогерку Тетяну Кумок викрали, щоби тиснути на її батька - видавця газети "Мелітопольські відомості".
- Це не було захоплення мене як блогерки, це було захоплення дитини, чий батько має доступ до газети, яка 30 років розповідає містянам правду. Я була як заручниця, бо так можна вплинути на моїх батьків, - розповіла жінка.
Редакція не погодилася на умови російських військових. Всіх відпустили на свободу у той же день, проте видання вирішило не працювати. Найстаріша газета Мелітополя, яка виходила 31 рік, зупинила роботу через погрози і тиск. Доступ до сайту журналісти та редактори також втратили - на нього скоєно хакерську атаку.
Газета "Мелітопольські відомості", якою тепер керують окупанти, транслює типові наративи російської пропагандиФото: mltpl.city
Щоб не переживати за кожен прояв патріотизму і опинитися через це у лапах окупантів, близько 60% мелітопольців виїхали з міста. Тих, хто прийняв "нову владу", небагато – до 10%, переважно це пенсіонери, які піддалися пропаганді. Решта залишається у місті, намагається жити тихим, непомітним життя та чекає на ЗСУ. Дехто продовжує чинити спротив, але підпільно, щоб не наражати себе та своїх рідних небезпеці.
"Медове місто" стало отрутою для ворогів
Партизанський рух постійно підносить окупантам та зрадникам сюрпризи: підриває мости, зокрема, залізничний, щоб завадити підвозити з Криму боєприпаси та військову техніку. Влаштовує полювання на російських солдат та колаборантів.
Так, 21 серпня партизани розправилися з військовим, який чіплявся на вулиці до дівчини. Про це у своєму телеграмі повідомив Іван Федоров.
- Солдат рф намагався домогтися неповнолітню дівчину прямо на вулиці одного з мікрорайонів міста. Та наші партизани скрізь. Окупанту "підрізано" горло. Символічно, що це відбулось на вулиці Героїв України.
До того замінували машину голови виборчої комісії Олега Шостака. Він отримав поранення.
7 вересня підірвали штаб "єдиної росії", який готував псевдореферендум.
8 вересня вибухи пролунали в будинках трьох колаборантів, один з них, "директор" водоканалу – Юрій Онищук загинув.
Партизани розклеюють листівки у місті
- Мета партизанського руху полягає в тому, щоб показати окупантам, що вони не вдома, що вони не мають комфортно спати, що в Україні вони ніколи не будуть у безпеці, - говорить партизан із позивним Сварог.
Свою роботу регулярно проводить і ЗСУ. Наносять удари по позиціям окупантів та аеродрому, на якому ті сконцентрували свою техніку та особовий склад. Останні вибухи пролунали в Мелітополі 11 та 13 вересня. За інформацією Івана Федорова, українці вчергове атакували військову базу в районі аеродрому.
Перемоги української армії та полювання на організаторів референдуму неабияк лякають колаборантів. Місцеві ЗМІ повідомляють, що ті вирізають дерева і кущі біля своїх будинків - бояться партизанів, а також масово виходять на зв'язок з українськими спецслужбами.
Референдум знову не відбувся
Місцеве населення наполегливо схиляють до отримання російських паспортів. Пенсіонерам загрожують невиплатами пенсій, працівників організацій та підприємств обіцяють звільнити.
Проте отримувати фейкові документи мелітопольці не поспішають. Люди категорично не хочуть брати до рук документ зрадника і, попри залякування, намагаються тягнути час.
Через незначний відсоток підтримки місцевого населення окупаційній владі також довелося відкласти ідею з референдумом. Спочатку він мав відбутися наприкінці серпня, потім його проведення анонсували 11 серпня. Однак цього не сталося.
За інформацією Івана Федорова, дату перенесли, бо російський режим не отримав тієї підтримки серед людей, на яку розраховував. Видання "Медуза" називає й іншу причину – питання референдуму поставили на паузу через успішний контрнаступ ЗСУ на Харківському напрямку.
Колаборанти у пастці, росія визнала їх невиїзними
Мелітопольських колаборантів-керівників окупанти внесли до списків невиїзних. Данильченко, Тегімбаєв, Хрущ та інші зрадники тепер не зможуть виїхати до Європи через Крим. Натомість їм цілком серйозно пропонують подорожувати у бік "лднр" Про це повідомляє "РІА-Мелітополь" із посиланням на власні джерела.
"Начальник" ОВА Євген Балицький встиг вивезти родину до Криму. А ось самому гауляйтеру наказали повернутися до Мелітополя. Таким чином, пастка для зрадників зачинилася.
Ті, хто не потрапив до невиїзного списку, почали пакувати валізи. Особливо занервували вчителі-зрадники та ті, хто брав участь у підготовці до псевдореферендуму. Серед них - Олена Ільченко – педагог-організатор однієї з шкіл. Ще нещодавно колаборантка влаштовувала терор батькам, які не пустили своїх дітей до школи, захопленої окупантами. А вже 11 вересня виклала у соцмережі повідомлення, що збирається у Вільнюс та візьме 2 пасажирів.
Зрадники відчувають, що ситуація міняється не на їх користь
Тиснуть розраховуватись рублями
Магазини поступово переходять на розрахунок рублями. Це вже зробили російські супермаркети, які захопили в Мелітополі приміщення колишніх торгових центрів "АТБ", "Сільпо". В них зникла опція розрахунку гривнею – у місцевих жителів вимагають лише рублі.
При цьому містяни скаржаться на асортимент та ціни в цих магазинах. Кажуть, що продукти там жахливі, і самі росіяни їх купувати не хочуть.
Також, повідомляють мелітопольці, у місті штучно знижують курс гривні. Місцеві вбачають у цьому змову між міняйлам та окупаційною владою, яка обом сторонам на руку.
Долар у Мелітополі продають за курсом 1 до 45-47 за нові купюри та 1 до 43-44 за старі. Загалом "обмін валют" проходить лише на чорному ринку.
- Вільної рубльової грошової маси в місті немає, оскільки цю валюту всю вивозять до Криму. На півострові мелітопольців сприймають як грошовий гаманець, - говорить підприємець.
Зачинилося також єдине відділення ПриватБанку, яке працювало у Мелітополі. Анонімно місцеві розповідають, що напередодні до відділення увірвалися озброєні військові у балаклавах. Після того банк оголосив про припинення своєї роботи. Це було останнє відділення Привату, де ще можна було отримати пенсію у касі.
Настрої Мелітополя
Мелітопольці кажу, що не впізнають рідне місто. На найвищому флагштоку Запорізької області – на центральній площі Перемоги – червоний прапор. На арці – георгіївська стрічка й орден Перемоги. Усюди радянські афіші, листівки. Окупанти розбили своїми танками рівні дороги Мелітополя. Люди знову переживають дефіцт, безробіття, бояться зустрічати зиму, бо невідомо, чи будуть комунікації.
Але попри це, деякі мелітопольці знайшли й дещо позитивне у цій ситуації.
- Якби не війна, я б і не дізналася скільки у Мелітополі сильних, світлих, розумних та заповзятливих людей, - пише Тетяна Кумок.
- Місто – це ті, хто думає: "Що я можу зробити, щоб урятувати свій світ?" і робить. Це люди, які не побоялися небезпеки, щоби сказати, що думають. Це люди, які не виходили на мітинги, бо робили щось важливе. Люди, які поїхали, щоб зробити більше. Люди, які залишилися, щоб допомогти тим, кому складно.
- Я вже мовчу про інші прояви усвідомлення національної ідентичності, які тільки набирають обертів. Хіба цього бажали наші сусіди? Але отримали саме це!
