Одеситка Марина Васілік – перукарка, в професії 22 роки. Війна змусила відкласти улюблену справу до перемоги. Тепер її місія – допомагати ЗСУ її наближати. З перших днів війни Марина займається волонтерством, а у березні – відкрила власне ательє, де відшивають тактичні триточкові ремені для військових.
– 24-те лютого стало для мене справжнім шоком, – розказує Марина, – але я не піддалася паніці. Порадившись із сім’єю, ми прийняли рішення залишатися в Україні. Працювати і допомагати тим, чим зможемо. Мій старший син сказав, що за потреби готовий стати на захист держави. Йому нещодавно вже виповнилося 19 років.
Хоча можливість виїхати за кордон у Марини була. В Америці мешкає її сестра. У перший день війни вона запросила Марину з родиною до себе. До того ж, героїня й сама давно планувала переїхати до США разом із чоловіком. Відкрити там власну справу. Здавалося б, чому не використати цю ситуацію на свою користь?
– Подумала та зрозуміла, що саме зараз я потрібна своїй країні, тут, на місці, – каже Марина, – мої рідні мене підтримали. Ми почали шукати, чим саме ми можемо бути корисними.
Спочатку вона влаштувалася до волонтерського центру. Бралася за будь-яку роботу: від приготування їжі до формування мішків з піском.
У перші дні гострої фази війни Марина Васілік займалася волонтерством
Крім цього, активно реагувала на всі запити друзів, які відправилися на фронт. За власні кошти купувала продукти та військове спорядження для хлопців.
Немає, де купити триточкові ремені? Не проблема – пошиємо
Якось знайомий Марини попросив знайти тактичні триточкові ремені для зброї. Швидко знайти їх не вдалося. Мама героїні – швачка. Вона підказала, що їх можна зробити власноруч. Це й поклало початок новій справі.
Ремені вийшли міцні і надійні. Військові залишилися задоволеними і порадили іншим. Кількість запитів на триточкові ремені почала зростати з кожним днем. Перших 1000 штук Марина роздала абсолютно безкоштовно. Але ситуація ускладнилася. Ціни на фурнітуру значно виросли. На ринку все розкупили. Окрім цього, не вистачало робочих рук, щоб поставити пошив на потік.
Марина вирішила ризикнути, позичила 5000 доларів та замовила з Туреччини партію фурнітури масою 750 кг. Найняла сім швачок – та відкрила цю справу вже як невеликий бізнес.
Втім ціну на ремені встановила мінімальну, аби покрити витрати. Згодом маленька справа перетворилася у справжній бренд тактичних ременів під назвою "Патріот".
На захисниках - ремені, які шиє ательє Марини Васілік
– Наші ремені легко відрізнити, – каже Марина, – на кожному з них символічна деталь – прапор України. А ще в комплекті з ременями я завжди складаю шкарпетки. Маленький сюрприз для наших військових.
Всього за 3 місяці роботи команда Марини відшила для наших бійців близько 9 тисяч ременів.
Тактичні ремені "Патріот"
Замовники – бійці з гарячих точок, зокрема, з "Азову"
– Не можна передати словами емоції, коли тобі пишуть з полку "Азов" і дякують за якісну амуніцію, – ділиться Марина, – або ж коли дзвонять з Києва і кажуть, що слава про одеські ремені дійшла вже й до них. В такі моменти я розумію, що на правильному шляху, що роблю щось по-справжньому вартісне.
Кожен із замовників стає для Марини товаришем, за якого вона переживає, мов за власного сина. Однією з найважчих ситуацій на цій війні для майстрині стала втрата близького друга. З ним Марина була знайома ще з дитинства. Вони багато спілкувалися. Марина шукала і відправляла йому бронежилет та іншу амуніцію. Востаннє він попросив надіслати йому триточковий ремінь. І більше на зв’язок не виходив.
Такі ситуації ламають морально, але ще більше загартовують боротися до перемоги. Марина каже, що важливо не зациклюватися на поганих новинах. Навчитися від них абстрагуватися. І шукати навколо хоч маленький, але привід для радості. Ви живі? Ви ходите? Ви маєте роботу? Це вже прекрасно.
– Якось я їхала за кермом під час тривоги і задумалась над тим, що навіть якщо в мене зараз влучить ракета, це все було не дарма, – каже Марина, – а якщо сьогодні таки пощастить, то я отримаю можливість зробити ще більше для своєї країни.
Перевтілення: як відкрити бізнес посеред війни
Багато людей скаржаться, що не можуть знайти роботу під час війни. Однак Марина переконана: все можливо, якщо докласти зусиль. Адже на власному прикладі майстриня доводить, що можна змінити професію, та твій бізнес буде працювати.
– Варто лише зрозуміти, що зараз, аби заробити ті самі гроші, що до війни, треба працювати вдвічі більше, – каже Марина. – А ще навчитися пристосовуватися до нових умов. Можливо, я б теж хотіла продовжувати робити круті зачіски. Однак в новій реальності є більш актуальні справи та завдання.
Головне - не відкладати життя на потім. Якщо запланували відкриття ресторану – не чекайте на закінчення війни. Відкривайте центр приготування їжі для біженців. Якщо мріяли про бутік модного одягу – не зволікайте. Відкривайте магазин військового спорядження. Просто почніть робити хоч щось. І ви відчуєте, як світ довкола зміниться на краще. А повернутися до своїх бажань можна буде після перемоги.
