Цю історію нам розповіла біляївчанка Галина Лойко. Її невістка Наталія Артеменко разом з родиною поїхали збирати гриби до Олешківського лісу, що на Херсонщині. Коли зробили привал, то до них підійшла собака - змучена, втомлена та дуже голодна. Вони не змогли залишити її посеред лісу та забрали додому, розмістивши оголошення в соціальних мережах. Собака була породиста та явно домашньою. Виявилося, що протягом двох тижнів її відчайдушно шукала родина з Херсону, яка зі сльозами приїхала забирати Долю додому з Біляївки.
— Коли собака підійшла до них, то Наташа та її друзі вирішили, що господарі десь поруч, — розповідає Галина Лойко, — вона була доглянута, чистенька, явно домашня, дуже ввічлива. Тільки й дивилася на стіл. Жартома, вони запропонували їй шматочок огірка, а собака жадібно його з'їла. Тоді вони зрозуміли, що вона зголодніла. Погодували, покликали господарів, але нікого не було.
Олешківський ліс
Наташа з дитинства любить тварин. Неодноразово забирала з вулиці бездомних котів та собак. Та й про людську жорстокість теж знає. Свою домашню собаку Діну вона врятувала на риболовлі. Тоді почула собачий плач. Коли підійшла до води, то помітила собаку, яку кинули у річку. Тепер Діна давно живе у неї вдома та є домашньою улюбленицею всієї родини.
Наталія Артеменко з сином та домашньою улюбленицею Діною
— Ми не могли залишити нову знайому в лісі, — розповідає Наталія, — я припустила, що її вивезли з якихось причин. Тому ми забрали її з собою. Назвали Монею та думали, що вона житиме у нас.
Однак її не полишало відчуття, що собаку можуть шукати. Адже вона була дійсно дамою блакитної крові - вихована, розумна, акуратна та дуже симпатична.
Буквально через 40 хвилин пролунав дзвінок з польського номера. Виявилося, що це син власниці Долі, який зараз працює в Польщі. Ольга, мама хлопця, розмістила сотню оголошень у місті, в соціальних мережах. Вони перевіряли постійно місцеві групи, сподіваючись знайти свою Долю. І знайшли.
— Ми зідзвонилися у viber через відеоконференцію, — каже Наталія, — родина плакала від щастя. Доля навіть по голосу їх впізнала, стрибала, раділа, виляла хвостом.
Долю у них викрали. Вони підозрюють, що це зробила недоброзичлива родина з їх будинку, і, скоріш за все, вони її вивезли за 70 кілометрів, щоб вона не знайшлася. Це просто чудо, що Доля натрапила на родину Наталії, які підібрали її та розпочали пошуки родини.
— Наша родина звикла до Долі дуже сильно, нам було шкода з нею розлучатися, але кожен має право на воз'єднання з родиною, — розповідає Наталія, — момент зустрічі Долі з родиною був дуже зворушливим. Вона їх одразу впізнала, лащилася, стрибала. За чудесне спасіння Долі нам пообіцяли подарувати від неї цуценятка. Тож, сподіваємося, що наступного разу з поїздки за грибами ми повернемося вже з нашою дівчинкою.
— Це не іграшка, якою ви награлися та можна викинути. Це жива істота, яка до вас звикла, яка вам довіряє — будьте за неї відповідальні до кінця. У нас в родині всі люблять тварин: чоловік, я та син теж не може пройти, коли кривдять кота або собаку.
Наталія каже, що якби кожен власник домашніх тварин ставився до них відповідально, то світ став би кращим.
