Анатолій та Галина Кравченки – одесити, заслужені і Народні художники України, відомі своєю творчістю у багатьох країнах світу. З початком воєнних дій на Сході України вони переконливо висловлюють свою громадську проукраїнську позицію, стали одними з організаторів волонтерського руху. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну залишились у рідній Одесі, допомагають теробороні, співпрацюють з ГО "Мрія вільних людей", підтримують армію. А нещодавно колишній прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон прийняв від них у свою колекцію серію картин. Це була подяка родини митців за його підтримку України.
Любов до мистецтва - це наступність поколінь
Творчість Галини та Анатолія Кравченка відома не лише в нашій країні: їхні спільні виставки проводились у Туреччині, Німеччині, Франції, Ізраїлі. Крім того, вони є досвідченими організаторами міжнародних художніх пленерів. З 2016 року є кураторами всеукраїнської та міжнародної виставки "Море акварелі", яка проходить щороку в Одесі і збирає до 300 митців зі всього світу.
Галина зазначає, що їх любов до мистецтва, - це наступність поколінь. Батько та дядько її чоловіка - Анатолія Кравченка були талановитими митцями-аматорами. Батька Галини пам’ятають як талановитого бутафора, який багато років пропрацював на Одеській кіностудії, а згодом займався реставрацією пам’яток архітектури в Одесі.
- Мій батько має російське коріння. Після війни він працював бутафором на Ленінградській кіностудії. Робив декорації для фільмів. Його роботи можна побачити у першій стрічці "Попелюшка". Коли ми в дитинстві дивились це кіно, тато казав: о, це я робив, і це також. Потім його направили на кіностудію в Одесу. Тут він створив родину і прожив більшу частину свого життя. Він завжди казав: я - одесит, і ототожнював себе лише з цим містом. Цю любов до нього привив і мені, - розповіла Галина.
Бачили світ, але без України не уявляли свого майбутнього
За словами Галини Кравченко, в силу своєї діяльності доля давала їм з чоловіком багато можливостей жити і працювати за кордоном, але свого майбутнього без України вони не уявляли.
Ще на початку 90-х, коли Україна тільки стала незалежною державою, подружжя почали запрошувати до участі у різних виставках, зокрема, і закордонних. Так вийшло, що одну з робіт Галини відібрали на аукціон. Її придбав німець і запросив художницю з родиною пожити у Німеччині.
- Ми прийняли запрошення, але як би важко не було працювати в Україні, у нас ніколи не було бажання мігрувати, хоч і запрошували. Бо в якій би країні згодом ми не знаходились, дуже швидко починали сумувати за домом і поверталися в нашу Україну - говорить Галина.
У Німеччині, за словами художниці, вони побачили інше сприйняття культури, і це збагатило їх творчість, а ще допомогло переконатися у невичерпному таланті українців.
- У Німеччині враження на нас справила архітектура, але ніяк не можу цього сказати про інше мистецтво. Ми побачили, що українська школа митців найсильніша, зокрема наша художня освіта залишається сильнішою за освіту Італії, Франції та інших країн Європи, - переконана художниця.
- Саме українська акварель має якість і велику популярність. Українські митці за останні роки дуже виросли в цій сфері, представляють Україну у всьому світі, і завдяки їм вона стала окремим видом мистецтва і зайняла свою нішу.
Подружжя брало участь у багатьох мистецьких проєктах. Один з них – розпис кафедрального Свято-Успенського та відновленого Спасо-Преображенського соборів Одеси, храму Святого мученика Віктора. Загалом за їх участю розписано понад п'ятнадцять церков.
Ще з 2014 обірвали усі зв'язки з росією
У 2013 році родина Кравченків брала участь у художній виставці у Москві. Після їх запросили на пленер до Кірова, де відібрали роботи митців до галереї та музеїв. На початку 2014 року планували провести їх нову виставку у Санкт-Петербурзі. Але в цей час росія анексувала Крим і розв’язала війну на Сході. Художники миттєво обірвали усі зв’язки з росією, відмовившись від всього, що їм там пропонували.
- З того часу ми не визнаємо росію дружньою країною. Бо друзі не нападають, не вбивають і не відбирають чуже, - зазначає Галина Кравченко.
У 2014 році вони організували в Одесі волонтерський рух "Мистецька сотня". Спільно з артистами Одеської філармонії проводили виставки, концерти, благодійні акції, щоб підтримувати бійців, які захищали Україну на Сході. Згодом їх патріотичну діяльність відзначили на державному рівні: Анатолій Кравченко отримав відзнаку Президента України, ювілейну медаль "25 років Незалежності України", а Галина Кравченко має орден княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, родина так само не могла залишатися осторонь.
У теробороні. Піднімали бойовий і моральний дух
25 лютого 2022 року Галина Кравченко мала святкувати свій день народження. Родина готувалася зустрічати гостей. Але день 24 лютого кардинально змінив усі плани.
- Були страх і апатія, розгубленість. Ми тільки закінчили відбирати роботи на виставку "Море акварелі". А потім звідусіль почали говорити, що потрібна фінансова допомога армії. На той час у нас була частина коштів від внесків учасників виставки, і ми відправили усі їх на підтримку Збройних Сил України, - ділиться художниця.
Невдовзі Галина, Анатолій і їх донька Вікторія вирішили приєднатися до територіальної оборони Одеси.
