Сьогодні, 22 січня, Україна відзначає дуже важливу дату в своїй історії. Сто років тому українці заходу та сходу взялися за руки, щоб возз'єднатися в одній державі. Тоді їм вдалося перемогти міфи, якими їх розділяли зовнішні вороги. Сьогодні ці міфи успішно долають ініціатори культурних, спортивних обмінів між містами та областями України. Так, нещодавно команда футболісток з Одещини майже тиждень прожила в родинах зі Львівської області. Серед учасниць команди була одна дівчинка з Біляївки - Ольга Андреєва, яка поділилася з нами своїми враженнями.
- Коли ми приїхали, то нас жартома запитували, чи не боялися нас батьки відпускати на Західну Україну, - розповідає Ольга, - бо там знають про всі ці слова образливі, якими хтось намагається обізвати людей звідти. Але в моїй родині, в родині моїх знайомих та друзів ніхто ніколи таких слів не використовував. Тому - ні, не боялися. Навпаки, було цікаво.
Ольга Андреєва - дівчинка з Біляївки, яка навчається у школі №1. З дитинства захоплюється футболом. Згадує, що коли була зовсім маленькою, то замість ляльки чи сукні просила подарувати їй футбольного м'яча. Займатися у футбольній секції почала у Біляївці, куди родина переїхала з Одеси.
Ольга брала участь у чемпіонаті України з пляжного футболу, отримувала титул краща нападаюча в змаганнях з футболу
Перший тренер Сергій Клименко роздивився у дівчинці талант. Але, на жаль, у Біляївці секція дівчачого футболу закрилася. Ольга продовжила тренуватися з командою хлопців. Потім за рекомендацією тренера Олега Кислюка почала виступати за команду футбольного клубу "Мрія-2006" з міста Ананьїв. Саме цю команду запросили на змагання та відпочинок на Львівщину.
Команда футбольного клубу Мрія-2006, м.Ананьїв
- Нас запросили на турнір з футзалу "Різдвяні зустрічі". Його вже у восьме проводить федерація футболу Яворівського району, Львівської області, - розповідає тренер команди Олег Климчук, - це була ідея голови федерації, мого друга Мирослава Дороша.
Ідея полягала в тому, щоб діти не просто приїхали на змагання, а познайомилися з місцевими традиціями та звичаями, поринули у різдвяну атмосферу.
- Нас попередили, що, можливо, ми будемо жити в родинах, але я не серйозно це сприйняла, - говорить Ольга, - тому, коли нас запросили у школу-гімназію селища міського типу Шкло та сказали, що зараз нас розберуть по родинах - я була здивована.
Ольга потрапила до родини дівчинки Марти та її мами Ульяни Волошин. Як розповів нам тренер, попередньо не визначали, хто, де житиме. Просто запропонували місцевим родинам прийняти дітей - і вони із радістю погодилися.
- Шкло - дуже гарне та заможне селище, з чудовими будинками, але мене навіть не це здивувало, - розповідає Ольга, - більше цікавили люди. Вони там якісь неймовірно привітні. У родині, де я жила, мене прийняла як рідну. Мама Ульяни одразу назвала мене онукою, обійняла, пригорнула до себе. Мене запрошували в гості до всіх друзів та знайомих родини.
Дівчина - російськомовна. Тому спочатку було трішки важко із спілкуваннями, але в родині, яка прийняла Ольгу, перейшли на російську. Тому з цим проблем також не виникло.
Кімната, де жила Ольга в родині Волошин
Вражена дівчина була також місцевими традиціями та звичаями.
- Наприклад, є звичай класти на свята сіно з часником під стіл та на стіл, - розповідає вона, - майже в кожній хаті влаштовують вертеп, на Різдво люди масово колядують, ходять ряжені, за столом не тільки їдять, а й співають пісні. А ще у Різдвяні дні всі відвідують церкву. Служб у день може бути п'ять-шість, тож пропустити важко. Різдво тут чи не найголовніше свято року.
Стародавні українські та християнські традиції живуть на Галиччині, наче століття тому
Ще Ольгу порадувала місцева кухня. Вона, за її словами, трішки відрізняється від біляївської, але дуже смачна.
- У Різдвяні дні вся їжа починається з куті, вже потім інші наїдки, - згадує вона, - особливо здивували голубці з гречкою та картоплею. Але мені так навіть більше смакувало, ніж звичайні з рисом.
Але головна різниця - в людях.
Ольга говорить, що спочатку думала, що вони такі гостинні саме з нею, бо вона не місцева. Але ні, зі своїми односельчанами так само привітні.
Ольга розповідає, що родина, в якій жила, припала до серця. У дорогу вони зібрали їй смаколики, а з собою дали торбу цукерок та м'яку іграшку.
- У родині, де я жила, всі дуже чемні, до батьків на Ви, - говорить Ольга, - навіть в селі не чула, щоб хтось сварився, казав нецензурні слова, не бачила я, щоб хтось нетверезий був або підлітки пили алкоголь.
Інші дівчатка з команди ділилися з Ольгою, що так само вражені гостинністю родин, які їх приймали. Вони влаштовували для них екскурсії, водили в місцеві кав'ярні, пригощали смаколиками, запрошували із собою в гості до друзів, створювали всі умови, щоб спортсменки відчували себе, як вдома.
- У нас в команді є дівчатка, які виховуються в інтернаті, - ділиться Ольга, - так їм навіть купували одяг, окрім сувенірів та солодощів. Запрошували на літо до себе.
Тренер команди Олег Климчук розповідає, що всі діти жили в чудових умовах.
- Більшість родин, які приймали дітей, заробили статки важкою працею за кордоном, але привезли ці кошти до рідної України, тут збудували житло, тут вкладають їх у рідне селище.
Дівчатам влаштували прекрасний відпочинок
За п'ять днів завдяки організаторам турніру футболістки з Одещини побували на концерті, купалися в басейні, каталися на коньках на критій ковзанці, були на екскурсії в селі Страдч, де є відомий на всю Україну підземний монастир, та гідно показали себе в змаганнях з футзалу.
- Оплатити дорогу команді допомогла наша земячка з Ананьїва Алла Шлапак, яка наразі живе в Києві, - розповідає тренер, - решта все - це подарунки від господарів змагання, а також окремо від родин, які приймали дівчаток.
Тренер каже, що не переживав, коли передавав їх до родин. Знає, що всі його вихованки - чемні та виховані. Не підведуть. Інших в команді не тримає. Вірить, що у кожної з них тепер є друзі на Львівщині та бажає своїм дівчаткам гідно виступати не лише за честь рідного клубу, а й України - від Заходу до Сходу. Бо ми дійсно одна держава та один єдиний народ.
До речі, Яворщина давно приймає участь у всеукраїнській програмі "Схід та Захід разом". Цього року вони приймали учнів Святогорської санаторної школи-інтернату №12 з Донецької області.