- Це була ідея Толі і Вікторії. Вони пішли вдвох, а потім, звісно, і я з ними, - згадує Галина. - У теробороні дізналися, що ми художники, і сказали, що у них вже є для нас завдання. Тобто стріляти нас не вчили. Попросили розробляти шеврони, а потім ми почали робити плакати. Це була більше агітаційно-просвітницька робота.
Щодня Галина Анатолій і Вікторія збирали дані про успіхи наших військових і на їх основі розробляли та готували плакати. Вдома був принтер, там роздруковували. За родиною визначили чотири ділянки, на яких вони працювали, і де мали розвозити та розвішувати ці плакати. Все це необхідно було для того, щоб піднімати патріотичний дух мешканців.
- Пам’ятаю, як щодня рахували підбиту ворожу техніку. Спочатку було 10 літаків, і це була така гордість. Потім 100. Зараз вже 234 - нарешті. Так само і з кораблями. Кожний трофей сприймався як маленька перемога. І ми розуміли, що такі ж почуття ця інформація викликатиме у інших людей, - згадує Галина.
ГО "Мрія вiльних людей"
Через деякий час частина активістів, які допомагали теробороні, долучилися до ГО "Мрія вiльних людей". Ця організація працює в Одесі з перших днів війни і складається зараз вже з сотні волонтерів, які займаються різними напрямками: допомагають переселенцям та місцевому населенню, організовують евакуацію з гарячих точок, забезпечують необхідним військових. Членами цієї організації стала і родина художників Кравченко.
- Ми почали виготовляти плакати з патріотичними гаслами, з українською символікою і передавали на фронт. Це, виявляється, теж дуже було потрібно захисникам. Бо знаємо, що вони розбирали їх і чіпляли десь у своєму куточку, щоб бачити, заряджатися, адже це підтримувало їх моральних дух.
Безпрецендентна акція - подарували картини Борису Джонсону
Нещодавно разом з ГО "Мрія вільних людей" художники організували безпреценденту акцію.
- Ми з чоловіком прочитали, що один з американських акторів запропонував в обмін на літаки для України подарувати щось цінне зі своєї колекції. Тоді у нас виникла ідея теж провести таку акцію, накшталт: хто купить літаки для України, ми подаруємо свою виставку картин.
А потім народилася нова ідея – подарувати виставку тому, хто вже дуже підтримує Україну. Зупинилися на Борисі Джонсоні – тодішньому прем’єр-міністрі Великобританії.
Бо він підтримував Україну і став нашим другом. Я знаю, що мама Джонсона захоплювалася живописом, картинами, тому, є переконання, що і він є поціновувачем цього мистецтва.
Допомагали реалізувати задум волонтери з "Мрії вiльних людей". Спочатку ідея художників видалася їм нереальною для втілення. Вийти на прес-службу Джонсона намагалися різними каналами. Це було не просто, але їм це вдалося. Отримали відповідь, що Борис Джонсон вже чекає на картини. Так до Лондона на Даунінг-стріт, 10 відправилась 31 картина різних жанрів, написані шістьма членами родини Кравченко.
Організатори виставки: родина Кравченко та волонтери "Мрія вільних людей"
За словами художниці, на цих картинах усе те, чим живе зараз наша країна та Одеса. Це розповідь про Україну, її радощі, цінності і бажання бути вільною. І відомий російський корабель з вказаним напрямом серед картин теж є.
З оформленням робіт та документами для відправки за кордон допоміг Літературний музей. За словами Галини, вантаж відслідковували. Є підтвердження, що Джонсон вже отримав ці картини, і наразі вони чекають відгуку.
Перед відправкою, з оригіналів картин зробили копії у зменшеному форматі і організували дві виставки, одну біля майстерні художників Кравченко, іншу - у Літературному музеї. Зараз частина цієї виставки знаходиться в Одеському центрі української культури.
- Фішка в тому, що волонтери з "Мрії вільних людей" зробили ще копії цих картин і реалізують за невеликою ціною їх бажаючим. Гроші направляють на потреби армії. І треба сказати, є багато тих, хто хочуть їх придбати, адже люди матимуть картини, які є і у Бориса Джонсона.
Культура під час війни
Галина Кравченко переконана, що культура, мистецтво дуже потрібні під час війни. З їх допомогою можна не лише збирати благодійні кошти, культура може лікувати душу.
- В "Мрії вільних людей" зараз працюють не лише місцеві волонтери, а і багато переселенців. І я неодноразово бачила їх реакцію на наші картини та роботи інших художників. Їм цікаво. А якщо щось в цих картинах людям нагадує дім, їх рідне місто, воно бере за душу, і вони просять їм їх роздрукувати, - пояснює Галина.
- Моя донька проводить в ГО майстер-класи з живопису для дітей та дорослих, і людей приходить багато, вони просять ще. Все це говорить про те, що культура потрібна, вона не лише робить нашу націю особливою, а й допомагає нам пережити непрості часи.
Людям, які вибрались з пекла, втомленим війною, потрібно бачити, чути щось естетично гарне, надихаюче, те, що повертатиме до життя, і що даватиме сили жити далі. Тому мистецькі зустрічі, виставки, міні-концерти, театральні замальовки – все має свою мету. Як кажуть, красою боремося, красою перемагаємо, - наголошує художниця.
- Ми всі знаходимось у стресі через війну. Але найголовніше зараз знаходити можливість допомагати тим людям, які пережили пекло окупації, зазнали втрат через бойові дії, втратили рідних, дім, друзів, роботу. Ми можемо їх підтримати. Нагадати, що життя триває, і що вони ще мають те, заради чого варто жити і змагатись, вірити з усіма у перемогу України.
